2.5 Вплив дорослих на розвиток особистості дошкільника

Умови розвитку дошкільника суттєво відрізняються від умов попереднього вікового етапу. Значно підвищуються вимоги дорослих до його поведінки. Центральною вимогою є дотримання обов'язкових для всіх правил поведінки, норм суспільної моралі. Нові можливості пізнання світу сприяють засвоєнню форм взаємин, які існують між дорослими. Дитина включається у спільну діяльність з однолітками, вчиться узгоджувати з ними свої дії, рахуватися з їхніми інтересами і думками. Весь час змінюється й ускладнюється її діяльність, що висуває нові вимоги до сприймання, мислення, пам'яті, вміння організовувати свою поведінку. Усе це поступово формує особистість дитини, а кожне особистісне надбання змінює, розширює можливості для виховання. Умови розвитку і сам розвиток особистості взаємопов'язані.

Розвиток особистості дитини охоплює такі якісні зміни:

1) розуміння дитиною навколишнього світу, усвідомлення свого місця в ньому, що породжує нові мотиви поведінки, під впливом яких вона здійснює свої вчинки;

2) розвиток почуттів і волі, що забезпечують дієвість мотивів, стійкість поведінки, її незалежність від зовнішніх обставин.

Основний вплив дорослих на розвиток особистості дитини полягає в організації засвоєння нею моральних норм, що регулюють поведінку людей у суспільстві. Найсильніше на дитину впливає поведінка близьких їй людей. Вона наслідує їх, переймає їхні манери, запозичує в них спосіб оцінювання людей, подій, речей. Однак цей вплив не обмежується близькими людьми. Дитина дошкільного віку знайомиться з життям дорослих людей, спостерігаючи за тим, як вони працюють, слухаючи розповіді, казки, переглядаючи фільми тощо. Для неї зразковою є поведінка людей, яких поважають, про кого схвально говорять, авторитетних однолітків, персонажів казок, мультфільмів та ін. Вирішальними в освоєнні зразків поведінки є оцінки, які дають дорослим, дітям, персонажам казок, фільмів, розповідей люди, думка яких для дитини найавторитетніша.

Дорослі відіграють провідну роль у розвитку особистості дитини, навчають дитину правил поведінки, які організовують її у повсякденних справах, налаштовують на позитивні вчинки. Пред'являючи вимоги, оцінюючи вчинки, вони вимагають від дітей виконання правил. Поступово малюки починають самостійно оцінювати свої вчинки на основі власних уявлень про те, якої поведінки чекають від них дорослі і ровесники.

У молодшому дошкільному віці діти засвоюють правила, що стосуються культурно-гігієнічних навичок, дотримання режиму, поводження з іграшками. Підкоряючись вимогам дорослих, вони й самі намагаються оволодіти цими правилами. Нерідко в дошкільному закладі діти звертаються до вихователя з приводу порушення правил поведінки їхніми однолітками. Ці заяви найчастіше є своєрідним проханням підтвердити правило і його обов'язковість для всіх. Іноді вони є спробою відкрити нове, невідоме правило. У такій ситуації діти запитують, чи можна так робити.

У середньому й особливо старшому дошкільному віці надто важливим є засвоєння правил взаємин з іншими дітьми, оскільки ускладнення діяльності дітей породжує необхідність врахування прав, інтересів товаришів. Дітям нелегко опановувати такі правила, вони часто застосовують їх формально, не розуміючи суті й особливостей конкретного випадку. Оволодіння ними відбувається на основі досвіду.

Найближчим соціальним оточенням дитини є, як правило, сім'я. Тривалий час вона найвідчутніше впливає на формування особистості підростаючої людини. Особлива значущість сімейного мікросередовища пояснюється відносною самостійністю дитини, залежністю життя і благополуччя від піклування і допомоги дорослих людей, що її виховують. Такі впливи, як схвалення і несхвалення батьків, є регулятором і стимулом психічного розвитку дитини. Від їх характеру залежить формування деяких властивостей дитини та її поведінки.

Виховання з використанням суворих, але суперечливих вимог і заборон, як стверджують психіатри, зумовлює у дітей неврози, нав'язливі стани і психостенію. Негативно впливають на їхню самооцінку і досягнення, породжують невпевненість у власних силах намагання дорослих ізолювати дитину від однолітків, позбавлення її елементарної самостійності, докучливі повчання і моралізування (з метою привчання до доброго, позитивного), образи, приниження, висміювання і фізичні покарання за помилки і невдачі, навіювання дитині її слабкості і неповноцінності.

