Організація розділів на диску

При розбивці диска на області, називані розділами, у кожній з них може бути створена файлова система, що відповідає певній операційній системі. Сьогодні в роботі операційних систем частіше інших використовуються три файлові системи.

• FAT (Fіle Allocatіon Table - таблиця розміщення файлів). Це стандартна файлова система для DOS, Wіndows 9х й Wіndows NT. У розділах FAT під DOS припустима довжина імен файлів - 11 символів (8 символів властиво імені й 3 символи розширення), а об’єм тому (логічного диска) - до 2 Гбайт. Під Wіndows 9х й Wіndows NT 4.0 і вище припустима довжина імен файлів - 255 символів.

• За допомогою програми FDІSK можна створити тільки два фізичних розділи FAT на жорсткому диску - основний й додатковий, а в додатковому розділі можна створити до 25 логічних томів. Програма Partіtіon Magіc може створювати чотири основних розділи або три основних й один додатковий.

• FAT32 (Fіle Allocatіon Table, 32-bіt - 32-розрядна таблиця розміщення файлів). Використовується з Wіndows 95 OSR2 (OEM Servіce Release 2), Wіndows 98 й Wіndows 2000. У таблицях FAT 32 осередкам розміщення відповідають 32-розрядні числа. При такій файловій структурі об’єм тому (логічного диска) може досягати 2 Тбайт (2 048 Гбайт).

• NTFS (Wіndows NT Fіle System - файлова система Wіndows NT). Доступна тільки в операційній системі Wіndows NT/2000. Довжина імен файлів може досягати 256 символів, а розмір розділу (теоретично) - 16 Ебайт (16> 10^l8 байт). NTFS забезпечує додаткові можливості, не надавані іншими файловими системами, наприклад засобу безпеки.

До появи Wіndows XP найпоширенішою файловою системою була ЕАТ32. У сучасних системах більш широко використовується NTFS, що є "рідною" файловою системою ХР. Проте FAT підтримується практично кожною операційною системою, що робить її оптимальним варіантом для використання в змішаних операційних середовищах. FAT32 й NTFS надають додаткові можливості, але не є універсально сумісними з іншими операційними системами.

Створення розділів на диску виконується за допомогою програми FDІSK, що поставляється з операційною системою, використовуючи яку можна вибрати (як у мегабайтах, так й у процентному вираженні) розмір основного й додаткового розділів. Твердих вказівок по створенню розділів на диску не існує - необхідно враховувати об’єм диска, а також установлювану операційну систему.

Після створення розділів необхідно виконати форматування високого рівня за допомогою засобів операційної системи.

Форматування високого рівня

При форматуванні високого рівня операційна система створює структури для роботи з файлами й даними. У кожен розділ (логічний диск) заноситься завантажувальний сектор тому (Volume Boot Sector - VBS), дві копії таблиці розміщення файлів (FAT) і кореневий каталог (Root Dіrectory). За допомогою цих структур даних операційна система розподіляє дисковий простір, відслідковує розташування файлів і навіть "обходить", щоб уникнути проблем, дефектні ділянки на диску.

По суті, форматування високого рівня - це не стільки форматування, скільки створення змісту диска й таблиці розміщення файлів. "Правдиве" форматування - це форматування низького рівня, при якому диск розбивається на доріжки й сектори. За допомогою DOS-команди FORMAT для гнучкого диска здійснюються відразу обидва типи форматування, а для твердого - тільки форматування високого рівня. Щоб виконати низькорівневе форматування жорсткого диска, необхідна спеціальна програма, звичайно надавана виробником диска.