Сканери

Сканер - це пристрій, який дає змогу вводити в комп'ютер чорно-біле або кольорове зображення, прочитувати графічну та текстову інформацію. Сканер використовують у випадкові, коли виникає потреба ввести в комп'ютер із наявного оригіналу текст і/або графічне зображення для його подальшого оброблення (редагування і т.д.). Введення такої інформації за допомогою стандартних пристроїв введення потребує багато часу і праці. Сканована інформація потім обробляється за допомогою спеціального програмного забезпечення (наприклад, програмою FineReader) і зберігається у вигляді текстового або графічного файлу.

Модеми

Модем - це пристрій призначений для під'єднання комп'ютера до звичайної телефонної лінії. Назва походить від скорочення двох слів - МОдуляція та ДЕМодуляція.

Комп'ютер виробляє дискретні електричні сигнали (послідовності двійкових нулів та одиниць), а по телефонних лініях інформація передається в аналоговій формі (тобто у вигляді сигналу, рівень якого змінюється безперервно, а не дискретно). Модеми виконують цифрово-аналогове й обернене перетворення. При передачі даних модеми накладають цифрові сигнали комп'ютера на безперервну носійну частоту телефонної лінії (модулюють її), а при їх прийманні демодулюють інформацію і передають її в цифровій формі в комп'ютер. За конструктивним виконанням модеми бувають вбудованими (вставляються в системний блок комп'ютера в один із слотів розширення) і зовнішніми (підключаються через один із комунікаційних портів, маючи окремий корпус і власний блок живлення).

Лекція 5

ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПК

Програмне забезпечення - це набір різноманітних програм, які керують роботою комп’ютера, підтримують діалог з користувачем, обробляють різноманітну інформацію, допомагають створювати нові програми. Програмне забезпечення буває 3-х видів:

1. Системи програмування.

2. Системне програмне забезпечення.

3. Прикладне програмне забезпечення

Системи програмування забезпечують створення програм, які мовою програмування описують послідовність дій для розв’язування на комп’ютері певної задачі. Є різноманітні мови програмування (Пейсик, Паскаль, Ада та ін.), які використовуються в залежності від типу задачі, що розв’язується.

Системне програмне забезпечення

Системне програмне забезпечення (операційна система, ОС) забезпечують роботу технічних засобів комп’ютера та програм, за допомогою яких користувач виконує свої завдання. На сучасних ІВМ - сумісних комп’ютерах найбільш поширене використання операційної системи Windows.

Рівні програмного забезпечення є пірамідальною конструкцією. Кожний наступний рівень спирається на програмне забезпечення попередніх рівнів. Такий розподіл зручний для всіх етапів роботи з обчислювальною системою, починаючи з установки програм до практичної експлуатації та технічного обслуговування. Зверніть увагу на те, що кожний вищерозміщений рівень підвищує функціональність всієї системи. Так, наприклад, обчислювальна система з програмним забезпеченням базового рівня не здатна виконувати більшість функцій, але дозволяє встановити системне програмне забезпечення.

Базовий рівень. Найнижчий рівень програмного забезпечення це базове програмне забезпечення. Воно відповідає за взаємодію з базовими апаратними засобами. Як правило, базові програмні засоби безпосередньо входять до складу базового устаткування і зберігаються в спеціальних мікросхемах, званих постійно запам'ятовуючий пристрій (ПЗП — Read Only Memory, ROM). Програми та дані записуються («прошиваються») в мікросхеми ПЗП на етапі виробництва і не можуть бути змінений в процесі експлуатації.

Системний рівень. Системний рівень — перехідний. Програми, що працюють на цьому рівні, забезпечують взаємодію інших програм комп'ютерної системи з програмами базового рівня і безпосередньо з апаратним забезпеченням, тобто виконують «посередницькі функції».

Від програмного забезпечення цього рівня багато в чому залежать експлуатаційні показники всієї обчислювальної системи в цілому.

Так, наприклад, при підключенні до обчислювальної системи нового устаткування на системному рівні повинна бути встановлена програма, що забезпечує для інших програм взаємозв'язок з цим устаткуванням.

