53

Розділ І Теоретична частина

1. Виробничо-фінансова характеристика підприємства.

ТзОВ “Моквинська паперова фабрика” розташована на лівому березі річки Случ в с. Моквин Березнівського району, Рівненської області. В1888 році місцевий поміщик Валевський збудував в селі підприємство для виготовлення обгорткового паперу, а в 1898 році заснував Товариство картонно-паперової фабрики “Моквин”.

На даний час ТзОВ “Моквинська паперова фабрика” має приватну форму власності.

Організаційна структура підприємства характеризується великою різноманітністю та залежить від багатьох факторів, а саме: характеру виробництва, його галузевих особливостей, складу продукції, технології виробництва, рівня механізації та автоматизації управлінських робіт та інше.

Підприємство спеціалізується на виготовленні тонких видів паперу (сигаретного, основи сангігієни, ОДПЕ-25), а також обгорткового паперу вагою 1 кв.м до 100 грамів та туалетного паперу.

З виробничих потужностей фабрика має: дві папероробні машини ЛУ-14, на яких виготовляють папір шириною 1680 мм повздовжньо-різальний верстат, 4 бобінорізальні верстати для різання сигаретного паперу на бобіни, дві великі і одна мала паперорізальні машини і листорізальна машина.Для виготовлення паперу повинна використовуватись макулатура паперова і картонна марок МС-5Б та/ або МС-6Б. Для проклеювання паперу в паперову масу додають каніфольний клей, якій заціплюється на волокні сульфатом алюмінію.Схематично процес організації виробництва зображено в додатку 1.

Форма обліку на підприємстві – журнально-ордерна. Вона грунтується на застосуванні журналів-ордерів, де збираються і систематизуються дані первинних документів для синтетичного і аналітичного обліку.

Для кожного рахунку у відповідному журналі-ордері відображають суми всіх господарських операцій, що проходять по кредиту цьго рахунку, а також номери рахунуів, які змінюються в хронологічному порядку на підставі первинних документів. Підсумки журналів-ордерів переносяться до Головної книги, в якій і зводяться всі залишки (дод.2).

2. Знос необоротних активів. Поняття та призначення.

Знос необоротних активів – сума систематичного розподілу вартості об'єкта основних засобів протягом строку їх корисного використання, накопичена з початку їх застосування.

Нарахування амортизації нематеріальних активів (крім права постійного користування земельною ділянкою) здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс).

Нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання амортизації не підлягають. До нематеріальних активів з невизначеним строком корисного використання належать ті, щодо яких підприємством не визначено обмеження строку, протягом якого очікується збільшення грошових коштів (чи їх еквівалентів) від використання таких нематеріальних активів.

При визначенні строку корисного використання об'єкта нематеріальних активів слід ураховувати:

  строки корисного використання подібних активів;

  моральний знос, що передбачається;

  правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання;

  очікуваний спосіб використання нематеріального активу підприємством;

  залежність строку корисного використання нематеріального активу від строку корисного використання інших активів підприємства.

Метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".

Крім прямолінійного методу нарахування амортизації підприємство може обрати інший метод амортизації, який краще враховує форму надходження економічних вигод від використання нематеріального активу.

Можливі методи нарахування амортизації визначені у П_(С)БО 7::

1) прямолінійний;

2) зменшення залишкової вартості;

3) прискореного зменшення залишкової вартості;

4) кумулятивний;

5) виробничий.

При розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків:

• якщо існує невідмовне зобов’язання іншої особи щодо придбання цього об’єкта наприкінці строку його корисного використання;

• якщо ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існуючого активного ринку і очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання, і припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу.

Особливістю відображення амортизації в бухгалтерському обліку є нарахування амортизації на:

  безоплатно одержані нематеріальні активи;

  нематеріальні активи, придбані (створені) за рахунок цільового фінансування

При нарахуванні амортизації на безоплатно одержані нематеріальні активи одночасно визнається дохід від безоплатно одержаних активів .

При нарахуванні амортизації на нематеріальні активи придбані (створені) за рахунок цільового фінансування одночасно частина доходів майбутнього періоду визнається як інші доходи від звичайної діяльності і відображається у Звіті про фінансові результати за звітний період.

Термін експлуатації та метод амортизації нематеріального активу оцінюються на кожну дату балансу на предмет відповідності новим умовам використання активу. Якщо у наступному періоді очікуються зміни строку корисного використання активу або зміни умов отримання майбутніх економічних вигод, то в кінці звітного періоду переглядаються термін корисного використання нематеріального активу та метод його амортизації. Нарахування амортизації, виходячи з нового строку корисного використання та нового методу, починається з місяця, наступного за місяцем змін.

Відповідно до принципів бухгалтерського обліку вартість необоротних активів має розподілятися протягом усього терміну їх експлуатації шляхом списання на звітні періоди, протягом яких ці активи матимуть виробничу користь. Завдання амортизації - розподілити вартість необоротних активів тривалого використання на витрати протягом очікуваного терміну експлуатації на основі застосування систематичних і раціональних записів, тобто це процес розподілу, а не оцінки. В цьому визначенні є декілька суттєвих моментів.

По-перше, всі матеріальні активи тривалого користування, крім землі, мають обмежений термін користування. Через обмежений термін служби вартість необоротних активів повинна розподілятися на витрати виробництва та обігу протягом усіх років їх експлуатації. Основними причинами, що обмежують термін їх служби, є фізичний і моральний знос. Фізичний знос матеріальних необоротних активів є реальним їх використанням - експлуатація, а також вплив природних факторів (вітер, сонце, морози, вологість і т. ін.).

Періодичний ремонт і ретельний догляд можуть зберегти будинки, споруди, машини та обладнання в гарному стані і значно продовжити термін їх служби, але, в кінцевому підсумку, і кожний будинок, і машина повинні стати непридатними. Необхідність амортизації не може бути замінена регулярним ремонтом.

Моральний знос - це процес, у результаті якого необоротні активи не відповідають сучасним вимогам у результаті прогресу в розвитку техніки або через інші причини. Навіть будинки та споруди часто стають морально застарілими, не встигнувши зноситися фізично.

По-друге, термін амортизації, що використовується в обліку, розуміється не як фізичний знос або зниження ринкової вартості об'єкта протягом цього часу, а як списання вартості необоротних активів протягом часу їх корисного функціонування.

По-третє, амортизація не є процесом оцінки вартості. Бухгалтерські записи ведуть у відповідності з принципами визначення собівартості і, таким чином, вони не можуть служити індикатором зміни рівня цін. Навіть якщо в результаті вигідної кон'юнктури ринкова ціна активу може вирости, амортизація і в цьому випадку повинна нараховуватися і обліковуватися тому, що є наслідком розподілу раніше понесених витрат, а не оцінки.

Основними факторами, що впливають на величину амортизації, є:

• первинна вартість необоротних активів;

• їх ліквідаційна вартість; вартість, яка амортизується;

• очікуваний термін корисного використання.