6.7. Оздоровче дихання при шийному радикуліті

Цікаво, що в ряді медичних довідників навіть назви такої хвороби немає. А між тим практично кожна доросла людина стикалася з болями в районі шиї і верхньої частини спини, що виникають при застудах, протягах, незручних або різких поворотах голови тощо. Сильний біль в шиї сковує рух головою. Хворий не може ні сісти, ні встати безболісно. Не може спокійно підняти руки або що-небудь робити ними. Для того щоб повернутися, він змушений розгортатися всім тілом.

Причиною цих болів є запалення або ущемлення нервових закінчень, розташованих у зоні шийних хребців.

У підлітків або молодих людей шийний радикуліт зустрічається дуже рідко. Це пояснюється тим, що молодий організм, що росте не має або має зовсім небагато місць, у яких дрібні кровоносні судини або капіляри звужені з найрізноманітніших причин, утворюючи зони з недостатнім кровообігом.

А ось у дорослих людей через меншу фізичну активність, зайвого харчування, зниження інтенсивності обмінних процесів, таких зон із віком стає все більше і більше.

Одним з головних чинників, що призводять до звуження і забивання дрібних кровоносних судин і капілярів, є атеросклероз, що спостерігається практично в усіх людей, старше 40-річного віку. Холестерин, особливо ЛНП (ліпіди низької щільності) модифікації, у вигляді бляшок висаджуються на внутрішніх стінках судин, значно звужуючи прохід для крові. А капіляри такі холестеринові бляшки можуть і зовсім закупорити, повністю припинивши протік крові.

У місцях з поганим кровопостачанням легко розмножуються віруси різних інфекційних захворювань, розвиваються запальні процеси, які негативно впливають на нервові закінчення. Порушення кровообігу в шийному відділі хребта сприяє всиханню хрящових тканин, що може призвести до защемлення нервових волокон і появи больових синдромів.

Таким чином, основною причиною появи шийного радикуліту слід вважати звуження кровоносних судин і капілярів, що призводить до недостатнього кровопостачання шийного відділу хребта і верхньої частини спини.

Очевидно, що інтенсивні заняття фізкультурою, дієта і загальне зміцнення організму повинні позитивно позначитися на здоров'ї людей, які страждають від шийного радикуліту, особливо якщо при цьому використовувати «Оздоровче дихання». Як ми не раз уже відзначали, виконання основних принципів «ОД» дає змогу значно прискорити очищення кровоносних судин від різного «бруду», що налипає на їх внутрішню поверхню і істотно відновити кровопостачання у тих місцях людського організму, де через забиті шлаками кровоносні судини воно було порушено.

Знову нагадаємо основні принципи «ОД» – дихання тільки носом, дихання неглибоке і дотримання паузи між видихом і вдихом. Оскільки «ОД» сприяє підвищенню концентрації вуглекислого газу в артеріальній крові, що призводить до підвищення кислотності крові і, у свою чергу, дає крові змогу, проходячи по кровоносних судинах, більшою мірою розчиняти жирові відкладення на їхніх стінках, відбувається очищення судин. Якщо за допомогою певних фізичних вправ направити збільшений потік крові саме в ті місця, які необхідно очистити, то розчищення судин у цих місцях відбудеться значно швидше. Таким чином, «ОД» у поєднанні з низкою фізичних вправ може сприяти швидкому позбавленню від шийного радикуліту. Дотримання основних принципів «ОД» та виконання вищевказаних фізичних вправ дасть можливість не тільки позбутися від шийного радикуліту, а й підвищити всі рухові можливості відділів шийно-головної та середньої зон вашого тіла, а також буде сприяти очищенню великих кровоносних судин, що живлять кров'ю мозок.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ЧАСТИНИ 6

1. У чому полягає основна мета додаткових дихальних вправ?

2. Чим відрізняються додаткових дихальних вправ

адаптованої йоги від звичайних дихальних вправ, що застосовуються в фізкультури?

3. Яка функція дихального апарата у виконанні очисного дихання?

4. Які м'язи не обходимо «включити» для управління очисних диханням?

