Інтерфейс

Взаємодія користувача з комп'ютерною системою називається інтерфейсом.

Комп'ютер, як і будь-який інший технічний пристрій, обмінюється інформацією з людиною за допомогою набору певних правил. Ці правила в комп'ютерній галузі називаються інтерфейсом. Інтерфейс може бути зрозумілим і незрозумілим, дружнім і

33

ні. Інтерфейс, за визначенням - це правила взаємодії операційної системи з користувачами. Від інтерфейсу залежить технологія спілкування людини з комп'ютером.

Класифікація інтерфейсів. Як вище зазначалось, інтерфейс - це, перш за все, набір правил. Як будь-які правила, їх можна узагальнити, зібрати, тобто згрупувати за загальними ознаками. Існують різні види інтерфейсу. Сучасними видами інтерфейсів є:

1) Командний інтерфейс. Командний інтерфейс називається так тому, що в цьому виді інтерфейсу людина подає "команди" комп'ютеру, а комп'ютер їх виконує і видає результат людині. Технологія командного рядка. При цій технології як єдиний спосіб введення інформації від людини до комп'ютера служить клавіатура, а комп'ютер виводить інформацію людині за допомогою алфавітно-цифрового дисплея (монітора). Цю комбінацію (монітор + клавіатура) називають терміналом, або консоллю. Команди набираються у командному рядку. Командний рядок є символом запрошення і прямокутником, який миготить - його називають курсор.

2. WIMP - інтерфейс (Window - вікно, Image - образ, Menu - меню, Pointer - покажчик). Характерною особливістю цього виду інтерфейсу є те, що діалог з користувачем ведеться не за допомогою команд, а за допомогою графічних образів - меню, вікон, інших елементів. Хоча і в цьому інтерфейсі подаються команди машині, але це робиться "опосередковано", через графічні образи. Графічний інтерфейс. Простий графічний інтерфейс. На першому етапі графічний інтерфейс був дуже схожий на технологію командного рядка. Відмінність від технології командного рядка полягала у наступному:

При відображенні символів, допускалося виділення частини символів кольором, інверсним зображенням, підкресленням та мерехтінням. Завдяки цьому підвищилась виразність зображення. Окрім клавіші Enter, на клавіатурі все частіше стали використовуватися клавіші управління курсором. Саме в цій редакції графічного інтерфейсу почали використовувати маніпулятори типу миші, трекбола тощо. Вони дозволяли швидко виділяти потрібну частину екрану та переміщати курсор. Типовим прикладом використовування цього виду інтерфейсу є файлова оболонка Norton Commander і текстовий редактор Multi-Edit.

Другим етапом у розвитку графічного інтерфейсу став "чистий інтерфейс" WIMP. Цей підвид інтерфейсу характеризується такими особливостями:

1. Вся робота з програмами, файлами та документами проходить у вікнах - певних, обкреслених рамкою частинах екрану.

2. Всі програми, файли, документи, пристрої та інші об'єкти представляються у вигляді значків - іконок. При відкритті, іконка змінюється на вікно.

3. Всі дії з об'єктами здійснюються за допомогою меню. Хоча меню з'явилося на першому етапі становлення графічного інтерфейсу, воно не мало в ньому домінуючого значення, а служило лише доповненням до командного рядка. У чистому WIMP- інтерфейсі меню стає основним елементом управління.

4. Широке використання маніпуляторів для вказівки на об'єкти. Маніпулятор перестає бути просто іграшкою - доповненням до клавіатури, а стає основним елементом управління. За допомогою маніпулятора вказують на будь-яку область екрану, вікна або ікони, виділяють її, а вже потім через меню або з використанням інших технологій здійснюють управління ними.

Яскравим прикладом програм з графічним інтерфейсом є операційна система Microsoft Windows.

2. SILK - інтерфейс (Speech - розмова, Image - образ, Language - мова, Knowledge - знання). Цей вид інтерфейсу найбільш наближений до звичайної, людської форми спілкування. В рамках цього інтерфейсу йде звичайна "розмова" людини і комп'ютера. При цьому комп'ютер знаходить для себе команди, аналізуючи людську мову та знаходячи в ній ключові фрази. Результат виконання команд він також перетворить в зрозумілу людині форму. Цей вид інтерфейсу найбільш вимогливий до апаратних ресурсів комп'ютера, і тому його застосовують в основному для військової мети. Мовна технологія. З середини 90-х років, після появи недорогих звукових карт і широкого поширення технологій розпізнавання мови, з'явилася так звана "мовна технологія" SILK - інтерфейс. При цій технології команди подаються голосом шляхом вимовляння спеціальних зарезервованих слів - команд. Через нерозвиненість алгоритму розпізнавання мови такі системи вимагають індивідуальної попередньої настройки на кожного конкретного користувача.