Конкретні програми, що відповідають за взаємодію з конкретними пристроями, називаються драйверами пристроїв — вони входять до складу програмного забезпечення системного рівня.

Інший клас програм системного рівня відповідає за взаємодію з користувачем. Саме завдяки їм він має можливість вводити дані в обчислювальну систему, управляти її роботою і одержувати результат у зручній для себе формі. Ці програмні засоби називають засобами забезпечення інтерфейсу користувача. Від них залежить зручність роботи з комп'ютером і продуктивність праці на робочому місці.

Сукупність програмного забезпечення системного рівня утворює ядро операційної системи комп'ютера. Якщо комп'ютер оснащений програмним забезпеченням системного рівня, то він вже підготовлений до установки програм більш високих рівнів, до взаємодії програмних засобів з устаткуванням і, найголовніше, до взаємодії з користувачем. Тобто наявність ядра операційної системи — неодмінна умова для можливості практичної роботи людини з обчислювальною системою.

Службовий рівень. Програмне забезпечення цього рівня взаємодіє як з програмами базового рівня, так і з програмами системного рівня. Основне призначення службових програм (їх також називають утилітами) полягає в автоматизації робіт по перевірці, наладці і настройці комп'ютерної системи. У багатьох випадках вони використовуються для розширення або поліпшення функцій системних програм. Деякі службові програми (як правило, це програми обслуговування) спочатку включають до складу операційної системи, але більшість службових програм є для операційної системи зовнішніми і служать для розширення її функцій.

Прикладне (спеціальне) програмне забезпечення

Прикладне програмне забезпечення служить для того, щоб під управлінням ОС користувач на комп’ютері міг готувати текстові документи, робити інженерні і математичні розрахунки, вести фінансові операції, створювати бази даних у різноманітних галузях й обробляти графічну інформацію, готувати до друку газети, журнали, книги, перекладати текст з однієї мови на іншу, створювати музичні твори, використовувати мультимедійні енциклопедії, слухати якісний дикторський текст, музику та інше.

Прикладне (спеціальне) програмне забезпечення - це сукупність програм для розв’язування задач, специфічних для конкретної області застосування ПЕОМ

До цієї сукупності належать пакети програм для обробки текстової інформації, програм опрацювання електронних таблиць, системи управління даними, програмами, призначені для графічного подання даних, системи підтримки комунікацій, програм виконання інженерних і інших розрахунків, педагогічне програмне забезпечення. Програми для використання в управлінні закладами освіти, в медицині, психології, філології, авіації, космічних дослідженнях, тощо.

Прикладне програмне забезпечення розраховано на обслуговування користувачів, які самі програм не складають, а використовують в своїй професійній діяльності пакети готових програм.

Текстові редактори. Основні функції цього класу прикладних програм полягають у введенні та редагуванні текстових даних. Додаткові функції полягають в автоматизації процесів введення і редагування. Для операцій введення, виведення і збереження даних текстові редактори викликають та використовують системне програмне забезпечення. Втім, це характерний і для всіх інших видів прикладних програм, і надалі ми спеціально не вказуватимемо на цей факт. З цього класу прикладних програм зазвичай починають знайомство з програмним забезпеченням і на ньому відпрацьовують первинні навики взаємодії з комп'ютерною системою.

Текстові процесори. Основна відмінність текстових процесорів від текстових редакторів в тому, що вони дозволяють не тільки вводити і редагувати текст, але і форматувати його, тобто оформляти. Відповідно, до основних засобів текстових процесорів відносяться засоби забезпечення взаємодії тексту, графіки, таблиць та інших об'єктів, що становлять підсумковий документ, а до додаткових — засоби автоматизації процесу форматування.

Сучасний стиль роботи з документами має два альтернативні підходи — роботу з паперовими документами і роботу з електронними документами (за безпаперовою технологією). Тому, кажучи про форматування документів засобами текстових процесорів, треба мати на увазі два принципово різних напрями — форматування документів, призначених для друку, і форматування електронних документів, призначених для відображення на екрані. Прийоми і методи в цих випадках істотно розрізняються. Відповідно, розрізняються і текстові процесори, хоча багато хто з них успішно поєднує обидва підходи.

