4.2 Забезпечення радіозвязку в різних фізико-географічних умовах

Фізико-географічні умови здійснюють значний вплив на забезпечення радіозвязку.

Стійкість прийому інформації визначається:

- способом розповсюдження і степенем затухання радіохвиль на радіолініях;

- діапазоном придатних для роботи частот;

- вибором антен.

В свою чергу, перераховані вище фактори визначаються наступними фізико-географічними умовами:

- рельєфом і рослинним покриттям місцевості;

- рівнем економічного розвитку регіону;

- критичними частотами і діючими висотами іоносферних шарів і їх зміною при спокійному і активному стані іоносфери;

- амплітудно-частотною характеристикою, просторовим розподіленням і поляризаційною структурою завад природного і штучного походження.

Кількісно вплив фізико-географічних умов враховується множником послаблення траси.

Для поверхневих радіохвиль слід розрізняти три види місцевості по рельєфу (рівнинна, пересічна і гірська) і шість – по ефективним параметрам ґрунту:

Море в спокійному стані;

Прісна вода рік і озер;

Дуже вологий ґрунт (заболочена земля, солончаки);

Вологий ґрунт (глинистий, чорноземний і каштановий ґрунт при рівнинній і слабо пересічній місцевості з заповненням лісом до 1/3 траси);

Сухий ґрунт (піщаний і сухоглинястий ґрунт, скелиста територія, ліс);

Дуже сухий ґрунт (піщані пустині, промерзлий ґрунт для КХ і УКХ, вічна мерзлота, сильно забудована місцевість, гориста місцевість).

На рівнинній місцевості в великій мірі реалізується РРВ земних хвиль (при низько розміщених антенах).

Збільшення дальності звязку говорить, в першу чергу, про наявність добре провідних кінцевих ділянок або хоча б одного протяжністю до (10…15)% від загальної протяжності траси.

Якщо ліс займає до 10% радіотраси, то при наявності вільних кінцевих ділянок він практично не зменшує дальності звязку в порівнянні з однорідною трасою, яка має параметри аналогічні кінцевим ділянкам.

При розміщенні антен в лісі послаблення сигналу збільшується тим більше, чим густіше рослинність і чим ближче до довжини хвилі середні розміри стволів і гілок дерев, листя.

Розміщення радіозасобів в рідкому лісі (на галявині) може привести до зменшення рівня сигналу, який приймається внаслідок багатопроміневості, яка обумовлена перевипромінюванням (перевідбиттям). Однак, вона ж приводить до помилки пеленгування радіопередавачів засобами радіорозвідки противника.

При піднятих антенах (на радіолініях прямої видимості) вплив земної поверхні обмежується областю, значною при відбитті радіохвиль. Тому слід уникати вибору радіотрас, в яких в середині траси є водоймища. Краще траси, які проходять над лісистою місцевістю. Для них при інших рівних умовах, глибина інтерференційних завмирань значно менше внаслідок розсіювання радіохвиль поверхністю лісу.

Пересічна і особливо гірська місцевість можуть суттєво ускладнити забезпечення радіозвязку прямими і тропосферними хвилями, при наявності між передавачем і приймачем екрануючих перешкод. В той же час ускладнюються умови радіорозвідки і радіоподавлення радіозасобів противником.

Наявність на трасі поперечних гряд з крутими уклонами робить можливим, вибираючи місце установки і висоту підйому антен, добитися “підсилення” поля перешкодою. При цьому дальність звязку може зростати в порівнянні з дальністю, яка реалізується на рівнинній місцевості.

При повздовжній орієнтації гряд з крутими схилами розміщенням відповідних радіозасобів в одних долинах з передавачами, підбором місць розгортання і висоти підйому антен може бути забезпечена дальність радіозвязку за рахунок багаторазового відбиття і дифракції радіохвиль на бокових схилах.

Таким чином, в організації звязку на гірському театрі військових дій слід враховувати екрануючий вплив гір на роботу радіозасобів.