Архіватори

Архіватори — це програми, що призначені для стиснення інформації. Під стисненням треба розуміти таке кодування інформації, коли закодований варіант займає менше дискової пам'яті, ніж вихідний. Процес стиснення називають також архівуванням, а результат — архівною інформацією.

У залежності від того, в якому об'єкті розміщені дані, що підлягають стисненню розрізняють:

1. Стиснення (архівування) файлів: використовується для зменшення розмірів файлів при підготовці їх до передавання каналами зв'язку або до транспортування на зовнішніх носіях малої ємності;

2. Стиснення (архівування) папок: використовується як засіб зменшення обсягу папок перед довготерміновим зберіганням, наприклад, при резервному копіюванні;

3. Стиснення (ущільнення) дисків: використовується для підвищення ефективності використання дискового простору шляхом стиснення даних при записі їх на носії інформації (як правило, засобами операційної системи).

Якщо при стисненні даних відбувається зміна їх вмісту, то метод стиснення є незворотнім, тобто при відновленні (розархівуванні) даних з архіву не відбувається повне відновлення інформації. Такі методи часто називаються методами стиснення з регульованими втратами інформації. Зрозуміло, що ці методи можна застосовувати тільки для таких типів даних, для яких втрата частини вмісту не приводить до суттєвого спотворення інформації. До таких типів даних відносяться відео- та аудіо дані, а також графічні дані. Методи стиснення з регульованими втратами інформації забезпечують значно більший ступінь стиснення, але їх не можна застосовувати до текстових даних. Прикладами форматів стиснення з втратами інформації можуть бути: JPEG (Joint Photographic Experts Group) для графічних даних; MPG - для для

відеоданих; MP3 - для аудіоданих.

Якщо при стисненні даних відбувається тільки зміна структури даних, то метод стиснення є зворотнім. У цьому випадкові з архіву можна відновити інформацію повністю. Зворотні методи стиснення можна застосовувати до будь- яких типів даних, але вони дають менший ступінь стиснення у порівнянні з незворотними методами стиснення.

Крім того, сучасні архіватори надають користувачеві повний спектр послуг для роботи з архівами, основними з яких є:

1. створення нового архіву; 2. додавання файлів в існуючий

архів;

3. пошук файлів і даних всередині 4. захист архівів паролями від архіву; несанкціонованого доступу;

5. створення розподілених архівів 6. перегляд вмісту файлів різних фіксованих розмірів для носіїв малої форматів без попереднього ємності; розархівування;

7. розпакування файлів з архіву; 8. вибір та налаштування

коефіцієнта стиснення;

9. створення архівів, що само роз- 10. перевірка на віруси в архіві до паковуються (self-extractor archive); розпакування.

Комп’ютерні віруси. Класифікація і властивості.

У наш час застосовуються персональні комп'ютери, в яких користувач має вільний доступ до всіх ресурсі. Саме це відкрило можливість для небезпеки, що одержала назву комп'ютерного вірусу.

Що таке комп'ютерний вірус? Насамперед вірус - це програма. Таке просте твердження саме по собі здатне розвіяти безліч легенд про незвичайні можливості комп'ютерних вірусів. Вірус може перевернути зображення на вашому моніторі, але не може перевернути сам монітор.

Вірус - програма, що володіє здатністю до самовідтворення. Така здатність є єдиним засобом, властивим всім типам вірусів. Але не тільки віруси здатні до самовідтворення. Будь-яка операційна система і ще безліч програм здатні створювати власні копії. Копії ж вірусу можуть взагалі не збігатись з оригіналом.

Вірус не може існувати в «повній ізоляції»: сьогодні не можна уявити вірус, що не використовує код інших програм, інформацію про файлову структуру чи просто імена інших програм. Причина зрозуміла: вірус повинний взяти управління на себе.

