Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лк 5.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
97.41 Кб
Скачать

Лекція 5. Загальна характеристика екосистем материків та окремих біогеографічних областей.

План

  1. Основні риси саванних екосистем.

  2. Загальна характеристика пустельних екосистем

1. Основні риси саванних екосистем

В різних типах клімату тропічного поясу широко поширені трав'янисті угрупування тропічних злаків. Сезонний ритм цих угруповань пов'язаний з періодичністю опадів. Окрім злаків участь в формуванні цих спільнот беруть осоки та дводольні, а також невеликі дерева та чагарники, що зростають поодиноко або групами.

В дощовий період - це зелені простори, в сухий сезон - вигорівші та покриті сухими рослинними залишками території без ознак життя.

Савани займають широкі площі в Африці. Також поширені в Південній Америці, Азії та Австралії, Південно-східній Азії. Річна кількість опадів, як правило, менше 800 мм, але подекуди може досягати 1500 мм. Основна риса - високі температури протягом усього року; різка сезонність зволоження: сезон дощів (літо) змінюється сухим періодом (зимою) тривалістю 4-7,5 місяців.

Рослинний світ

На різних континентах савани суттєво відрізняються між собою за флористичним складом, але мають спільні риси структурного характеру:

    1. наявність трав'янистого покриву (переважно з ксерофільних злаків) і розрідженого верхнього яруса з поодиноких дерев і чагарників;

    2. наявність рослин-пірофітів. У трав'янистому ярусі переважає один чи два фонових види злаків — андропогон, пенізетум, аристида.

Чагарниково-деревний ярус різноманітний і покладений в основу класифікації саван, які поділяються на три типи:

      1. трав'янисті савани без дерев - кампінос, кампос-лімпос (Амазонія);

      2. савани з поодинокими деревами і чагарниками - льянос (Венесуела), кампос-серадос (Бразилія);

      3. савани зі значною кількістю дерев - серадос (Бразилія).

Дерев'янисті рослини саван мають такі властивості: - коренева система потужна, проникає на значну глибину; - стовбури низькі, звивисті; - крона парасолькоподібна; - корок на стовбурі товстий, дерев'янистий, добре протистоїть пожежам; - листя велике, шкірясте; - переважно листопадні, листя скидають у сухий сезон.

В Африці савани розвинені найбільше. Вони займають близько 40% усієї території. З дерев найтиповішим є баобаб) - ендем африканських саван, олійна пальма (у західній частині екваторіальної Африки), лофіра крилата (дуже стійка до пожеж), пальма дум (з розгалуженим стовбуром), різноманітні акації (рід Акація з родини мімозових). Серед трав поширені багаторічні злаки, які досягають 3-3,5 м висоти. Особливо численні види з роду пенізетум, або слонова трава (панує), а також андропогон (бородач), імперата у Східній Азії), сансев'єра, або щучий хвіст

.

У Південно-Східній Азії савани поширені на території Індії та Індокитаю. Трав'янистий покрив досить високий (до 2 м заввишки). Переважає злак аланг- аланг (імперата), дика цукрова тростина, злак міскантус. Із дерев тут зустрічаються бутея і дальбергія (з бобових), солове дерево, або шорея (з дшітерокарпових); багато різних акацій.

У Південній Америці савани поділяються на дві нерівні частини: 1) на півночі материка в басейні р. Оріноко (Венесуела, Колумбія) - льяноси;

2) На Бразильському нагір'ї і рівнині Гран-Чако - кампоси, які бувають без дерев (кампос-лімпос) і з деревами (кампос-серадос).

Льяноси - типові савани, де на фоні багаторічних злаків розкидані поодинокі маленькі деревця. З дерев тут зустрічаються: маврикісва пальма, куратела, бірсоніма, бовдіхія, коперніція (остання іноді утворює < пальмову савану > ).