5. Яка мета силового очисного дихання?

6. Що таке дихатніе "Ковальські хутра"?

7. Що таке дихання "Гучне дихання"?

8. Що таке "Рітмічне дихання на ходу"?

9. Як виконується "Вакуумні дихання"?

10. Яке додаткове дихання використовується при проблемах в шийному відділі?

11. У якому випадку використовується вправа «Ковальська хутра»?

12. У якому випадку використовується вправа "Гучне дихання"?

13. У якому випадку використовується вправа "Рітмічне дихання на ходу"?

14. У якому випадку використовується вправа "Вакуумні дихання"?

15. Що відбувається під. впливом "Вакуумні дихання"?

16. Що відбувається під. впливом «Рітмічне дихання на ходу"?

17. Що відбувається під. впливом "Гучне дихання"?

18. Що відбувається під. впливом «Ковальська хутра»?

19. В якій послідовності навчається упражнени "Вакуумні дихання"?

20. В якій послідовності навчається упражнени «Рітмічне дихання на ходу"?

21. В якій послідовності навчається упражнени "Гучне дихання"?

22. В якій послідовності навчається упражнени «Ковальська хутра»?

23. Яка дозування виконання вправи додаткове дихання?

24. Який темп виконання вправи додаткове дихання?

25. За яких проблемах хребта необхідно використовувати вправи додаткове дихання?

ЛІТЕРАТУРА: 6, 2, 3, 5, 8, 16, 29

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ

АДАПТАЦІЯ – пристосування організму до постійно мінливих умов існування, вироблене в процесі еволюційного розвитку.

АКТИВНИЙ ВІДПОЧИНОК – відпочинок за рахунок зміни видів діяльності, наприклад зміна розумової діяльності фізичною або навпаки:

АНАЛІЗАТОР – єдина функціональна система, яка здійснює сприйняття і проведення подразнень, а також сенсорні клітини кори великих півкуль. А. включає рецептор (периферичну ланку), провідниковий відділ (афферентні нейрони і провідні шляхи), центральна ланка (ділянки кори великих півкуль).

АНАЕРОБНИЙ ПОРІГ (АП). – тобто, коли ще може підтримуватися баланс між швидкістю продукції анаеробних метаболітів (лактат, іони водню) у швидких м'язових волокнах та їх видаленням.

АНАЕРОБНА ПРОДУКТИВНІСТЬ – здатність людини працювати в умовах нестачі кисню. А.П. можна виміряти, визначаючи величину максимально можливого кисневого боргу, що у людей, які не займаються спортом, не перевищує 2-7 л; у висококваліфікованих спортсменів він може досягати 20-22 л.

АРТЕРІАЛЬНИЙ ТИСК – тиск, що створюється кровью в артеріальних судинах організму. Систолічний, або максимальний, тиск – це найвищий рівень А.Т., що виникає в момент систоли. Діастолічний тиск – найнижчий рівень А.Т., що виникає під час діастоли. При м'язовій роботі А.Т. зростає. Систолічний А.Т. в цьому випадку може перевищити вихідний рівень у 1,5-2 рази.

АЦИКЛІЧНІ РУХИ – цілісні одноразові закінчені рухові акти, що мають самостійне значення. За характером роботи це переважно вправи, які максимально мобілізують силу і швидкість скорочення м'язів. До А.Т. відносяться легкоатлетичні стрибки (в довжину, висоту, потрійний стрибок, стрибок з жердиною), підняття штанги, стрільба, гімнастика та ін.

АУТОГЕННІ ТРЕНУВАННЯ (у спорті) – система свідомо застосовуваних спортсменами психологічних прийомів, які допомагають змінити тонус м'язової системи та динаміку деяких психічних процесів.

БІОЛОГІЧНІ РИТМИ – ритмічні (періодичні) коливання фізіологічних і психічних процесів, пов'язані з періодичними зміни навколишнього середовища, фізіологічними процесами, добовими і сезонними ритмами.

