4. Політична культура

Термін «політична культура» уперше було уведено до наукового обігу наприкінці Х'УШ століття видатним мислителем епохи Просвітництва німецьким філософом Й. Гердером.

Політична культура — це система політичних знань, уявлень, цінностей і відносин, що функціонують у суспільстві, а також пе­редаються й відтворюються у процесі зміни поколінь. Її можна визначити як обумовлений історичними, соціально-економіч­ними та політичними умовами якісний стан політичного життя суспільства, що відбиває рівень освоєння суб’єктом (суспільст­вом, групою, особою) політичних відносин, цінностей і норм, ступінь соціокультурного розвитку людини та міру її активності в перетворенні політичної дійсності.

Політична культура включає в себе ті елементи й феномени суспільної свідомості (або — в більш широкому розумінні — ду­ховної культури суспільства), котрі пов’язані з суспільно- політичними інститутами та процесами і впливають на форму­вання, функціонування й розвиток державних та політичних ін­ститутів, визначають напрямок політичного процесу в цілому й політичної поведінки широких мас населення зокрема. Значною мірою на політичну культуру суспільних суб’єктів впливають та­кі елементи духовної культури, як історична пам’ ять, рівень зрі­лості етно-національної самосвідомості, психолого-ментальні ри­си тощо.

Політична система і політична культура перебувають у по­стійній взаємодії, взаємопереплетаються й не можуть існувати одна без однієї. Так, у тоталітарній політичній системі монопар- тійному домінуванню відповідає в цілому моноідеологічна орієн­тація політичної культури населення; в ліберально-демокра­

тичній політичній системі партійному плюралізмові відповідає плюралізм ідейно-політичних орієнтацій.

Таким чином, якщо на індивідуальному і груповому рівнях політична культура виступає як єдність культури політичного мислення, свідомості й поведінки, то на рівні суспільному вона має бути доповнена таким інтегральним елементом, як культура функціонування політичної системи та її складових й інституціо- нальних структур. Тобто, політична культура — це свого роду матриця політичного життя, що відбиває діапазон, динамізм і су­перечливість його розвитку.

Останнє означає, по-перше, що політична культура виступає показником рівня розвитку політичної дійсності в суспільстві, перебуваючи з останньою в діалектичному взаємозв’язку.

По-друге, політична культура є показником і критерієм оцінки рівня розвитку політичного життя суспільства.

По-третє, політична культура містить у собі як позитивні, так і негативні політичні явища й тенденції. Вона притаманна кожній державно-організованій людській спільності, але має різний зміст, рівень та ступень розвинутості. Виходячи з цього, політич­на культура може бути низькою, пасивною, демократичною, лі­беральною, тоталітарною, авторитарною тощо.

По-четверте, політична культура свідчить про реальні можли­вості, напрямок, динаміку й характер політичних перетворень у суспільстві.

Політична культура виконує в суспільстві певні функції, ос­новними серед яких можна вважати:

• нормативно-регулювальну, що спрямована на забезпечення злагодженого й стабільного функціонування політичної системи;

• комунікативну, суть якої полягає в тому, що через політич­ні традиції передаються зразки політичної поведінки;

• п рогностичну, котра дозволяє на основі аналізу особливос­тей існуючої в суспільстві політичної культури, визначити певні тенденції розвитку політичної ситуації

Питання для самостійного опрацювання

1. Особливості та суперечності політичного устрою перехідного українського суспільства

2. Політика і право.

3. Проблема розв’язання суперечності між індивідом і суспільством у державі.

4. Реалізація основних властивостей держави в сучасному українсь­кому суспільстві.

5. Сутність України як правової і національної держави.

6. Проблема внутрішньої суперечності між громадянським суспільс­твом і державою.

7. Правові основи вирішення проблеми державного устрою в сучас­ній Україні.

8. Характерні риси політичного режиму в перехідному українському суспільстві.

9. Місце політичної культури в структурі загальної культури суспі­льства.

10. Політична культура і правова культура.

ш Контрольні запитання

1. В чому полягає специфіка політики як форми соціальної діяльності?

2. Що таке політична система?

3. Назвіть основні функції політичної системи?

4. Яку структуру має політична система суспільства?

5. Назвіть основні властивості і функції держави?

6. На яких принципах будується правова держава?

7. Що таке національна держава?

8. Визначите сутнісні риси громадянського суспільства?

9. Назвіть основні форми правління і форми державного устрою?

10. Назвіть типи політичних режимів та визначить їх сутнісні риси?

11. Дайте визначення поняття «політична культура»?

|Ш_Рд .

Рекомендована література

1. Алексеева Т. А. Личность и политика в переходный период: про­блемы легитимности власти // Вопросы философии. — 1998. — № 7. — С. 58—66.

2. Андреев С. С. Политические системы и политическая организация общества // Социально-политические науки. — 1992. — № 1.

3. Аристотель. Политика. Соч. в 4 т. — М., 1983. — Т. 4. — Кн. 4,

5. 6.

4. Білодід Ю. М. Філософія. Український світоглядний акцент. На- вч. пос. — К.: Кондор, 2006. — 358 с.

5. Влада і суспільство: проблеми взаємодії // Матеріали Всеукраїн­ської науково-практичної конференції. — Запоріжжя: ЗЮІ МВС Украї­ни, 2005. — 262 с.

