2. Особливості літератури доби Просвітництва.

Просвітницькі тенденції в художній літературі з'явились на початку 1700-х рр. в Англії, досягли найвищого розквіту в середині століття у Франції, перейшли у нову якість в останній третині ХVІІІ ст. у Німеччині.

Риси літератури доби Просвітництва:

• вплив філософії та ідеології просвітницького руху;

• просвітницька тенденційність, дидактизм, настанова на полемічність; художній твір як ілюстрація світоглядних ідей (що спричинює певний схематизм);

• розвиток публіцистики, її тісний зв'язок з художньою літературою (багато письменників одночасно виступали і як журналісти);

• посилення взаємодії національних літератур та культур, в результаті чого постає європейська, згодом світова література;

• класицизм і сентименталізм як основні художні напрями;

• домінування прозових жанрів.

Поширені сюжетні моделі просвітницької літератури:

• розкриття невідповідності певних умов життя вимогам здорового глузду ("Мандри Гуллівера" Дж.Свіфта, "Весілля Фігаро" Бомарше, "філософські" повісті Вольтера та ін.);

• змалювання образу людини, яка втілює вищі вимоги розуму ("Робінзон Крузо" Д.Дефо, "Емілія Галотті" Г.Лессінга, "Черниця" Д.Дідро та ін.).

Основні ідейно-стильові тенденції літератури Просвітництва (Б.Шалагінов):

• література "просвітницького раціоналізму" (Англія, Франція; Д.Дефо, Дж.Свіфт, Ш.Монтеск'є, Вольтер, П-О.Бомарше, Д.Дідро та ін.);

• література сентименталізму (Англія, Франція, література "штюрмерства" у Німеччині; Л.Стерн, Ж.-Ж. Руссо);

• література "веймарської класики" (Німеччина; Ф.Шіллер, Й.-В.Гете).

3. Сентименталізм як художній напрям в літературі хvііі ст.

Слово "сентиментальний" вживалось у значенні "здатний до співчуття". Термін "сентименталізм" походить від назви твору англійського письменника Лоренса Стерна "Сентиментальна подорож по Франції та Італії" (1768).

Сентименталізм – літературний напрям 2-ї половини ХVІІІ ст. – початку ХІХ ст., що характеризується прагненням відтворити світ почуттів звичайної людини й викликати співчуття до героїв. Сентименталізм з'явився в межах Просвітництва як заперечення раціоналізму

Твори сентименталізму: "Памела" С.Річардсона, "Сентиментальна подорож" Л.Стерна, "Юлія, або Нова Елоїза" Ж.-Ж.Руссо, "Страждання юного Вертера" Й.-В.Гете та ін.

Риси сентименталізму:

• культ почуття, інтерес до внутрішнього світу людини, до її психології;

• герой – звичайна людина, чутлива, скромна; як правило, представник нижчих верств;

• зображення повсякденного прозаїчного життя, родинного побуту, приватної сфери;

• відсутність різкого протиставлення позитивних і негативних персонажів;

• прагнення індивідуалізації характеру, яскравість і багатоманітність образів персонажів;

• відмова від ієрархії жанрів; розвиток жанрів подорожніх нотаток, епістолярного роману, родинно-побутової повісті – в епосі, елегії, ідилії, послання – в ліриці, "міщанської драми", "серйозної комедії" – у драмі;

• вільна побудова твору, відмова від класицистичних канонів композиції, введення ліричних відступів;

• посилення ролі пейзажу, який виступає засобом вираження настроїв персонажів.