ВЕГЕТАТИВНА НЕРВОВА СИСТЕМА – частина нервової системи, що регулює діяльність внутрішніх органів, кровеносних і лімфатичних судин, залоз. ВНС забезпечує також трофічну іннервацію скелетної мускулатури, рецепторів і самої нервової системи.

ВЕСТИБУЛЯРНЕ ТРЕНУВАННЯ – система вправ, спрямованих на підвищення статокінетичної стійкості людини до дії подразників, що виникають при перемещеніі в просторі.

ЗБУДЛИВІСТЬ – здатність високоорганізованих тканин (нервової, м'язової, залізистої) реагувати на подразнення зміною фізіологічних властивостей і генерацією процесу збудження.

ЗБУДЖЕННЯ – активна реакція, що виникає в результаті того чи іншого впливу на живий об'єкт.

ВІК – загальна характеристика послідовних етапів розвитку. Для людини прийнята така вікова періодизація: 1. Дитинство (від народження до року); 2. Дитинство (від 1 до 12); 3. Підлітковий (від 13 до 16 років хлопчики, 12-15 років дівчатка); 4. Юність (17-21 років юнаки, 16-20 дівчата); 5. Зрілий вік перший період (22-35 років чоловіки, 21-35 років жінки), другий період (36-60 років чоловіки, 36-65 років жінки). 6. Літній вік ( 61-74 рік чоловіки, 66-74 рік жінки). 7. Старечий В. (75 - 90 років). 8. Довгожителі – 90 років і більше.

ВИДІЛЬНА СИСТЕМА – сукупність органів (нирки, легені, травний тракт), що здійснюють видалення з організму кінцевих продуктів обміну речовин.

ВИТРИВАЛІСТЬ – здатність до тривалого виконання заданої статичної та динамічної роботи. При м'язовій роботі В. характеризується подовженням часу збереження людиною працездатності і підвищення опорності організму втомі.

ВИТРИВАЛІСТЬ ЗАГАЛЬНА – здатність людини здійснювати динамічну роботу протягом тривалого часу, вимірюваного десятками хвилин і годинами.

ВИТРИВАЛІСТЬ СИЛОВА – здатність зберігати працездатність при динамічній роботі зі значними навантаженнями.

ВИТРИВАЛІСТЬ ШВИДКІСНА – здатність підтримувати високий темп руху при дуже швидкому або максимально швидкому пересуванні на короткі дистанції.

ВИТРИВАЛІСТЬ СТАТИЧНА – здатність до тривалого безперервного підтримання м'язових зусиль.

ГАЗООБМІН – обмін газів між організмом і зовнішнім середовищем, а також між кров'ю і тканинами.

ГЕМОГЛОБІН – складний білок, що відноситься до хромопротеїнів; здійснює перенесення кисню від легень до тканин, бере участь в перенесенні вуглекислого газу від тканин до органів дихання.

ГІПЕР ... – перша складова частина складних слів, що позначає: підвищення, більш ніж нормально.

ГІПО ... – перша складова частина складних слів, що позначає: зниження, менше ніж достатньо.

ГІПОДИНАМІЯ – зменшення м'язових зусиль, які витрачаються на фізичну роботу. Характеризується зниженням діяльності всіх органів, систем і розладом їх взаємозв’язків в організмі.

ГІПОКІНЕЗІЯ – обмежена рухова активність організму, обумовлена малорухливим способом життя.

ГІПОКСІЯ – стан, який виникає при недостатньому постачанні тканин організму киснем.

ГІПЕРГЛІКЕМІЯ – підвищений вміст глюкози в крові (вище 120 мг%). Короткочасна Г. може спостерігатися у фізіологічних умовах.

ГІПОГЛІКЕМІЯ – зниження вмісту цукру в крові до 70 мг%. Функціональна Г. може спостерігатися у здорових людей під впливом м'язового навантаження.

ГІПОТАЛАМУС – вищий вегетативний центр; підтримує оптимальний рівень обміну речовин (білкового, вуглевод ного, жирового, водно-сольового) і енергії, забезпечує темпиратурний баланс організму, регулює діяльність серцево-судинної, видільної, дихальної, ендокринної систем. Бере участь у координації рухів.