Текстовий процесор Word - одна із самих досконалих програм у класі текстових процесорів, що передбачає виконання сотень операцій над текстовою і графічною інформацією. За допомогою Word можна швидко і високоякісно підготувати будь- який документ - від простої записки до оригіналу-макету складного видання.

Варто пам'ятати, що Word використовує графічну технологію і шрифти, - тому деякі питання редагування вирішуються у Word принципово по-іншому, ніж у простих текстових редакторах.

Загальні відомості.

Кожний шрифт має назву, наприклад Times New Roman. Список назв видається на екран у діалоговому вікні. Всі назви шрифтів мають позначку. Не плутайте назву шрифту й ім'я файла, що містить даний шрифт.

Шрифти діляться на моноширінні і пропорційні.

У моноширінних шрифтах усі символи мають однакову ширину, наприклад, буква «.і.» або символ “.” (крапка) займають стільки ж місця, скільки букви «ж», «ш» і т.д. Зокрема, моноширинними є шрифти звичайної друкарської машинки.

У пропорційних шрифтах ширина кожного символу залежить від його зображення: так, крапка, кома, буква “і” займають зовсім мало місця, проміжну ширину мають «н», «п», «з», а букви «ж», «ш» - ширше всіх інших.

Шрифт, у якому є російськи (українські) літери (наприклад, Ариал кир.), називають кирилізованим.

Зображення і розмір.

Обравши шрифт, ви вказуєте додаткові ознаки тексту: зображення і розмір. Чотири види зображення:

• звичайний;	• курсив;
• напівжирний;	• напівжирний курсив.

Розмір шрифта - це середня висота символу, що вимірюється в пунктах. Один пункт + 1/72 дюйма, причому 1 дюйм = 2,54 см. Наприклад, символи розміром 10 пунктів мають середню висоту 3,53 мм. У поліграфії розмір шрифту називають кеглем.

Графічні редактори.

Це широкий клас програм, призначених для створення і (або) обробки графічних зображень. В даному класі розрізняють наступні категорії: растрові редактори, векторні редактори і програмні засоби для створення і обробки тривимірної графіки (3 D-редактори).

Растрові редактори застосовують в тих випадках, коли графічний об'єкт представлений у вигляді комбінації точок, який створює растр і має властивості яскравості та кольору.

Такий підхід ефективний в тих випадках, коли графічне зображення має багато півтонів і інформація про колір елементів, що становлять об'єкт, важливіше, ніж інформація про їх форму. Це характерний для фотографічних і поліграфічних зображень. Растрові редактори широко застосовуються для обробки зображень, їх ретуші, створення фотоефектів і художніх композицій (колажів).

Можливості створення нових зображень засобами растрових редакторів обмежені і не завжди зручні. В більшості випадків художники вважають за краще користуватися традиційними інструментами, після чого вводити малюнок в комп'ютер за допомогою спеціальних апаратних засобів (сканерів) і завершувати роботу за допомогою растрового редактора шляхом застосування спецефектів.

Векторні редактори відрізняються від растрових способом представлення даних про зображення. Елементарним об'єктом векторного зображення являється не крапка, а лінія. Такий підхід характерний для креслярсько-графічних робіт, в яких форма ліній має більше значення, ніж інформація про колір окремих точок, що становлять її. У векторних редакторах кожна лінія розглядається як математична крива і, відповідно, представляється не комбінацією крапок, а математичною формулою (в комп'ютері зберігаються числові коефіцієнти цієї формули). Таке представлення набагато компактніше, ніж растрове, відповідно дані займають багато менше місця, проте побудова будь-якого об'єкту виконується не простим відображенням точок на екрані, а супроводжується безперервним перерахунком параметрів кривої в координати екранного або друкарського зображення. Відповідно, робота з векторною графікою вимагає більш продуктивних обчислювальних систем.

З елементарних об'єктів (ліній) створюються найпростіші геометричні об'єкти (примітиви) з яких, у свою чергу, складаються закінчені композиції. Художня ілюстрація, виконана засобами векторної графіки, може містити десятки тисяч найпростіших об'єктів, що взаємодіють один з одним.

