2. Сутність і структура виробничого конфлікту

 

2.1 Основні підходи до визначення конфлікту

Існують дві основні підходи до визначенню конфлікту. Перший орієнтовано актуальні дії, де з протиборчих сторін часто взаємовиключні чи несумісні цінності, що виключає змагання, конкуренцію за володіння цими цінностями, оскільки цінності різні. Другий орієнтовано мотиви і дії, де цінності можуть бути збігатися, але різняться психологічні стану конфліктуючих сторін (конфліктів, ідей, цінностей, установок, мотивів).

О.Н.Лукашонок іН.Е.Щуркова виділяють ситуації та умови, коли конфліктів «немає».

Коли в людини відсутня своє «Я» чи її придушене іншим суб'єктом;

коли суб'єкт не вміє, і не бажає бачити за предметами людські стосунки; коли зовнішній конфлікт переходить у внутрішній план;

коли суб'єкт не хоче вирішувати проблему;

коли суб'єкт утікає від свободи вибору, отже, й за вибір;

коли суб'єкт має умінням бачити конфлікт у ранній стадії його розвитку та знімає їх у народних обранців.

2.2 Основні функції конфлікту

Різними авторами виділяються основні функції і можливі результати конфлікту. У цьому головна функція – виявлення труднощів і суперечностей у життєдіяльності соціального суб'єкта, певної психологічної системи (людини, групи, організації, суспільства), і навіть – визначення шляхів розв'язання цих протиріч та розвитку цього соціального суб'єкта (психологічної системи). У цілому виокремити такі функції: сигнальну, інформаційну,дифференцирующую і динамічну.Сигнальная функція – характеризує конфлікт як показник певного стану суспільства, коли у системі розбудувалось і давно потребує перетвореннях. Інформаційна функція – відбиток і виявлення причин неблагополуччя у системі.Дифференцирующая функція – це процес соціальної диференціації, який відбиває переорієнтування і перегрупування задіяних в конфлікті соціальних сил. Динамічна функція – сприяння соціальному прогресу, де конфлікт – це поштовх розвитку та спосіб розв'язання накопичених протиріч. Виділяється також функціональна суперечливість конфлікту. Ця суперечливість полягає в взаємодії протилежно спрямованих тенденцій. За підсумками такого розуміння функціональної суперечливості польський учений Я.Штумпски виділив наступні п'ять протилежних пар функцій соціального конфлікту: розрізняє іотождествляющая функція (коли, наприклад, під час конфлікту інтереси можуть зблизитися чи, навпаки, ще більше розійтися); інтегруюча ідезинтегрирующая (або протиборче сторона гуртується, або руйнується); які маскують ідемаскирующая; прогресивна і регресивна; позитивна і негативна функції.

2.3 Позитивні й негативні функції конфлікту, й можливі результати

Нижче подані конкретніші функції конфлікту, й його можливі наслідки:

1. Позитивні (конструктивні) функції конфлікту:

Виявлення суперечностей у системі (лише на рівні переживання усвідомлення).

Зняття напруги у взаємозв'язку, у відносинах між різними складовими системи (для людей, між різнимиценностно-смисловими орієнтаціями тощо.) Перевірка учасники конфлікту своїх реальних та кроки потенційних можливостей, і навіть виявлення недоліків (формування більш адекватної самооцінки). Мобілізація ресурсів немає і виявлення прихованих можливостей системи.

>Сплочение учасників конфлікту, обумовлене спільним дозволом (подоланням) значимої всім проблеми (за принципом: Справжні друзі перевіряються у скруті», і навіть – «Справжні друзі знаходяться в спільних випробуваннях»). Виявлення прихованих і противників, недоброзичливців, зрадників тощо. (за принципом: «Справжні вороги виявляється у важкі моменти»). Що стосується успішного подолання труднощів учасники конфлікту підвищується відчуття власної гідності й самоповагу (що у психологічному плані дуже істотно, т. до. дозволяє людині переходити до вирішення складніших і залученні цікавих проблем);

У цілому нині система, подолавши (чи навіть у якій) конфліктну ситуацію, отримує шанс змінитися на краще. Страх можливого конфлікту може мобілізувати до випереджувальним (профілактичним) кроків і ще раніше виникнення небезпеку системи також сприяти її розвитку.

2. Негативні (деструктивні) функції конфлікту:

Виявлення своїх недоліків, і відповідна втрата відчуття власної гідності.

Виявлення неспроможності (нежиттєздатності) системи та відповідне її руйнація.

>Усугубление протиріч між елементами системи чи торгівлі між конфліктуючими сторонами (наприклад, ворогів стало ще більше, друзів – ще менше).

Втрата поваги та статусу (у разі невдалого поведінки

 конфлікті).

>Порождение нових конфліктів (ефект «ланцюжка», наприклад, щоб уникнути вирішувати цей конфлікт, людина хіба що «йде» його й часто спеціально створює собі нові проблеми) тощо.