2. Суспільна свідомість та її структура

1. Сутність поняття «суспільна свідомість»

Визначення суті суспільної свідомості перш за все по­требує з’ ясування питання про її носія, що виходить на проблему співвідношення індивідуальної та суспільної свідомості. Оскіль­ки суспільна свідомість — це феномен, що є соціально обумов­леним не тільки за механізмом свого зародження і протікання, але й за характером свого буття та історичної місії, вона повинна розглядатися як атрибут суспільства. Це особливий вид реально­сті, котрий може бути зіставлений з буттям суспільства. Суспіль­на свідомість перебуває в системі «людина — діяльність — спіл­кування — суспільство — історія — мова — культура». І все це перебуває в динаміці розвитку та функціонування, в процесі по­стійного залучення поколінь людей, що постійно виникають, до скарбів історії. Мозок індивіда не був би спроможним мислити поза межами людства, історії, суспільства. Адже усвідомлення світу людиною відбувається в умовах її суспільного життя, ідеї, що виникають у свідомості індивіда, висловлюються ним у про­цесі комунікації й фіксуються в мові, що виводить індивідуальну свідомість на рівень суспільного буття. Свідомість індивіда на­роджується і вмирає разом із ним; у системі суспільства вона на­буває свого роду безсмертя, стаючи частинкою загальної духов­ної культури суспільства. Рівень же розвитку духовної культури, у свою чергу, стає основою формування кожної індивідуальної свідомості.

Це свідчить про складний, діалектичний характер співвідно­шення між індивідуальною й суспільною свідомістю. Суспільна свідомість є надособистісною, але це не означає, що вона поза- особистісна. Разом із тим суспільна свідомість — це не кількісна сума індивідуальних свідомостей, а якісно нова іпостась. Внут­рішньо вона являє собою особливо організовану ідеально-об’ є- ктивну дійсність, з вимогами й волею котрої індивід змушений рахуватися так само, як він рахується з природними явищами. Водночас, суспільна свідомість не існує для індивіда як зовнішня фатальна сила, що повністю підпорядковує собі індивідуальну свідомість: навпаки, кожен з індивідів протистоїть їй, і в той же час кожен із них по-різному (залежно від особистісних, індивіду­альних рис) вбирає в себе цю силу, по-різному реагує на неї, по- різному впливає на суспільну свідомість. Кожна індивідуальна свідомість має також власні джерела розвитку, тому кожна осо­бистість, незважаючи на своє існування в межах спільної людсь­кої культури, є унікальною.

Свідомість не може бути зведеною лише до особистісної фор­ми свого буття. Носіями суспільної свідомості є не тільки індиві­ди, але й соціальні групи, суспільство в цілому. Володіючи об’ єктивною природою та внутрішніми законами розвитку, сус­пільна свідомість може як відставати, так і випереджати буття в межах закономірного для даного суспільства еволюційного про­цесу. У цьому плані суспільна свідомість може відігравати або роль активного стимулятора суспільного прогресу, або ж роль механізму його гальмування; перетворювальна сила суспільної свідомості спроможна впливати на все буття в цілому

Суспільна свідомість є надзвичайно складним явищем, що має динамічну, складну структуру, яка зумовлюється структурою су­спільного буття. У структурі суспільної свідомості як певної цілі­сності виділяють рівні та форми, що тісно пов’язані між собою.