У кожній сім'ї між дитиною і батьками, попри певні спільні ознаки, складаються особливі індивідуальні стосунки. Залежно від використання батьками методів впливу їх стосунки з дітьми кваліфікують як демократичні й авторитарні.

За демократичної форми сімейного впливу дорослі намагаються на рівних контактувати з дитиною, довіряють їй, поважають думку, роз'яснюють прийняті у сім'ї правила, змістовно відповідають на дитячі питання тощо.

Використання багатьох обмежень відносно дітей передбачає авторитарна форма сімейного впливу. Батьки-диктатори дбають про непохитність власного авторитету, неухильне підкорення дітей їх волі, до мінімуму зводять спілкування з метою пояснення правил поведінки тощо.

Діти з демократичних сімей частіше виявляють схильність і прагнення до творчості, ініціативність, лідерські якості, нонконформізм (неприйняття пристосовництва), адекватну емоційність у соціальних взаєминах.

Психологічний клімат у сім'ї, який відображається на характері спілкування з дітьми, рівні інтересу до них, їхніх проблем, піклуванні та увазі до них, є суттєвим чинником формування морального обличчя дитини. Чим менше ласки, піклування і тепла одержує дитина, тим повільніше формується як особистість, тим більше схильна до пасивності й апатичності, тим вища ймовірність формування у неї слабкого характеру. Дружні стосунки, тепла сімейна атмосфера, в якій росте дитина, сприяють формуванню почуття особистої захищеності, впевненості в собі, оптимізму.

На формування особистості дошкільника впливає і склад сім'ї. Дитина, у вихованні якої, крім батьків, беруть участь бабусі і дідусі, більше здатна до співчуття, доброзичливіша, однак менш самостійна і наполеглива, їй бракує організаторських здібностей.

Вплив родичів на розвиток дитини залежить від того, як вона ставиться до них, оцінює їх. Прихильність дитини до рідних виражається у бажанні бути поруч (особливо, коли дитина хворіє або переживає страхи, налякана), гратися з ними, зробити їм приємний подарунок, у співпереживанні радощам і смуткам батьків. Ці почуття діти реалізовують і у малюнках, висловлюваннях.

Особлива роль у сімейному мікросередовищі дитини належить матері, оскільки їй віддають перевагу діти всіх вікових груп. Важливе значення мають також стосунки з батьком, братом, сестрою, дідусем і бабусею, нерідко - з далекими родичами.

Висновки

Дослідивши методи вивчення особистості у дошкільному віці, можна зробити наступні висновки:

1. У дошкільному віці діти починають керуватися в своїй поведінці, в оцінках, що даються собі та іншим людям, певними етичними нормами. У них формуються більш-менш стійкі моральні уявлення, а також здатність до етичної саморегуляції.

2. У старшому дошкільному віці отримують подальший розвиток мотиви спілкування, через які дитина прагне встановити і розширити контакти з навколишніми людьми. Примітно, що до природної допитливості дітей-дошкільників, заклопотаності схваленням з боку дорослих людей в старшому шкільному дитинстві додаються нові мотиви спілкування – ділові і особисті. Під діловими розуміються мотиви, що спонукають дитину до спілкування з людьми ради рішення якої-небудь задачі, особистими, – мотиви, пов'язані з внутрішніми проблемами, що хвилюють дитину (добре чи погано вона вчинила, як до неї відносяться оточуючі, яким чином оцінюють її справи і вчинки. До цих мотивів спілкування приєднуються мотиви навчання – що стосуються надбання знань, умінь і навичок. Вони приходять на зміну тій природній цікавості, яка властива для більш раннього віку. До старшого дошкільного віку у більшості дітей виникає внутрішня, мотиваційно-особистісна готовність до навчання, яка складає центральну ланку загальної психологічної готовності до переходу в наступний вік.

3. Самооцінка дитини, усвідомлення вимог, що пред'являються до неї, з'являються приблизно до трьох-чотирьох років на основі порівняння себе з іншими людьми. На порозі школи виникає новий рівень самосвідомості і вольової регуляції поведінки. Він характеризується оформленням у дитини її "внутрішньої позиції" – досить стійкої системи відносин до себе, до людей, до навколишнього світу.

4. У старшому дошкільному віці дитина навчається спілкуватися і взаємодіяти з навколишніми людьми в спільній з ними діяльності, засвоює елементарні правила і норми групової поведінки, що дозволяє їй надалі добре сходиться з людьми, налагоджувати з ними нормальні ділові та особисті взаємостосунки.