При великих віддаленнях і закритих трасах використовуються літаки-ретранслятори і повітряні пункти управління (ПовПУ) на вертольотах, які дозволяють збільшити дальність прямого радіозвязку. Але, ПовПУ використовуються мало через низьку, з урахуванням гір, максимальну висоту польоту, малого часу знаходження в повітрі (менше 2,5 годин) і більшої враженості з землі. Крім того, переміщення літньо-підйомних засобів відносно радіозасобів обовязково приводить до інтерференційних замирань, погіршуючи якість радіозвязку. Причому, частота замирання тим вище, чим більше швидкість польоту.

Як показує досвід ведення бойових дій, основним засобом звязку в горах при переміщенні військ слід вважати короткохвильовий радіозвязок. При організації звязку з підлеглими частинами і підрозділами використовується КШМ (Р-145 БМ, БМП-1КШ, Р-145 БМ2М) ходова частина, яких найбільше придатна для руху в гірських умовах. Але, в деяких умовах їх табельні антени (АЗВ і штир), призначені для забезпечення звязку в горах стають мало ефективними. Звязок в цих умовах забезпечується з коротких зупинок на антену “симетричний диполь” з неповним підніманням щогли без закріплення її відтяжок, якщо не дозволяє час.

Разом з цим, в ряді випадків спостерігається різке погіршення КХ радіозвязку і особливо в вечірній і нічний час через великого рівня завади. Тому при плануванні звязку необхідно в якості дублюючого визначити звязок на радіостанціях УКХ діапазону.

Дослідженнями і практикою доказано, що гірська місцевість не виключає використання УКХ радіозвязку в ТЛУ, але потрібно лиш грамотно враховувати особливості місцевості.

Для підвищення стійкості радіозвязку необхідно:

- передбачати використання направлених антен;

- підрозділам, які діють на окремих ізольованих напрямках, розділених гірськими масивами і хребтами виділяти для організації радіозвязку КШМ Р-145 БМ;

- на особливо важливих напрямках використовувати ретранслятори і явища дифракції радіохвиль на клиноподібній вершині перешкоди;

- розміщувати радіостанції (КШМ) від перешкоди по можливості не ближче відстані 3…4Н (його висоти);

- піднімати вище в гори радіостанції, враховуючи при цьому, що великі прогалини між лінією прямої видимості і поверхнею (більше 200м) можуть привести до погіршення звязку внаслідок впливу інтерференції прямого і відбитого променів в точці прийому;

- враховувати можливості природних “хвилеводів” при розгортанні КШМ і радіостанцій в долинах, щілинах, які не мають різких змін напрямків;

- вибирати місця розгортання КШМ на висотах, по можливості, рядом з щілиною, в яких діють підрозділи. Якщо підрозділи діють на напрямках, які розходяться, то КШМ потрібно розгортати на стику цих щілин (напрямків);

- в крутих щілинах частіше міняти місця розміщення КШМ, щоб не допустити втрати звязку на закритих ділянках місцевості;

- ширше використовувати в якості переприймаючих і ретрансляційних пунктів для звязку з віддаленими кореспондентами, КШМ типу Р-145 БМ, БМП-1КШ, Р-142Н. При цьому місця розміщення ретрансляційних пунктів доцільно суміщати з місцями розміщення частин (підрозділів), щоб не виділяти додаткові сили для їх охорони і оборони;

- ширше використовувати в ТЛУ радіозвязок в УКХ діапазоні. Це обумовлено тим, що з врахуванням РРВ в горах дальність УКХ радіозвязку може досягати 40 км. Крім того, взаємних завад між одночасно працюючими радіостанціями УКХ діапазону менше, чим між радіостанціями КХ діапазону через обмеження дальності РРВ радіостанцій, які заважають. По тих же причинах, звязок в УКХ діапазоні набагато важче перехопити і порушити засобами РЕБ противника. Також УКХ радіозвязок більш стійкий в різний час доби.