1. Перший етап непродуктивний – етап засвічення тліючого розряду.

На цьому етапі на стартер подають напругу мережі (після замикання

ключа К). Амплітуда напруги мережі має бути не меншою за напругу

засвічення газу в стартері. У результаті в стартері виникає тліючий

розряд між нерухомим електродом і біметалевою пластиною, що

триває ≈ 0,3 с. Струм тліючого розряду (він незначний, ≈ 30 мА й

створюється направленим рухом не тільки електронів, що виникли

від електростатичної (холодної) емісії, а й іонами, що з’являються в

газі) нагріває біметалеву пластину й вона починає вигинатися в

напрямі до іншого електрода, поки не замкнеться з ним.

2. Другий етап починається з моменту замикання біметалевої пластини

з іншим електродом. Тліючий розряд зникає й через стартер починає

протікати електронний струм короткого замикання електродів

(величина цього струму в електричній схемі вмикання РЛ – це

фактично струм попереднього нагріву ЛЛ, буде близькою до

робочого струму РЛ – для ЛЛ 40Вт ≈ 0,4 А, тобто в 10 разів більшою

за струм тліючого розряду). Цей струм буде протікати, поки

пластина замкнута з електродом ~ 0,6 с. Щоб цей струм не 45

розжарював електроди стартера, їх виробляють з відповідним

діаметром. Оскільки тліючий розряд зник, то біметалева пластина

почне охолоджуватися молекулами газу, що наповнюють стартер й

настане момент, коли вона розімкнеться з іншим електродом. У

момент розмикання виникає високовольтний імпульс.

3. Третій етап - це повторення першого, якщо високовольтний імпульс

не засвітить газ в ЛЛ. У стартері виникне тліючий розряд, який

почне знову нагрівати біметалеву пластину.

4. Четвертий етап – повторення другого.

На рис. 7.4 наведені динамічні ВАХ стартера тліючого розряду, що

засвічує ЛЛ за схемою рис. 7.5. Звичайно засвічення ЛЛ не відбувається після

першого розмикання електродів стартера (другий етап), оскільки тривалість

цього етапу t 2

- t1

(попердній нагрів електродів ЛЛ – коротке замикання

електродів стартера) мала, тому додається третій, четвертий та інші етапи, поки

ЛЛ не засвітиться і через неї потече робочий струм розряду I л

, а на електродах

стартера встановиться робоча напруга лампи U л

.

Стартер, як і ключ К 1

, підключають паралельно до ЛЛ, тому після

засвічення ЛЛ він стає непотрібним, але цього можна досягти тільки тоді, коли

напруга на стартері стане меншою за напругу засвічення в ньому тліючого

розряду. Тобто, щоб стартер перестав працювати після завічення ЛЛ, напруга

засвічення газу в стартері має бути більшою за робочу ЛЛ і меншою за

амплітудне значення напруги мережі живлення ЛЛ: U м< U з.т.р > U л

.

Напругу засвічення стартера визначають у залежності від напруги мережі

живлення (~ 220 В або ~ 127 В), а робоча напруга лампи ~ U м/2. Тому умова

роботи стартера виконана. Щоб енергія високовольтного імпульсу була

достаньою для засвічення ЛЛ, паралельно до електродів стартера приєднують 46

стартерний конденсатор С (рис. 7.5), ємністю ~ 0,033 мкФ. Стартерний

конденсатор понижує амплітуду імпульса до ~ 1000 В, але й одночасно

збільшує його тривалість приблизно в 300 разів, таким чином підвищує

надійність засвічення ЛЛ і скорочує число етапів роботи стартера перед

засвіченням ЛЛ. Стартерний конденсатор, а також інші ємності в ПРА є одним

з вразливих елементів, тому до нього виставляють високі вимоги з електричної

надійності (робоча напруга має в 1,5 рази перевищувати напругу імпульса).

Монтується він з відповідною ізоляцією в корпусі стартера (рис. 7.2 б). За

роботи РЛ генерує шумові високочастотні радіоколивання в широкому

діапазоні, які заважають радіопередачам як через випромінення ефіром, так і

проникненням через спільну мережу живлення. Для ефективного пониження

цих радіовад до схем вмикання РЛ додають ємнісний фільтр Сф , з’єднаний з

землею світильника в серединній точці, хоча стартерний конденсатор також

понижує радіовади.