5. Для вивчення особливостей розвитку дошкільників використовуються різноманітні методи, у тому числі і шкали розвитку. Так, методики Піаже можуть застосовуватися і в більш старшому віці. Вони є шкалами порядку, оскільки передбачається, що розвиток проходить ряд наступних один за одним стадій, які можуть бути якісно описані. Шкали Піаже призначені головним чином для вивчення когнітивної, а не особистісної сфери дитини і поки не доведені за формальними параметрами до рівня тестів. Послідовниками Піаже ведеться робота із створення діагностичного комплексу, заснованого на його теорії і призначеного для діагностики психології розвитку дітей різного віку.

Література

Анастази А. Психологическое тестирование. М, 1982. – Кн. 2 .

Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. Психологические исследования. – М.: Просвещение, 1968

Бреслав Г.М. Эмоциональные особенности формирования личности в детстве: норма и отклонения. – М., 1990.

Гайда В.К., Захаров В.П. Психологическое тестирование. – Л.: ЛГУ, 1982. – 101 с.

Давыдов В.В. Генезис и развитие личности в детском возрасте // Вопросы психологии. – 1992. – № 1.

Заброцький M.М. Основи вікової психології. Навчальний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 112 с.

Запорожец А.В. Избранные психологические труды, в 2-х томах. / Под ред. Давыдова В.В., Зинченко В.П. – М.: Педагогика, 1986

Коломинкий Я.Л., Панько Е.А. Учителю о психологии детей шести летнего возраста. – М., 1988.

Колосова С.Л. Основы психодиагностики. Учебное пособие. – Сыктывкар, 2000.

Кризис семи лет // Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. – Т. 4. – М., 1984. – С. 367-386.

Личность в дошкольном возрасте // Дьяченко О.М., Лаврентьева Т.В. Психическое развитие дошкольников. – М., 1984. – С. 112-121.

Мотивация и эмоциональная регуляция деятельности у детей дошкольного возраста // Развитие социальных эмоций у детей дошкольного возраста. – М., 1986. – С. 32-51.

Мухина В.С. Шестилетний ребенок в школе: Книга для учителя начальных классов. – М., 1986.

Мухина В.С. Детская психология. – М., 1985.

Немов Р.С. Психология: В 3-х кн. Кн. 2.: Психология образования. – 2-е изд. – М.: Просвещение, ВЛАДОС, 1995. – 486 с.

Немов Р.С. Психология: В 3-х кн. Кн. 3.: Экспериментальная педагогическая психология и психодиагностика. – 2-е изд. – М.: Просвещение, ВЛАДОС, 1995. – 512 с.

Обухова Л.Ф. Детская (возрастная) психология: Учебник. – М.: Российское педагогическое агентство. 1996. – 374 с.

Особенности личности ребенка-дошкольника // Асеев В.Г. Возрастная психология: Учебное пособие. – Иркутск, 1989. – С. 76-79.

Первый шаг в альтруизм // Субботский Е.В. Как рождается личность (некоторые психологические аспекты формирования личности ребенка). – М., 1978. – С. 56-71.

Практикум по возрастной психологии / Под ред. Головей Л.А., Рыбалко Е.Ф., - СПб., 2001;

Психологическая диагностика детей и подростков. / Под ред. К.М. Гуревича, Е.М. Борисовой. – М., 1995.

Психологическая диагностика: Проблемы и исследования / Е.М. Борисова К.М. Гуревич. Под ред. К.М. Гуревича. – М.: Педагогика, 1981. – 232 с.

Психологические основы дошкольной игры // Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2 т. – Т. 1. – М., 1983. – С. 303-323.

Психологические особенности шестилетних детей // Амонашвили Ш.А. В школу – с шести лет. – М., 1986. – С. 13-19

Психология дошкольника // Возрастная и педагогическая психология / Под ред. М.В. Гальперина и др. – М., 1984. – С. 67-74.

Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога: Учебное пособие: В 2-х кн.: – М.: изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2002. – Кн. 1: Система работы психолога с детьми разного возраста.

Становление характера в дошкольном возрасте // Левитов Н.Д. Психология характера. – М., 1969. – С. 378-388.

Эмоции в дошкольном и младшем школьном возрасте // Якобсон П.М. Эмоциональная жизнь школьника. – М., 1966. – С. 82-113.