ГІПОФІЗ - залоза внутрішньої секреції, пов'язана з гіпоталамічною областю мозку в єдину гіпоталамо-гіпофізную систему. Г. регулює діяльність залоз внутрішньої секреції: щитоподібної, статевих, кори наднирника і т.д. Гормони Г. необхідні для росту і розмноження, нормального протікання обміну речовин.

ГЛЮКАГОН – один з гормонів підшлункової залози, який бере участь у регуляції вуглеводного обміну; підвищує вміст цукру в крові, посилює глікогеноліз в печінці.

ГОМЕОСТАЗ – відносна динамічна постійність внутрішнього середовища (крові, лімфи, тканинної рідини) і стійкість основних фізіологічних функцій (кровообігу, дихання, обміну речовин та ін) організму людини і тварин.

ГОРМОНИ – біологічно активні речовини, які виділяються залозами внутрішньої секреції; ці найважливіші біологічні регулятори обміну речовин і функцій людини і тварин.

ГУМОРАЛЬНА РЕГУЛЯЦІЯ – регуляція функцій організму, що здійснюється за рахунок перенесених внутрішнім середовищем організму біологічно активних речовин та продуктів обміну (гормонів, медіаторів, вуглекислоти, молочної кислоти та ін.)

РУХОВИЙ АНАЛІЗАТОР (кінестетичний аналізатор, пропріоцептивний аналізатор) – функціональна система, що передає збудження від рецепторів скелетно-м'язового аппарату, і бере участь в організації та здійсненні координованих рухів. Р.А. складається з рецепторного, провідникового і кіркових відділів, тісно пов’язаних між собою складною системою висхідних та низхідних взаємодій.

ДИХАЛЬНА СИСТЕМА – органи, що забезпечують циркуляцію повітря і газообмін між надходячими в легені повітрям і кров'ю. До органів Д. С. відносяться порожнину носа, глотка, гортань, трахея, бронхи, легені.

ЖИТТЄВА ЄМНІСТЬ ЛЕГЕНІВ (ЖЄЛ) – максимальна кількість повітря, що видихається після глибокого вдиху.

ЗАГАРТОВУВАННЯ – комплекс заходів, спрямованих на підвищення функціональних резервів організму та його резидентне до несприятливих умов навколишнього середовища. З. можна розглядати як адаптацію, що досягається шляхом систематичного багаторазового впливу того чи іншого фактора на організм, в результаті чого відбувається перебудова метаболізму і ряду фізіологічних функцій, направлених на забезпечення гомеостазу.

ІМУНІТЕТ – несприйнятливість організму до речовин, що володіють чужорідними, антигенними властивостями.

ІРРАДІАЦІЯ – (лат. випускати промені) у фізіології і спорті – поширення процесів збудження або гальмування, в медицині – поширення больового відчуття за межі безпосередньо ураженої ділянки або органу.

КІНЕЗІТЕРАПІЯ – лікування рухом, лікувальна фізкультура.

КООРДИНАЦІЯ – узгодження окремих видів діяльності організму, що забезпечують виконання цілісних фізіологічних актів. Умовно можна виділити три види координації: нервову, м'язову і рухову.

КООРДИНАЦІЯ НЕРВОВА – поєднання нервових процесів, що приводять до вирішення рухового завдання.

КООРДИНАЦІЯ М'ЯЗОВА – узгоджене напруження і розслаблення м'язів, що забезпечує рухову функцію.

КООРДИНАЦІЯ РУХОВА – узгоджене поєднання рухів окремих ланок тіла в просторі і в часі, відповідаюче руховій задачі, поточної ситуації та функціональному стану організму.

КОМПЕНСАЦІЯ – (лат. урівноваження, відшкодування) в медицині і спорті реакція організму на пошкодження полягає у відшкодуванні функцій пошкоджених тканин і органів за рахунок непострадалих органів і тканин, наприклад гіпертрофія серцевого м'яза при вадах клапанів або при високих фізичних навантаженнях (декомпенсація).

КОМПЛЕКС – (від лат. Complexus – сукупність, яка складає єдине ціле) несе відтінок завершеності; він є основою процедури оздоровчої та лікувальної гимнастики.