Класифікація вірусів

У даний час відомо понад 5000 програмних вірусів, їх можна класифікувати по наступним ознаках:

• за середовищем, в якому він існує; • за впливом;

• за способом зараження середовища; • за особливостями алгоритму.

У залежності від середовища віруси можна розділити на:

• мережеві; • завантажувальні;

• файлові; • файлово-завантажувальні.

Мережеві віруси поширюються по різних комп'ютерних мережах. Файлові

36

віруси впроваджуються в модулі, тобто в файли, що мають розширення .СОМ і .ЕХЕ. Файлові віруси можуть впроваджуватись і в інші типи файлів, але, як правило, записані в таких файлах, вони ніколи не одержують управління і втрачають здатність до розмноження. Завантажувальні віруси впроваджуються в завантажувальний сектор диска (Boot-сектор) або в сектор, що містить програму завантаження системного диска (Master boot Record). Файлово-завантажувальні віруси заражають як файли так і завантажувальні сектори дисків.

заражають як файли так і завантажувальні сектори дисків.

За способом зараження віруси поділяють на:

• резидентні; • нерезидентні.

Резидентний вірус при зараженні (інфікуванні) комп'ютера залишає в оперативній пам'яті свою резидентну частину, що потім перехоплює звертання операційної системи до об'єктів зараження (файлам, завантажувальним секторам дисків і т.п.) та інфікує їх. Резидентні віруси знаходяться в пам'яті і є активними до вимикання або перезавантаження комп'ютера.

Нерезидентні віруси не заражають пам'ять комп'ютера і є активними обмежений час.

За ступенем впливу віруси можна розділити за такими видами:

• безпечні, що не заважають роботі комп'ютера, але зменшують обсяг вільної оперативної пам'яті і пам'яті на дисках, дії таких вірусів проявляються в яких- небудь графічних чи звукових ефектах;

• небезпечні віруси, що можуть привести до різних порушень в роботі комп'ютера;

• дуже небезпечні, вплив яких може привести до втрати програм, знищенню даних та інформації в системних областях диска.

За особливостями алгоритму віруси важко класифікувати через велику розмаїтість.

Найпростіші віруси - паразитичні, вони змінюють вміст файлів і секторів диска і можуть бути досить легко виявлені і знищені.

Віруси-реплікатори, які ще називають хробаками, що поширюються по комп'ютерних мережах, обчислюють адреси мережних комп'ютерів і записують по цих адресах свої копії.

Віруси невидимки, або стелс-віруси, що дуже важко знайти і знешкодити, тому що вони перехоплюють звертання операційної системи до вражених файлів і секторів дисків і підставляють замість свого тіла незаражені ділянки диска.

Віруси-мутанти, що містять алгоритми шифровки-розшифровки, завдяки яким копії одного вірусу не мають ні одного повторюваного ланцюжка байтів.

Троянські програми, маскуючись під корисну програму, руйнують завантажувальний сектор і файлову систему дисків.

Ознаки появи вірусів

При зараженні комп'ютера вірусом важливо його знайти. Для цього варто знати про основні ознаки прояву вірусів. До них можна віднести наступні:

• припинення роботи або неправильна робота програм які раніше успішно функціонували;

• уповільнення роботи комп'ютера;

• неможливість завантаження операційної системи;

• зникнення файлів і каталогів або перекручування їхнього вмісту;

• зміна дати і часу модифікації файлів;

• зміна розмірів файлів;

• несподіване значне збільшення кількості файлів на диску;

• істотне зменшення розміру вільної оперативної пам'яті;

• поява на екрані непередбачених повідомлень та зображень;

• поява непередбачених звукових сигналів;

• часті зависання та збої в роботі комп'ютера.

Слід зазначити, що перераховані вище явища необов'язково викликаються присутністю вірусу, а можуть бути наслідком інших причин. Тому правильна діагностика стану комп'ютера завжди ускладнена.

Антивірусні програми Для виявлення, видалення і захисту від комп'ютерних вірусів розроблено кілька видів спеціальних програм. Такі програми називаються антивірусними. Розрізняють наступні види антивірусних програм:

• програми-детектори; • програми-ревізори;

• програми-фаги (доктора); • програми-фільтри;

• програми-вакцини.

Програми-детектори здійснюють пошук характерної для конкретного вірусу сигнатури в оперативній пам'яті та файлах і при виявленні видають відповідне повідомлення. Недоліком таких антивірусних програм є те, що вони можуть знаходити тільки ті віруси, що відомі розробникам таких програм.