Кампоси характеризуються тим, що основу трав'янистого ярусу, як і в Африці, складають багаторічні злаки, але меншої висоти - до 1 м. Крім того, тут багато рослин з родин складноцвітих, бобових, мальвових, амарантових. Отже, строкатість і багатство флористичного складу — характерна ознака кампосів. З дерев найбільш характерні такі ендеміки Південної Америки, як воскова пальма, або карнауба (рід, Коперніція), пальма буріті, або маврикієва.В Австралії савани розміщені переважно в північній та західній частинах материка. Вони дуже різноманітні - від угруповань з численними деревами до майже виключно трав'янистих. З дерев найхарактернішими є вічнозелені евкаліпти і акації. Дуже поширені також так звані трав'яні дерева (з родини лілійних) - ксанторея, кінгія, дазипогон. У складі трав'янистого покриву велику роль відіграють злаки - астреблія, темеда (кенгурова трава), андропогон шовковий (блакитна трава).

Тваринний світ. Наявність одного або двох посушливих періодів (до 6 місяців), обмежена кількість опадів, наявність добре розвинутого трав'яного покриву та слабо виражений деревний ярус формують у тварин добре виражені пристосування до перенесення несприятливого періоду посухи. Збільшується період анабіозу у комах, земноводних та окремих плазунів. Міграції птахів та кочівлі копитних набувають широкого розмаху.

Як і в попередньо описаних біомах провідну роль в переробці органічної речовини відіграють терміти. Саме тут щільність їх населення є максимальною. Вони займають до 30% поверхні ґрунту, а загальна маса наземних споруд термітів сягає 2400 т/га. Кількість термітників сягає 2 тис/га. Форма термітників в основному баштоподібна. На півночі Австралії - магнітні термітники (на поверхні виступи-ребра, спрямовані з півдня на північ).

В саванах зустрічаються мурахи-женці (попередньо висушену продукцію зберігають в сховищах).

Окрім термітів: таргани, цвіркуни, жуки, дощові черви, личинки златок, бронзівок. Зелені частини рослин використовують в їжу зайцеподібні та гризуни (земляні білки, піщанки, дамани). Але найбільше впливають на рослинний покрив саван крупні копитні: хоботні, парнокопитні та непарнокопиті.

Серед антилоп це великі стада антилоп гну, зебри, газелі Томсона та газелі Ґранта. Характерні великі свині - бородавочники. Типовою пасовищною твариною є білий носоріг, а також слони та жирафи.

Слід відзначити, що своїм зовнішнім виглядом савани завдячують саме копитним тваринам. Зебри з'їдають верхні частини злаків, гну - трави ближче до ґрунту, а газелі Томсона та Ґранта пасуться в розрідженому та низькорослому травостої. Бородавочники використовують приземний ярус трав'яного покриву, стаючи на передні коліна та повільно рухаються в такій позі. Білий носоріг широкою верхньою губою захоплює і зрізає рослини під самий корінь. На висоті 2- 4 м обламує та обдирає гілки африканський слон. На найбільшій висоті - в кронах акацій пасеться жираф (жираф формує парасолеподібну форму крони).

В австралійських саванах функцію копитних виконують сірий та рудий кенгуру.

Зерноїдні птахи - ткачики, фазанові, страуси - африканський страус (2,7 м, до 90 кг), ему (Австр.), нанду (П.А.).

Хижаки: мурахи, туруни, скорпіони.

Ящірки роду полідота (беззубі з липким язиком кігтями розривають термітники).

В П.А. - мурахоїди та броненосці.

Птахи: шпаки, дрохви, сорокопуди, жайворонки. Хижі птахи та птахи падальщики.

Великі хижі ссавці (леви, гепарди, леопарди, гієни та шакали) полюють на копитних, рухаючись за ними під час міграцій. Гієнові полюють естафетою. Гепард - поодиноке полювання (до 110 км). В саванах П.А. - гривастий вовк та саванова лисиця. Австралія - собака дінго.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]