КРОВООБІГ – безперервний рух крові в організмі. До системи кровообігу належить серце, яке забезпечує рух крові, і судини, які виконують транспортну функцію.

ЛАБІЛЬНОСТЬ (функціональна рухливість) – найбільше число циклів збудження, яке відтворює тканину в одиницю часу (с). Л. прямо пропорційна швидкості реагування тканини.

ЛЕГЕНЕВА ВЕНТИЛЯЦІЯ (або хвилинний обсяг дихання) (ХОД) – кількість повітря, яке людина вдихає і видихає за 1 хв. У спокої Дб. дорівнює 5-8 л / м. Максимальна – 7. В. у спортсменів становить 180-200 л, а у людей що не займаються спортом – 70-80 л.

МОРФОЛОГІЯ – (гр. форма) комплекс наук, які вивчають форму і будову живих організмів, зокрема людини.

МОТОРИКА – (лат. приводящий в рух) у фізіології та спорті рухова функція, що приводять в рух.

М'ЯЗОВИЙ ТОНУС – напруга м'язів, що забезпечує підтримку пози при сидінні, стоянні і т.д. Носить рефлекторний характер.

НЕРВОВА СИСТЕМА – сукупність нервових і гліальних клітин. Н.С. складається з центральної (головний і спинний мозок), периферичної (спинно-мозкові та черепно-мозкові нерви) систем і периферичних гангліїв.

ОБМІН РЕЧОВИН І ЕНЕРГІЇ – процеси перетворення речовин та енергії, що лежать в основі життєдіяльності.

ОПОРНО-РУХОВА СИСТЕМА – сукупність кісткових і м'язових утворень забезпечують опору тіла і окремих органів, захист їх від механічних пошкоджень і можливість здійснювати організмом або окремими його частинами різноманітних рухів в просторі. О-р. с. Включає в себе пасивну частину: скелет, суглоби і зв'язки, і активну частину – м'язи, керовані нервовою системою.

ОСТЕО ... – (гр. кістка) перша складова частина складних слів, яка означає: що відноситься до кісток, до кісткової тканини. Наприклад, остеомієліт – запалення кісткового мозку з ураженням усіх елементів кістки.

ВІДСТАВЛЕНІ ЕФЕКТ ТРЕНУВАНЬ – покращується діяльність серцево-судинної системи, зокрема вдосконалюються судинні реакції, поліпшується мікроциркуляція. Спостерігається довготривала психічна і нервово-м'язова релаксація. Таким чином ОФТ полягає в позитивному стані організму яке накопичує людина внаслідок фізичних тренувань.

ПЛАСТИЧНІСТЬ – гармонійні за формою і ритму рухи, що відображають духовний і внутрішній світ людини.

ПРИВЕНТИВНІ ЗАХОДИ – попереджувальні профілактичні заходи, що включають у себе прикладну гімнастику, загартовування, психічну регуляцію і т.д.

ПРОФІЛАКТИКА – сукупність заходів спрямованих на охорону здоров'я, попередження і розповсюдження хвороб людини, на поліпшення фізичного розвитку людини, збереження працездатності та забезпечення довголіття.

ПСИХОГІГІЄНА – (гр.душа) розділ гігієни, що вивчає вплив навколишніх умов на психічне здоров'я людини та розробляє заходи для його збереження і зміцнення, попередження виникнення психозів.

ПСИХОМОТОРИКА – індивідуальні, конституціональні, а також пов'язані зі статтю і віком особливості рухових реакцій людини.

ПОСТНАТАЛЬНИЙ ПЕРІОД – період від народження людини до смерті. У П.п. виділяють ряд вікових періодів.

ПРЕНАТАЛЬНИЙ ПЕРІОД – період ембріонального розвитку, у людини протікає всередині материнського організму.

ПУБЕРТАТНИЙ – (лат. статева зрілість) фізіологічно пов'язаний із статевим дозріванням (ювенальний - статевонезрілий).

РОЗМИНКА – комплекс підготовчих вправ, що виконуються для підвищення працездатності перед тренувальними заняттями і змаганнями.

