Зміст

Запровадження

1 Проблема стресу ідистресса у праці

1.1 Основні види професійного стресу

1.2 Причини появи стресу

1.3 Зарубіжний підхід до стресу у праці

2. Сутність і структура виробничого конфлікту

2.1 Основні підходи до визначення конфлікту

2.2 Основні функції конфлікту

2.3 Позитивні й негативні функції і можливі результати

2.4 Структурні елементи і характеристики конфліктів

Укладання

Список використаних джерел

Запровадження

Діяльність Калнишевського як організацій величезна роль належить людям. Крім того, що у організаціях люди реалізують свій творчий хист, знання, досвід, вони ще виявляють у яких свої відчуття провини і притому по-різному. Практика показала, що в всіх організаціях бувають такі прояви як конфлікти. Усі працюючі, де вони не трудилися, знають, що таке стрес, хоча частота сутичок з цим явищем в всіх однакова, і ставлення щодо нього різне. Конфлікти і стреси завжди виявляється у зв'язки України із почуттями, котрі мають в процесі роботи у організації та її межами. Без них обходиться жодна організація. Тривалий час конфлікти, раз у раз що у організаціях, розглядалися як виключно негативне явище. Невипадково, тому усунення умов, у яких можливо виникнення конфліктів, вважалося як з найважливіших цілей управлінні. Слово «конфлікт» походить від латинськогоconflictus і означає «зіткнення протилежних цілей, інтересів, позицій, думок чи поглядів опонентів чи суб'єктів взаємодії». Слово «стрес» має англійське походження і перекладається дослівно як, напруга. Як термін, воно використовується для позначення станів людини, що виникають у у відповідь різноманітні екстремальні впливу чистрессори.

>Стрессу піддаються все люди, але реакція нею різна. Одні – дуже болісно його переживають, невипадково у народі кажуть, що молоду людину можна вбити словом. Інші реагують на стрес міцним сном, пішої ходьбою, інший підвищеним апетитом чи прийняттям спиртного.

Видатний психофізіолог і філософ, засновник теорії стресів, Р. Сельє, розмірковуючи про сутності стресу, зазначає: «Стрес є неспецифічний відповідь організму будь-яку пред'явлене йому вимога» (Сельє, 1992). Щоб краще зрозуміти, що таке «стрес», важливо розібратися, які є стресом. Стрес – це буде непросто нервову напругу, і не результат ушкодження: «Діяльність, пов'язана з стресом, то, можливо приємною або неприємною.Дистресс завжди неприємний».Стресса годі було уникати: «…є потреба підтримки життя, відсічі нападу і пристосування…»Г.Селье спеціально підкреслює, що - повна свобода від стресу означає смерть: «Всупереч ходячому думці, ми повинні – та й може – уникати стресу. Але ми можемо використати його й насолоджуватися їм, якщо дізнаємося його механізми і виробимо відповідну філософію життя».

1. Проблема стресу ідистресса у праці

Сама проблема стресу заявили про собі саме у XX столітті. Це викликало те, у сучасному світі (і сучасному виробництві) часто виникають ситуації, коли людина, зустрічаючись із якийсь складністю, неспроможна повноцінно реалізувати накопичену енергію (викликану фізіологічним механізмом стресу), і тоді цю енергію починає руйнувати самої людини. У результаті замість цілком нормальних стресових реакцій, людини починають розривати на частини механізмидистресса, коли енергія неспроможна реалізуватися у якихось конструктивних діях. Наприклад,дистресс проявляється, коли працівник неспроможна вирішити несправедливі претензії начальника. У другому типовому прикладі людина неспроможна повноцінно реалізувати своє прагнення до творчості чи прагнення повноцінного спілкування із колегами за умов кар'єрної конкуренції. В усіх цих та інших випадку йде про обмеження людської гідності за умов сучасного виробництва. Але особливу проблему становлять випадки, коли людина ущемляється у найголовнішому – у справедливій оплаті його. Суспільство, в такий спосіб, відмовляє у праві людині почуватися як повноцінним фахівцем, приносить користь даному виробництву, а й почуватися повноцінним громадянином і особистістю. Усе це, у результаті, створює базу й у стресу, й у фрустрації, й у найглибшого внутрішнього кризи працівника.

1.1 Основні види професійного стресу

 

>Соотнося проблеми стресу з умовами роботи у організації, Н.В.Самоукина пише: «Професійний стрес – це напружений стан працівника, виникає в нього при впливемоционально-отрицательних і екстремальних чинників, що з виконуваної професійною діяльністю» (>Самоукина,1999). Н.В.Самоукина виділяє основні види професійного стресу (>дистресса)

1) Інформаційний стрес – виникає у умовах жорсткого ліміту часу й погіршується за умов високої відповідальності будинку. Часто інформаційний стрес супроводжується невизначеністю ситуації (або недостовірній інформацією щодо ситуації) і швидкоїперменой інформаційних параметрів.

2) Емоційний стрес виникає за реальної чи гаданої небезпеки (відчуття провини за невиконану роботу, відносини з і ін.) Нерідко руйнуються глибинні встановлення і цінності працівника, пов'язані з його професією.

3)Коммуникативний стрес пов'язані з реальними проблемами ділового спілкування. Він виявляється в підвищеної конфліктності, внеспособноси контролювати себе, у невмінні тактовно відмовити вчем-либо, в незнанні засобів захисту від маніпулятивного впливу тощо.

Виділяються також стресові сценарії й різні варіанти прояви стресу у праці. У цьому залежить від індивідуальних особливостей працівника. Варіанти стресових сценаріїв, виділені з різних підставах. Залежно від частоти і сили прояви: хтось «>стрессует» щодня, але у невеликих дозах; інші – кілька разів на рік, але надзвичайно сильно. Залежно від спрямованості стресовій агресії: на себе (працівник звинувачує себе), на колег П.Лазаренка та начальників (працівник звинувачує інших працівників). Залежно від механізмів запуску стресових реакцій: переважно стресовий сценарій запускається майже автоматично (по зовні незначному приводу), але можна та тривалого «визрівання» стресу з наступним досить швидким його «розкручуванням».Самоукина пропонує досить цікаві техніки саморегуляції за умов комунікативного стресу. Основні правил поведінки за умов стресу: стежити собою; шукати способи «зупинки» себе (типу «для паузи зі спілкуванням»); перевести свою енергію до іншої форму діяльності (відволіктися); замислитися з того, що допомагає зняти емоційну напругу, у тому, що тішить.