До функцій Операційної системи відносяться:

Ресурси — це логічні та фізичні компоненти комп'ютера: периферійні пристрої, оперативна пам'ять, шина, місце на диску тощо.

1. Управління ресурсами - це розпізнавання та обробка команд системою, які поступають з клавіатури, управління роботою дисків, підготовка інформації для виведення на екран монітору або на принтер.

2. Управління обчислювальними процесами — це послідовність дій, які задаються програмою. Якщо ж управління обчислювальними процесами передати кожній окремій прикладній програмі, тоді б вони (програми) мали бути на багато складнішими та більшими. Тому зручніше мати на комп'ютері одну управляючу програму - операційну систему.

Сучасні програми налаштовані таким чином, що їх виконання можливе тільки за наявністю операційної системи.

3. Інтерфейс користувача — це взаємодія користувача з комп'ютерною системою. Через інтерфейс користувач керує роботою будь-якої програми та отримує від неї повідомлення, відповідає на запити програми тощо.

Утиліти — це невеличкі програми, які допомагають користувачеві у роботі та обслуговуванні комп'ютера.

Наприклад, вони дозволяють виконати операції форматування диска, провести його діагностику та виправити помилки, знайти тимчасові файли (*Лтр) на носіях та знищити їх.

Основна причина необхідності існування операційної системи полягає в тому, що елементарні операції для роботи з пристроями комп'ютера і управління ресурсами комп'ютера — це операції дуже низького рівня, тому дії, які необхідні користувачу і прикладним програмам, складаються з декількох сотень або тисяч таких елементарних операцій.

Наприклад, накопичувач на магнітних дисках "розуміє" тільки такі елементарні операції, як ввімкнути/вимкнути двигун дисковода, встановити читаючі головки на певний циліндр, вибрати певну читаючу головку і т.д.

Операційна система приховує від користувача ці складні і непотрібні йому подробиці та надає йому зручний інтерфейс для роботи. Вона також виконує різні допоміжні дії, наприклад, копіювання або друк файлу.

Операційні системи класифікують за наступними ознаками:

• ОС, розраховані на одного користувача, та ОС, розраховані на багато користувачів (однокористувацькі та багатокористувацькі);

• однозадачні та багатозадачні ОС.

Однокористувацькі операційні системи можуть забезпечити роботу на комп'ютері тільки одного користувача.

Багатокористувацькі операційні системи підтримують одночасну роботу багатьох користувачів.

Однозадачні системи (вони ж, як правило, однокористувацькі) допускають тільки послідовне виконання задач: у кожний момент часу виконується тільки одна задача. До однозадачних ОС відноситься MS-DOS.

Багатокористувацькі системи - практично всі сучасні ОС підтримують

багатозадачний режим, у якому можливе паралельне виконання завдань та розділення ресурсів комп'ютера між задачами.

До багатозадачних систем відносяться всі ОС класу Windows 95 і вище. Прикладом багатокористувацької ОС є система UNIX, яку встановлюють на комп'ютерах крупних трестів, банків, корпорацій тощо.

Файлова система

Система програмних засобів, які забезпечують зберігання, використання й обробку файлів - програм, даних, текстів, закодованих зображень тощо, називають файловою системою.

Файл. Поняття файлу (від англ. File — підшиті папери) є одним із основних понять операційної системи та призначений для зберігання інформації.

Файл - це упорядкована послідовність записів, які мають ім'я та зберігаються на зовнішніх носіях інформації.

Тобто, різна інформація, яка записана на диску під окремим ім'ям, називається файлом. Кожний файл має ім 'я та розширення.

Імена файлів.

Імена файлів формуються у різних операційних системах по-різному. В операційній системі DOS, та графічних оболонках Windows 3.1 і Windows 3.11, ім'я файлу складається максимум із 8-ми символів.

Допускається використання букв, цифр та деяких мета символів: $ @ & # ! % ( ) - _ ~. На відміну від DOS в ОС Windows , допускається створення імен файлів до 255 символів і при цьому також використовувати будь-які метасимволи.

Розширення фалів.

Розширення вказує на тип файлу. Його використовують для класифікації, визначення належності до якоїсь групи із загальними властивостями.

Розширення дають інформацію ОС і програмам про зміст файлу. Розширення com, ехе і bat є сигналом для ОС, що це файли програм, готових до виконання. Ці файли відносяться до програмних файлів Імена та розширення файлів, які створює користувач, можна вибирати довільно. Однак, доцільно дотримуватися загальноприйнятих позначень:

Наприклад, розширення:

.ехе і .сот - містять файли з кодами програм; .txt - текстовий файл;

.bmp, .jpg, .tif, .cdr - файли з графічним .tmp - тимчасовий файл. зображенням;

Розширення відокремлюється від імені крапкою. Перед ім’ям файлу стоїть його значок, що вказує на розширення (тип) файлу.

Каталог. Каталог (папка) це спеціальний файл, у якому реєструються всі інші файли, а також підкаталоги, які розміщенні у даному каталозі. Для зручності зберігання інформації та доступу до неї каталоги упорядковуються в структуру. Така структура створюється за принципом підпорядкування чи ієрархії.