РЕАБІЛІТАЦІЯ ФІЗИЧНА – відновлення фізичних і психічних можливостей, працездатності, що досягається різними способами і засобами з арсеналу фізичної культури.

РЕГЕНЕРАЦІЯ – (лат. відродження, відновлення) відновлення організмом пошкоджених або втрачених органів і тканин. До явищ Р. близькі відновні процеси - рубцювання ран, гіпертрофія та ін.

РЕЛАКСАЦІЯ – (лат. зменшення напруги, ослаблення) фізіологічний процес поступового повернення в стан рівноваги будь-якої системи, яка виведена з такого стану, після припинення дії факторів, що вивели її зі стану рівноваги; в медицині і спорті – штучне зниження тонусу поперечно-смугастої мускулатури.

РЕКРЕАЦІЯ – (лат. відновлення) відпочинок, відновлення сил людини, з використанням додаткових коштів: музики, кольору ароматів, танців, ігор і т.д.

САМОРЕГУЛЯЦІЯ – властивість організму автоматично підтримувати відносну сталість фізіологічних параметрів (гомеостаз).

САМОСВІДОМІСТЬ – цілісна оцінка людиною самого себе, як діяча, як відчуваючої і мислячої істоти. С. формується на певному щаблі розвитку особистості під впливом способу життя, який вимагає від людини прийняття повної відповідальності за свої вчинки і дії.

САНОГЕННІ РЕАКЦІЇ – оздоровчі реакції людського організму, внаслідок впливу комплексу лікувально-профілактичних заходів. У літературі відзначається наявність трьох типів реакцій: захисні, відновлювальні та репаративні.

СЕНСОРНИЙ – (лат. почуття, відчуття) відчуває, чутливий.

СЕНСИТИВНІСТЬ – підвищена чутливість, сприйнятливість людини до різних впливів довкілля. У процесі вікового розвитку дитини С. виявляється в наявності особливих періодів (сенситивний період). Наприклад, для нормального розвитку мовлення С. період вік 1-3 років; для розвитку координації, пластики – 4-6 років, для розвитку навичок читання – 5-8 років, для розвитку абстрактного мислення – 10-14 років.

ТЕРМІНОВІ ЕФЕКТИ ТРЕНУВАНЬ – відбувається активізація симпатоадреналовой системи, яка мобілізує енергетичні і пластичні ресурси організму. При правильній техніці виявляється позитивний ¬ ве нейрогенної і механічний вплив на внутрішній ¬ гом органи. Таким чином строковий ефект полягає у процесах всередині організму, які забезпечують руховий процес.

СТАРІННЯ – закономірний процес вікових змін організму, що веде до зниження його адаптаційних можливостей, збільшення ймовірності смерті. С. Виявляється на клітинному рівні в дегенерації структурних елементів і загибелі частини клітин, зміна їх реакції на дію фізіологічно активних речовин. Існує безліч гіпотез про С., але загальноприйнятого пояснення процесів С. немає.

СТАТИЧНА РОБОТА – діяльність м'язів, пов'язана з утриманням тіла або його окремих частин у певному положенні.

СТЕРЕОТИП – (гр. міцний відбиток) єдиний зафіксований комплекс поведінкових навичок, пов'язаний під впливом багаторазових повторень певної послідовності подразників в єдиний ланцюг рефлексів, який автоматично відтворюється.

СТРЕС – сукупність неспецифічних змін, виникаючих в організмі під впливом сильних (надзвичайних) подразників. При цьому розвивається комплекс змін, названий Г. Сельє загальним адаптаційним синдромом. Див. адаптаційний синдром.

ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ – (гр. тепло, жар і регулюю) фізіологічна функція, що забезпечує підтримання оптимальної для даного виду температури областей тіла в умовах мінливої температури навколишнього середовища.

ТЕМПЕРАТУРА ТІЛА – комплексний показник теплового стану організму людини, що відображає складні відносини між теплопродукцією різних органів і тканин і теплообміном між ними і зовнішнім середовищем. Терморегуляція людини знаходиться в межах від 36 до 39гр.С. Протягом дня Т.Т. коливається на 0,5-1,0 гр. А між внутрішніми органами, м'язами і шкірою коливання температури складає 5-10 гр.