Векторні редактори зручні для створення зображень, але практично не використовуються для обробки готових малюнків. Вони знайшли широке застосування в рекламному бізнесі, їх застосовують для оформлення обкладинок поліграфічних видань і всюди, де стиль художньої роботи близький до креслярського.

Редактори тривимірної графіки використовують для створення тривимірних композицій. Вони мають дві характерні особливості:

• по-перше, вони дозволяють гнучко управляти взаємодією властивостей поверхні об'єктів, що зображуються, з властивостями джерел освітлення,

• по-друге, дозволяють створювати тривимірну анімацію. Тому редактори тривимірної графіки нерідко називають також 3D-аніматорами.

Системи управління базами даних.

Базами даних називають величезні масиви даних, організованих в табличні структури. Основними функціями систем управління базами даних являється:

• створення пустої (незаповненої) структури бази даних;

• надання засобів її заповнення або імпорту даних з таблиць іншої бази;

• забезпечення можливостей доступу до даних, а також надання засобів пошуку та фільтрації.

Електронні таблиці.

Програми, які забезпечують автоматизацію процесу створення опрацювання, корегування, зберігання і виведення на друк чи на екран таблиць

30

або їх частин, називають електронними таблицями. Електронні таблиці надають комплексні засоби для зберігання різних типів даних і їх обробки. В деякій мірі вони аналогічні системам управління базами даних, але основний акцент зміщений не на зберігання масивів даних і забезпечення до них доступу, а на перетворення даних, причому відповідно до їх внутрішнього змісту.

Системи автоматизованого проектування (СЛО-системи) призначені для автоматизації проектно-конструкторських робіт. Застосовуються в машинобудуванні, приладобудуванні, архітектурі. Окрім креслярсько-графічних робіт ці системи дозволяють проводити найпростіші розрахунки (наприклад, розрахунки міцності деталей) і вибір готових конструктивних елементів з обширних баз даних.

Настільні видавничі системи. Призначення програм цього класу полягає в автоматизації процесу верстки поліграфічних видань. Цей клас програмного забезпечення займає проміжне положення між текстовими процесорами і системами автоматизованого проектування.

Експертні системи. Призначені для аналізу даних, що містяться в базах знань, і видачі рекомендацій по запиту користувача. Такі системи застосовують в тих випадках, коли початкові дані добре формалізуються, але для ухвалення рішення потрібні обширні спеціальні знання. Характерними областями використовування експертних систем являється юриспруденція, медицина, фармакологія, хімія.

Web-редактори. Це особливий клас редакторів, який об'єднує в собі властивості текстових і графічних редакторів. Вони призначені для створення і редагування так званих Web-документiв ^еЬ-сторінок Інтернету). Web-документи — це електронні документи, при підготовці яких слід враховувати ряд особливостей, пов'язаних з прийомом/передачею інформації в Інтернеті.

Лекція 6

ФУНКЦІЇ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ОС

Операційна система є комплексом системних і службових програмних засобів. З одного боку,

• вона спирається на базове програмне забезпечення комп'ютера, що входить в його систему BЮS (базова система уведення-виведення);

-з другого боку, вона сама є опорою для програмного забезпечення більш високих рівнів — прикладних і більшості службових додатків.

Додатками операційної системи прийнято називати програми, призначені для роботи під управлінням даної системи.

Основна функція всіх операційних систем — посередницька. Вона полягає в забезпеченні декількох видів інтерфейсу:

• інтерфейсу між користувачем і програмно-апаратними засобами комп'ютера (інтерфейс користувача);.

• інтерфейсу між програмним і апаратним забезпеченням (апаратно-програмний інтерфейс);

• інтерфейсу між різними видами програмного забезпечення (програмний інтерфейс).

Операційна система (ОС) — це сукупність програм, які призначені для управління ресурсами комп'ютера і обчислювальними процесами, а також для організації взаємодії користувача з апаратурою.

У роботі будь-якої програми можна виділити три етапи: введення інформації, обробка інформації та виведення результатів.