4.2. Програма дихальних вправ за системою

М. НОРБЕКОВА

Саме диханню підпорядкована вся внутрішня ритміка нашого організму, стверджує професор М. Норбеков.

Серцебиття налаштовується під наш дихальний ритм, так само як і всі інші наші фізіологічні, розумові й інші процеси. Дихання фізичне (через легені) жене кисень у наші тканини.

Дихальна медитативна гімнастика – основа основ методики само оздоровлення. Корисніше починати її (щоб провітрити себе) із прийомів, розроблених Ю. Хваном, і потім переходити до конкретної роботи за системою М. Норбекова.

Дихальна гімнастика (система Ю. Хвана)

Завдання:

а) наситити тканини киснем і вигнати вуглекислий газ;

б) прочистити й зміцнити дихальні шляхи.

Ефект: багаторазове підвищення працездатності організму.

Техніка дихання: вдих – через ніс, видих – через рот, причому вдих коротше видиху у два-три рази.

Дихання у статиці (спокійне):

– вдих (на рахунок) 2–3 с, видих (на рахунок) 4–6 с.

Дихання у динаміці:

– вдих 3–4 с, видих (порціями, немов ридаючи або сміючись) 6–10 с.

Цій системі дихання більше ніж дві 2 тисячі років.

Пацієнтам також може бути рекомендована менш складна схема:

– вдих через ніс (2–3 с);

– видих через щільно стислі губи (4–6 с).

Відпрацьовуємо по Ю. Хвану дихання у статиці, 10–15 разів, потім переходимо до наступних вправ.

Вихідне положення сидячи, найкраще на стільці. Очі закриті, спина рівна, ноги напівзігнуті, руки на колінах. (Ніяких "нога на ногу" – це буде заважати). Тіло повинне бути приємно розслабленим. Для цього по черзі напружуємо й розслаблюємо всі групи м'язів (стегон, гомілок, передпліч, плечей, спини). Особливу увагу приділяємо мімічній мускулатурі обличчя й м'язам очних яблук. Переконаємося, що вії в нас не здригаються. Основна ознака недостатньої розслабленості – напруженість вій та деяка нахмуренність (напруженість м'язів чола).

Перевірте язика – його кінчик повинен перебувати на лінії злиття верхнього неба із зубами.

Зараз намагайтеся направити всі думки на установку вільного рівного дихання. Не треба його штучно сповільнювати або намагатися вирівняти якимось іншим способом. Просто добре вдихніть, видихніть, потім спокійно дихайте, ні про що не думаючи, не поспішаючи. Дуже скоро ви почнете дихати так, як ми дихаємо уві сні (спочатку довільно йде вдих, потім без паузи - тривалий видих, далі – глибока пауза і знову вдих-видих).

Коли дихання заспокоюється, потрібно прислухатися до серцебиття. Воно теж стало рівним. Це відбулося рефлекторно - спрацювала внутрішня автокорекція, наша воля тут ні до чого.

Розслабивши тіло й заспокоївши дихання, концентруємося на думках. Якщо кружляють сторонні думки, їх потрібно прибрати. Уявіть собі коло або квадрат і кожну думку що залітає виштовхуйте туди, як у сміттєвий бак, одну за іншою, поки територія не буде абсолютно чистою. Потім виштовхніть зі свідомості й "сміттєве" коло.

Якщо ви відчуваєте, що вам все-таки не вдається зосередитися, ще раз проконтролюйте подих. Очі закриті, тіло розслаблене, під час вдиху подумки виголошуєте «в-д-и-и-х», під час видиху – «в-и-д-и-х». Спрямуйте всю увагу на те, чим ви зараз зайняті, стежте за рухом повітря в середині вас.

Будьте певні: 8–10 таких дихальних циклів погасять будь-яку сторонню думку.

Є ще дуже діючий метод усунення настирливих думок. Видихніть повністю повітря й затримайте дихання настільки, наскільки дозволить вам ваш організм. При затримці дихання всі сторонні думки з голови зникають й залишається (мимоволі!) тільки одна – насущна: де ж рятівний вдих?

Ця (остання) думка відразу зникне, коли ви вдихнете.

Якщо тіло розслаблене, дихання спокійне, а голова вільна від думок, зосередьте увагу на тому, як повітря проходить через ваш ніс. З кожним вдихом носоглотку омиває прохолода, у паузі відчувається приємне пощипування-поколювання, кожний видих, накладаючись на пощипування-поколювання, приносить тепло. Ми настільки звикли до цих відчуттів, що в повсякденності перестали на них зважати. Ваше завдання виділити ці відчуття й зробити їх яскравішими; 10–15 вдихів і видихів цілком достатньо, щоб у тому здобути навичок.

Далі спробуйте відчути, як прохолода спускається нижче – до рівня щитовидної залози, а тепло піднімається вгору. Накладіть подумки носоглотку на щитовидну залозу, уявіть, що дихання відбувається саме там. Прохолодно (вдих) – ледве поколює (пауза) – тепло (видих), прохолодно – поколює – тепло... Зробіть 5–10 вдихів і видихів. Отримайте свою законну частку чистого задоволення від того, як чудово дихає ваша щитовидна залоза. А тепер перенесіть дихання в область сонячного сплетіння. Нехай спокійно й безтурботно подихає та воно.

Наступний етап. Руки покласти на коліна, повернути долонями догори. Подихайте через долоні, відчуваючи з кожним вдихом прохолоду-поколювання, а з видихом – поколювання-тепло. Потім спробуйте подихати через ступні.

Робимо по 10 видихів-вдихів через кожну енергетичну лійку (обминаючи серце й головний мозок). Надалі буде достатнім це виконувати по 5 разів.

Рекомендація новачкам.

Не дратуйтеся й не лайте себе, якщо у вас спочатку щось не буде виходити правильно, і головне – повторимо ще раз – не напружуйтеся. Що зараз не вийшло, вийде завтра, усе у вас чудово, ви на вірному шляху. Навіть невеликому човнику, що змінює курс, потрібен час, щоб погасити інерцію, а ви – не якась там шкарлупка, ви – великий пароплав.

Ми даємо на першому занятті настільки складну вправу, тому що вона дуже знадобиться нам у майбутньому. Не жалійте сил і часу, щоб її освоїти як слід, оскільки (повторимо ще раз) дихальна медитативна гімнастика – основа основ методики само оздоровлення.

Не втрачаючи стану, отриманого за допомогою дихальної медитативної гімнастики, зісковзуємо у нову вправу. Вмикаємо пам'ять і повертаємося до свого минулого, перебираючи тільки радісні події свого життя (вони самі будуть приходити вам на думку). Вишукуємо, але плавно, немов повертаючи незриму ручку настроювання, такі моменти, від яких у вас колись перехоплювало дух і раділа душа, які викликали у вас відчуття небувалого зльоту, підйому. Збираємо спогади в єдиний букет, де кожна квітка – елемент грандіозного феєрверку. Цей феєрверк повинен відгукнутися в глибинах вашої сутності сплесками внутрішнього світіння.

Зберігайте це відчуття в собі як можна довше і після закінчення заняття, яке на цьому й буде завершено.