Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
оСНОВИ ПРАВА .doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
143.87 Кб
Скачать

ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ ПРОМИСЛОВОСТІ

МАТЕРІАЛИ ДО ЛЕКЦІЇ

«Основи правових знань»

КИЇВ

ЗМІСТ

1. Поняття злочину, складу злочину

2. Підстави притягення до кримінальної відповідальності

3. Поняття та відмінність необхідної оборони від крайньої необхідності

4. Поняття адміністративного правопорушення.

5. Види адміністративних стягнень

6. Правила застосування спеціальних засобів самооборони та відповідальність за їх порушення

7. Підстави та порядок застосування зброї та спеціальних засобів

8. Дії при візиті на підприємство посадових осіб, первіряючих або правоохоронних органів

Поняття злочину, складу злочину

         К.К.У. Стаття 11. Поняття злочину          1.Злочином є передбачене цим Кодексом суспільне небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.          2.Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Підстави притягення до кримінальної відповідальності

         К.К.У. Стаття 2. Підстава кримінальної відповідальності          1.Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільне небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.          2.Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вику не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вирокам суду.          3.Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу.

Поняття крайньої необхідності та умови її правомірності

         Карне законодавство передбачає, що не є караним діяння, яке хоч і підпадає під ознаки діяння, передбаченого карним законом, але вчинене в стані крайньої необхідності, тобто з метою відвернення більш значної шкоди, що безпосередньо загрожує інтересам держави, суспільним інтересам, інтересам або правам даної особи або інших громадян, якщо ця небезпека за конкретних обставин не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернута шкода.          Стан крайньої необхідності визнається також у випадках, якщо дії, вчинені з метою відвернення шкоди, не досягай своєї мети і шкода настала, незважаючи на зусилля особи, яка сумлінно розраховувала її відвернута.          Крайня необхідність, як і необхідна оборона, є обставиною, що виключає суспільну небезпеку, протиправність діяння, і тим самим, карну відповідальність.          Дії, вчинені в стані крайньої необхідності, лише зовнішнім виглядом підходять під ознаки діяння, передбаченого карним законом. Оскільки в цих випадках шкода чим-небудь інтересам заподіюється для відвернення більш значної шкоди, то дії, вчинені в стані крайньої необхідності, не є злочинними і признаються суспільне корисними.          Запобігання загрожуючи небезпеці в стані крайньої необхідності £ правом особи, але не її юридичним обов'язком. Однак, якщо на особі лежить обов'язок по запобіганню шкоди, що загрожує, інтересам, які охороняються законом, то вона у разі невиконання цього обов'язку може бути притягнута до карної або іншої відповідальності, в залежності від характеру небезпеки, що загрожувала і тягаря не відвернених наслідків.          Об'єктами захисту при крайній необхідності, як і при необхідній обороні, є інтереси держави, суспільні інтереси, інтереси і права особи, діючої в стані крайньої необхідності, а також права і інтереси інших громадян.

         Крайня необхідність передбачає ряд умов, якими є:          а) наявність джерела небезпеки:          б) небезпека повинна бути дійсною, наявною і невідворотною іншими засобами;          в) заподіяна в стані крайньої необхідності шкода повинна бути меншою в порівнянні з відверненою.          Джерелами стану крайньої необхідності, можуть бути небезпеки:          а) стихійних сил природи (пожежа, ураган, землетрус, повінь та інш.);          б) напад тварини;          в) дія непереборної сили (крах поїзда, наприклад);          г) суспільно-небезпечні протиправні дії людини;          д) збіг необхідності одночасного виконання різних обов'язків.          Небезпека повинна бути дійсною, тобто існувати фактично, а не бути уявною. Помилка особи відносно дійсного характеру загрожуючої небезпеки не спричиняє карної відповідальності, якщо вона не передбачувала і не могла передбачувати можливі наслідки своєї помилки. Відповідальність не виключається, якщо особа, що допустила помилку, не виявила належної обачності. У цьому випадку відповідальність наступає, як за необережний злочин.          Небезпека вважається наявною, коли вона яким-небудь чином виявилася або створилася реальна загроза спричинення шкоди правоохоронним інтересам.          Небезпека признається невідворотною, якщо її не можна було усунути ніяким іншим засобом, крім того, який був застосований в даних умовах. Немає стану крайньої необхідності, якщо у особи була можливість запобігти загрожуючій небезпеці без спричиненій шкоди стороннім інтересам, не пов'язаним з джерелом небезпеки, або можна було застосувати менш небезпечний спосіб дій. але особа не скористалася ні тією, ні іншою можливістю.          Заподіяна в стані крайньої необхідності шкода обов'язково повинна бути меншою в порівнянні з відверненою шкодою. Дана вимога витікає з того, що в стані крайньої необхідності шкода заподіюється чиїмсь стороннім, непричетним: до джерела небезпеки інтересам. Тому спричинення шкоди тут допускається лише при умові, то більша шкода усувається шляхом спричинення меншої шкоди. Саме ця обставина виключає суспільну небезпеку дії в стані крайньої необхідності