5. Виконання зобов’язання.

Виконання зобов'язання - це вчинення боржником саме тих дій, які він повинен виконати в силу договору чи за­кону, тобто передати річ, виконати роботу, надати по­слугу, відшкодувати шкоду.

Виконання зобов’язання має здійснюватися за загальними принципами.

До принципів виконання зобов’язання належать:

• принцип належного виконання зобов’язання;

• принцип реального виконання зобов’язання.

Належне виконання - означає, що зобов’язання повинне бути виконане належним боржником, належному кредиторові, у належному місці та у належний час, з належним предметом і належним способом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Принцип «реального» виконання встановлено у ст. 622 ЦК України.

Відповідно до ст. 622 боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, задані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник звільняється від виконання зобов'язання в натурі у разі:

1) відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес;

2) передання кредиторові відступного;

3) відмови кредитора від договору.

Умови виконання зобов'язань.

До умов, що характеризують належне виконання зобов’язань, відносяться вимоги, що пред’являються до предмету виконання, сторін, терміну, місця і способів виконання.

Предметом виконання зобов’язання - є те, майно, робота, послуга, яку відповідно до зобов’язання боржник повинен передати, виконати чи надати кредитору.

Строк (термін) виконання зобов'язання – визначає період або момент у часі, зі спливом (настанням) якого зобов’язання повинне бути виконане.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно має бути виконане у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений, або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Місце виконання зобов’язання – це місце, де боржник повинен вчинити певні дії, а кредитор – прийняти виконання.

Згідно зі ст. 532 ЦК України місце виконання зобов’язання встановлюється у договорі.

Якщо місце виконання зобов’язання не встановлено за згодою сторін, виконання проводиться:

• за зобов’язаннями про передачу нерухомого майна - за його місцем знаходження;

• а зобов’язаннями про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові.

Спосіб виконання - визначається предметом і змістом виконання. За загальним правилом, зобов'язання не може виконуватися за частинами, якщо інше не випливає з дого­вору, закону чи звичаїв ділового обігу.