ТКАНИННА РІДИНА – рідина, що міститься в міжклітинних і біляклтинних просторах тканин і органів та складова, разом з кров'ю і лімфою, внутрішнє середовище організму. Обсяг Т. Р. складає в людині в середньому 26,5% маси тіла.

ТОНУС – (лат. натяг, напруга) тривале стійке збудження нервових центрів і м'язової тканини, не супроводжується втомою. На відміну від гіпертонусу.

ТОНУС М'ЯЗІВ – тривале скорочення м'язв малою витратою енергії.

ВТОМА – фізіологічний стан, який виникає внаслідок напруженої або тривалої діяльності організма, що виявляється в дискоординації функцій і під час тимчасового зниження працездатності.

ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК – сукупність антропометричних (зріст, маса тіла, окружність грудної клітки) і фізіометричних (сила кисті, станова сила, життєва ємність легенів) показників, що характеризують дієздатність організма.

ХРОНІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ – уповільнене, тривале за часом (інколи все життя) захворювання.

ЦЕНТРАЛЬНА НЕРВОВА СИСТЕМА – (мозок) центральний відділ нервової системи, який є вищим органом, що координує діяльність усіх систем організму. Розташований в хребетному каналі (спинний мозок) і в порожнині черепа (головний мозок).

ЦИКЛІЧНИЙ РУХ – послідовне чергування окремих фаз цілісного руху (циклу) і самих циклів. Всі елементи рухів, що складають один цикл, обов’язково присутні в одній і тій же послідовності у всіх циклах. Кожний цикл рухів пов'язаний з попереднім і наступним. До Ц.Р. відносяться боротьба, біг, ходьба, плавання, біг на ковзанах і лижах, веслування, велоїзда та ін.

ЧУТЛИВІСТЬ – здатність живого організму адаптивно реагувати на різного роду дії зовнішнього та внутрішнього середовища у вигляді відчуттів. Характеристикою Ч. є поріг відчуття. Зміни Ч. (підвищення, зниження, повна втрата) можуть виникати як унаслідок мозкового контролю, так і в результаті ряду захворювань.

ЕКСТРАПОЛЯЦІЯ – здатність нервової системи на основі наявного досвіду адекватно вирішувати знову виникаючі рухові завдання, властивість безумовних і умовних рефлексів.

ЕНДОКРИННІ ЗАЛОЗИ (залози внутрішньої секреції) – спеціалізовані в процесі еволюції органи або групи клітин, основна функція яких полягає у виробленні та виділення у внутрішнє середовище організму специфічних біологічно активних речовин. Продукти, що виробляються залозами внутрішньої секреції, називаються гормонами.

ЛІТЕРАТУРА

1. Анатомия, физиология, психология человека. Краткий иллюстрированный словарь. СПб. : Лань, 2003. – 256 с.

2. Абаев Н.В. Лечебная гимнастика у-шу. / Н.В. Абаев. – Р/наД, 1990. – 52 с.

3. Алтер М.Дж. Наука о гибкости. / М.Дж. Алтер. – К. : Олимпийская литература, 2001. – 421с.

4. Амосов Н. Энциклопедия здоровья. / Н. Амосов. – М. : Просвещение, 1999. – 367с.

5. Бореев Г. Рассекреченный первоисточник йоги. / Г. Бореев. – М. : Гиперборея, 2004. – 280 с.

6. Бубела О. Ю. 700 вправ для формування правильної постави. Навчально-методичний посібник. / О.Ю. Бубела. – Львів: Українські технології, 2002. – 164 с.

7. Гулбани Р.Ш. Педагогический контроль в системе корригирующих упражнений, оздоровительной гимнастике, тренажерах в физической реабилитации: Методическое пособие. / Р.Ш. Гулбани. – Запорожье, 2003. – 48 с.