6. Воронкова В. Г. Метафізичні виміри людського буття (проблеми людини на зламі тисячоліть). — Запоріжжя, 2000. — 176 с.

7. Вебер М. Политика как призвание и профессия. Избранные про­изведения, — М., 1990. — С. 644—707.

8. Гелей С. Д. Політико-правові системи світу: Навч. пос. — К.: Кондор, 2006. — 668 с.

9. Забужко О. С. Філософія української ідеї та європейський кон­текст: Франківський період. — К.: Основи, 1993. — 125 с.

10. Игнатов А. Идолатрия государства // Вопросы философии. — 1998. — № 7. — С. 42—47.

11. Кудрядченко А. І. Політична історія України ХХ століття. — К.: Право, 2006. — 296 с.

12. Лісовий В. С. Культура — ідеологія — політика. — К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 1997. — 352 с.

13. Лузан О. О. Політика і суспільство // Політологічні читання. — 1993. — № 1.

14. Люкс Л. Большевизм, фашизм, национал-социализм — родст­венные феномены? //Вопросы философии. — 1998. — № 7. — С. 48—57.

15. Панарин А. С. Глобальное политическое прогнозирование. — М.: Алгоритм, 2003. — 268 с.

16. Пойченко А. М. Політика: теорія і технології. — К., 1996. — С. 5—36.

17. Політичні структури та процеси в сучасній Україні. — К., 1995. — С. 7—321.

18. Політичні інститути та процеси в умовах трансформації українсь­кого суспільства / За ред. А. М. Пойченка. — К.: АСК, 2006. — 416 с.

19. Поппер К. Открытое общество и его враги. — М.: Феникс, 2006. — 800 с.

20. Резнік О. Політична самоідентифікація особистості за умов ста­новлення громадянського суспільства. — К.: Інститут соціології НАН України, 2003. — 184 с.

21. Рікер Поль Ідеологія та утопія. — К.: Кондор, 2005. — 383 с.

22. Рябов С. Г. Політологічна теорія держави. — К., 1996. — С. 11— 21; 45—69.

23. Социальная философия: Словарь / Под общ. ред. В. Е. Кемерова, Т. Х. Керимова. — М.: Академический проспект, 2003. — 560 с.

24. Таран В. О. Ідеологія перехідного суспільства. — Запоріжжя, 2000. — С. 230 — 302.

25. Фадєєв В. Визначеність невизначеності: дрейф етноідентичнос- ті // Філософська думка. — 1998. — № 3. — С. 72—90.

Тести для самоперевірки знань

І . Грецьке слово «політика»означає:

1. Вміння вести суперечку

2. Мистецтво управління державою

3. Борьба за владу

4. Пошук компромісів

5. Вид спілкування

2. Політика найбільше пов’язана з:

1. Філософією

2. Економікою

3. Релігією

4. Наукою

5. Мораллю

2. Філософ, який вважав, що держава виникла внаслідок угоди (договору) між людьми:

1. Аристотель

2. Дюрінг

3. Ф. Енгельс

4. Т. Гоббс

5. О. Шпенглер

2. Філософ, який вважав, що держава є інструментом насильс­тва в руках пануючого класу:

1. Демокріт

2. Платон

3. К. Маркс

4. Ніцше

5. Фейєрбах

2. Яка з функцій не є державною:

1. Господарсько- організаційна

2. Управлінська

3. Соціальна

4. Освітянська

5. Ілюзорно- компенсаторна

2. Основними зовнішніми функціями держави є:

1. Екологічна

2. Дипломатична

3. Правоохоронна

4. Оборонна

5. Фіскальна

Дві відповіді правильні

2. Термін «правова держава» уперше запропонований:

1. К. Марксом

2. Леніним

3. І. Кантом

4. Платоном

5. Ж.-Ж. Руссо

2. Форма правління, за якої державна влада представлена однією особою, яка обирається довічно:

1. Анархія

2. Республіка

3. Олігархія

4. Монархія

2. Держава, яка в межах своїх кордонів не має ніяких держав­них утворень:

1. Федеративна

2. Волюнтаристська

3. Монархічна

4. Авторитарна

5. Унітарна

2. Термін «політична культура» вперше введено до обігу:

1. Л. Фейєрбахом

2. К. Каутським

3. Й. Гердером

4. Вольтером

5. І . Франко

Розділ 5

ОСНОВНІ СФЕРИ СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ. ДУХОВНА СФЕРА ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА

План

1. Сутність духовного життя суспільства.

2. Суспільна свідомість та її структура.

   1. Сутність поняття «суспільна свідомість».

   2. Рівні суспільної свідомості.

   3. Ф орми суспільної свідомості.

Основні поняття: духовна сфера, духовне життя суспі­льства, духовне виробництво, індивідуальна і суспільна сві­домість, структура суспільної свідомості, буденно- практичний і теоретичний рівні суспільної свідомості, сус­пільна психологія і ідеологія, національна психологія, мен­тальність, менталітет, масова свідомість, форми суспі­льної свідомості, політична свідомість, правосвідомість, моральна свідомість, естетична свідомість, економічна свідомість, екологічна свідомість, релігійна свідомість.