3. За суб’єктом виконання:

- зобов'язання особистого характеру – виконання може здійснюватися особисто боржником;

- зобов'язання, що не мають особистого характеру. Таке зобов'язання виконується боржником, а у разі неможливості – іншою особою.

4. За ступенем визначеності обов’язків боржника.

- однооб'єктні - в однооб'єктних зобов’язаннях предмет виконання становить цілком визначена дія - передача речі, надати певну послугу.

- альтернативні – виконання яких можливе шляхом здійснення однієї з перелічених в умовах зобов’язання дій на вибір боржника.

- факультативні - боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора конкретну дію, зробити певну дію.

3. Підстави виникнення зобов’язань.

Підставами виникнення зобов’язань є юридичні факти. Сам закон не є підставою виникнення зобов’язань, він лише визначає, з яких юридичних фактів вони виникають.

У Цивільному кодексі України вказано, що зобов'язання виникають із:

- угод (у тому числі договорів) як передбачених законом, так і не передбачених законом, але таких, що не суперечать йому;

- з адміністративних актів;

- внаслідок створення творів науки, літератури, мистецтва, а також винаходів та інших результатів творчої діяльності;

- внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а також придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав;

- внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

4. Суб'єкти зобов'язань.

Суб'єктами зобов'язання є його сторони - кредитор і боржник.

Сторонами зобов'язання в більшості випадків є один кредитор і один боржник.

Однак існують також зобовязання, у яких може бути декілька кредиторів або боржників (ст. 510 ЦК).

Йдеться про зобов'язання з множинністю суб’єктного складу.

Виділяють три види зобов’язань з множинністю осіб:

а) зобов'язання з активною множинністю осіб (декілька кредиторів та один боржник);

б) зобов'язання з пасивною множинністю осіб ( декілька боржників та один кредитор);

в) зобов'язання зі змішаною множинністю осіб (декілька кредиторів та декілька боржників).

Залежно від поділу прав і обов’язків між співкредиторами та співборжниками зобов’язання з множинністю суб’єктного складу поділяють на: часткові і солідарні.

У часткових зобов'язаннях кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов’язок у рівній частці.

Часткові зобов’язання можливі тільки при подільному предметі зобов’язання (гроші, зерно, борошно).

У солідарних зобов’язаннях кожному кредитору у повному обсязі належить право вимоги, а кожен з боржників повинен виконати зобов'язання у повному обсязі.

Солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

У житті виникають ситуації, коли боржник у силу тих або інших обставин не може виконати свого обов'язку, тому для задоволення вимог кредитора залучаються інші особи.

На цій підставі в цивільному праві виокремлюють основні та субсидіарні зобов'язання.

У субсидіарних зобов’язаннях є основний кредитор або боржник і додатковий кредитор або (боржник).

На відміну від часткових та солідарних зобов'язань у субсидіарному зобов'язанні кредитор не має права відразу пред’явити вимогу додатковому боржнику, непред’явивши її основному.

Окрім сторін у зобов'язанні можуть братии участь треті особи.

У цивільному праві виділяють зобовязання за участю третіх осіб, які поділяються на два види:

До зобов’язань за участю третіх осіб відносяться:

- зобов'язання на користь третьої особи;

- зобов’язання, що виконуються третьою особою, - регресні зобов’язання (зворотні).

Регресні зобов'язання (право зворотної вимоги до винної особи) — це зобов'язання, в силу яких одна особа, що з вини боржника сплатила певну грошову суму третій особі (кредиторові), має право вимагати від боржника відшкодування цієї суми.

Зобов'язанням на користь третьої особи є зобов'язання, за яким боржник вчиняє певну дію (виконання) не кредиторові, а вказаній ним третій особі, яка має право вимагати такого виконання на свою користь.

Зобов'язанням, яке виконується третьою особою є зобов'язання, в якому боржник покладає виконання свого обов’язку на третю особу (передоручення виконання).

У зобовязанні може відбуватися зміна сторін.

Маються на увазі випадки, коли зобов’язання не виконуються конкретно визначеною особою на стороні кредитора, або не виконується конкретно визначеною особою на стороні боржника.

Відбувається заміна особи на стороні кредитора чи боржника.

Заміна кредитор.

Кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

- передання ним своїх прав іншій особі за правочином (договором) називається - цесією (відступлення права вимоги).

Даний договір може бути: як відплатним так і безоплатним, як реальним так і консунсуальним.

Кредитор, який поступається своїм правом називається - цедентом, а особа (новий кредитор), який приймає право вимоги від цедента - цесіонарем.

Заміна кредитора на підставі закону відбувається у разі:

- правонаступництва, передання ним своїх прав іншій особі за правочином;

- виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

- виконання обов'язку боржника третьою особою.

Заміна кредитора не допускається у зобов’язаннях, нерозривно пов’язаних з особою кредитора, зокрема про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Крім того, кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Заміна боржника.

При заміні боржника первісний боржник вибуває із зобов’язання і замінюється новим боржником. Отже, при цьому відбувається переведення боргу на нового боржника.

Заміна боржника у зобов’язанні допускається лише за згодою кредитора, оскільки тому не байдуже, хто повинен виконувати зобов’язання.

За загальним правилом підставою для заміни боржника (переведення боргу) є багатосторонній правочин (договір), сторонами якого є кредитор, новий та первісний боржники. ( ст.518 – 523 ЦКУ).

Об'єкт зобов'язання - є певна поведінка боржника. Найчастіше вона виражається в діях. Це можуть бути передання речі і відповідна її оплата в договорі купівлі-продажу, надання послуг за договором підряду, повернення боргу у договорі позики.

Зміст зобов’язання складають права та обов’язки його суб’єктів.

Суб'єктивне право, що належить уповноваженій стороні у зобов’язанні, йменується правом вимоги, а суб’єктивний обов’язок зобов’язаної сторони називається боргом.