8. Гупта Й. Йога: молодость на всю жизнь. / Йоги Гупта. – М. : Janus Books, Экслибрис, 2004. – 160 с.

9. Делавье Фредерик. Анатомия физических упражнений для мужчин и женщин. /пер. с фр. Ивановой О.Е. / Ф. Делавье. – М. : РИПОЛ классик, 2006. – 244 с.

10. Дубровский В.И. Лечебная физическая культура (кинезотерапия): Учебник для студентов вузов / В.И.Дубровский. – М. : Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, – 1999. – 608 с.

11. Епифанов В.А. ЛФК: Учебное пособие для вузов / В.А.Епифанов. – М. : Гэотар-мед, 2002. – 560 с.

12. Ингерлейб М. Анатомия физических упражнений. / Михаил Ингерлейб. – М. : Феникс. – 2009. – 192 с.

13. Коровкин В.С. Лечение болезней легких и бронхов. / В.С. Коровкин. – Минск. Беларусь, 1996. – 176 с.

14. Красиков Ю.В. Стресс, постстрессовые состояния и основы организации реабилитационной работы. / Ю.В. Красиков. – М. : Медицинское информационное агенство, 2007. – 223 с.

15. Лечебная физическая культура: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений / С.Н. Попов, Н. М. Валеев, Т.С. Гарасеева и др.; Под ред. С.Н. Попова. – М. : Издательский центр «Академия», 2004. – 416 с.

16. Липень А. Простая йога для позвоночника и суставов. / А. Липень. – СпБ. : Питер, 2008. – 207 с.

17. Менхин Ю.В. Оздоровительная гимнастика: теория и методика. / Ю.В. Менхин, А.В. Менхин. – Р/наД. : Феникс, 2002. – 384 с.

18. Микулин А.А. Активное долголетие. / А.А.Микулин. – М. : – " Физкультура и спорт", 1977. – 152 с.

19. Неумывакин И.П. Позвоночник. Мифы и реальность. / И.П. Неумывакин. — СПб.: Изд. «ДИЛЯ», 2007, — 272 с.

20. Ниши К. Система естественного омоложения. / К. Ниши. – СПб. : ИД «Невский проспект», 2006. – 128 с.

21. Ниши К. Энергетическое дыхание. / К. Ниши. – СПб. : ИК «Невский проспект», 2006. – 128 с.

22. Норбеков М.С. Опыт дурака, или путь к прозрению. Как избавиться от очков. / М.С. Норбеков. – СПб. : ИД «ВЕСЬ», 2001. – 316 с.

23. Норбеков М.С. Дурака учить – что мертвого лечить, или Советы здоровья на каждый день. / М.С. Норбеков. – СПб. : ИД «ВЕСЬ», 2002. – 192 с.

24. Норбеков М. Тренировка тела и духа. / М. Норбеков. – СПб. : Питер, 2004. – 160 с. : илл.

25. Одинцова И. Аэробика и фитнесс. / И. Одинцова. – М. : Эксмо, 2003. – 198 с.

26. Ситель А. Лечебные позы-движения А.Б.Сителя. / А.Б. Ситель. – М. : Метафора, 2009. – 432 с.

27. Фельденкрайз М. Осознание через движения. Оздоровительные движения для личности / М. Фельденкрайз. – М. : СпортАксдемПресс, 1994. – 236 с.

28. Физическая реабилитация: учебник для вузов (под ред. Попова С.Н.) Изд. 3-е, перераб., / А.А. Бирюков, Н.М. Валеев, Т.С. Гарасева. – М. : Феникс, 2008. – 603 с.

29. Хоули Э.Т. Руководство инструктора оздоровительного фитнесса / Э.Т. Хоули, Б.Д. Френкс. – К. : – Олимп. Лит., 2004. – 375 с.

30. Щетинин М.Н. Дыхательная гимнастика А. Н. Стрельниковой. – М.: Метафора, 2008. – 128 с.

31. Юмашева Л.І., Філіппов М.М. Корекція постави в процесі фізичного виховання студентів музичного вузу //Теорія і методика фізичного виховання і спорту. – 2005. – № 2 –3. – С. 110–113.

105