Програми-фаги, а також програми-вакцини знаходять заражені вірусами файли і “лікують” їх, тобто видаляють з файлу тіло програми-вірусу. На початку своєї роботи програми-фаги шукають віруси в оперативній пам'яті, знищують їх, і тільки потім переходять до “лікування” файлів. Серед фагів виділяють поліфаги, тобто програми, призначені для пошуку і знищення великої кількості вірусів. Найбільш відомі з них: Aidstest, Scan, Norton Antivirus, Doctor Web.

З огляду на те, що постійно з'являються нові віруси, програми-детектори і програми-фаги швидко застарівають, і потрібне регулярне відновлення версій.

Програми-ревізори відносяться до самих надійних засобів захисту від вірусів. Ревізори запам'ятовують початковий стан програм, каталогів і системних областей диска коли комп'ютер не заражений вірусом, а потім періодично або за бажанням користувача порівнюють поточний стан з початковим. Виявлені зміни виводяться на екран монітора. Як правило, порівняння станів роблять відразу після завантаження операційної системи. При порівнянні перевіряються: розмір файлів, код циклічного контролю (контрольна сума файлу), дата і час модифікації, інші параметри. Програми-ревізори мають достатньо розвинені алгоритми, виявляють стелс-віруси і можуть навіть очистити версії програми від змін, внесених вірусом. До числа програм-ревізорів відноситься широко розповсюджена програма Adinf.

Програми-фільтри або «сторожа» являють собою невеликі резидентні програми, призначені для виявлення підозрілих дій при роботі комп'ютера, характерних для вірусів. Такими діями можуть бути:

• спроби корекції файлів з розширеннями .СОМ, .ЕХЕ;

• зміна атрибутів файлу;

• прямий запис на диск по абсолютній адресі;

• запис у завантажувальні сектори диска;

• завантаження резидентної програми.

При спробі якої-небудь програми зробити зазначені дії «сторож» посилає користувачу повідомлення і пропонує заборонити або дозволити відповідну дію. Програми-фільтри дуже корисні, тому що здатні знайти вірус до його розмноження. Однак, вони не “лікують” файли і диски. Для знищення вірусів потрібно застосувати інші програми, наприклад фаги. До недоліків програм- фільтрів можна віднести їх “настирливість” (наприклад, вони постійно видають попередження про будь-яку спробу копіювання системного файлу), а також можливі конфлікти з іншим програмним забезпеченням. Прикладом програми- фільтра є програма Vsafe, що входить до складу пакета утиліт MS DOS.

Програми-вакцини - це резидентні програми, що запобігають зараження файлів. Вакцини застосовують, якщо відсутні програми-фаги, які “лікують” цей вірус. Вакцинація можлива тільки від відомих вірусів. Вакцина модифікує програму або диск таким чином, щоб це не відбивалось на їхній роботі, а вірус буде сприймати їх зараженими. В даний час програми-вакцини мають обмежене застосування.

Основні заходи для захисту від вірусів

Для того, щоб не заразити комп'ютер вірусами і забезпечити надійне збереження інформації на дисках, необхідно дотримуватись наступних правил:

• встановити на свій комп'ютер сучасні антивірусні програми, наприклад, Doctor Web, AVP Касперського і постійно поновлювати їхні версії;

• перед використанням дискет з інформацією, записаною на інших комп'ютерах, завжди перевіряти ці дискети на наявність вірусів;

• при переносі на свій комп'ютер архівних файлів перевіряти їх відразу ж після розархівації на жорсткому диску, обмежуючи область перевірки тільки знову записаними файлами;

• періодично перевіряти на наявність вірусів жорсткі диски комп'ютера, запускаючи антивірусні програми для тестування файлів, пам'яті і системних областей дисків із захищеної від запису дискети, попередньо завантаживши операційну систему з захищеної від запису системної дискети;

• завжди захищати свої дискети від запису при роботі на інших комп'ютерах, якщо на них не буде записуватись інформація;

• обов'язково робити архівні копії інформації на дискетах;

• не залишати в дисководі дискети при включенні комп’ютера або перезавантаженні операційної системи, щоб запобігти зараження комп'ютера завантажувальними вірусами;

• використовувати антивірусні програми для вхідного контролю всіх файлів, одержуваних з комп'ютерних мереж.

2