21

1 - ше навчальне питання. ПОНЯТТЯ ТА ДЖЕРЕЛА

МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА.

МІЖНАРОДНЕ ГУМАНІТАРНЕ ПРАВО - це цілісна система внутрішньо взаємопов'язаних міжнародно-правових норм і принципів (договірних і звичаєво-правових), які спрямовані на захист жертв збройних конфліктів і встановлюють заборону або обмеження методів і засобів ведення цих конфліктів, а також відповідальність за порушення ціх норм і принципів.

Завдання міжнародного гуманітарного права є забезпечення захисту та гуманного поводження з особами, які виведені зі строю під час ведення бойових дій або не беруть участь у збройному конфлікті.

Головною вирішальною силою за допомогою якої виникло та розвинуте сучасне міжнародне гуманітарне право є Міжнародний рух Червоного Хреста та Червоного Півмісяця.

Вже більше 140 років слова "Червоний Хрест" та "Червоний Півмісяць" на всіх континентах і практично в усіх країнах світу асоціюються з організаціями, що надають допомогу як в мирний час, так і під час війни, проводять свою роботу в різних галузях і об'єднують мільйони добровольців.

Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця включає:

1. Міжнародний комітет Червоного Хреста;

2. Міжнародну Федерацію товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, штаб-квартири яких знаходяться в Женеві;

3. 170 національних товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця по всьому світу. Виникнення нових товариств продовжується.

Кожна з вищеназваних міжнародних організацій має свої специфічні риси, а своєю діяльністю, хоча і досить різною, вони доповнюють одна одну.

Міжнародний комітет Червоного Хреста, утворений у 1863 році, є незалежною нейтральною організацією. Він є засновником руху червоного Хреста, і однією з задач його діяльності є всесвітнє сприяння додержанню Женевських конвенцій. Під час збройних конфліктів - міжнародних і громадських війн, внутрішніх заворушень - він надає захист і допомогу жертвам як серед військовослужбовців, так і серед цивільного населення, будь то військовополонені, цивільні інтерновані особи, поранені, цивільне населення на окупованій території ворога. Мандат Міжнародного комітету Червоного Хреста на діяльність від збройних конфліктів опирається на чотири Женевські конвенції 1949 року та додаткові протоколи до них, а також на статут Міжнародного комітету Червоного Хреста, на ініціативу в міжнародних конфліктах. Міжнародний комітет Червоного Хреста проводить роботу з удосконалення вищезазначених міжнародних договорів, пропонує їх проекти і сприяє їхньому чіткому виконанню, а також розповсюджує знання про ці договори по всьому світу.

Міжнародна федерація Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, яка заснована у 1919 році і має на меті підтримку та сприяння розвитку Національних товариств, координації їх діяльності що до надання допомоги жертвам стихійного лиха та біженцям поза зоною конфлікту, підтримку Міжнародного комітету Червоного Хреста та Національних товариств в області розвитку гуманітарного права, розповсюдження знань та інформації про нього.

Національні товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця також мають свої специфічні особливості. В сферу їх діяльності входять як надання допомоги при надзвичайних обставинах у воєнний час, так і медичне обслугованім і патронаж, надання першої допомоги, підготовка медичних сестер, збір донорської крові, здійснення молодіжних програм у мирний час при техногенних аваріях, стихійного лиха тощо. Під час збройних конфліктів національного товариства виступають як помічники армій медичних служб і приходять на допомогу потерпілим як серед цивільного населення, так і серед військовослужбовців. Для того, щоб національне товариство було визначено Міжнародним комітетом Червоного Хреста і прийнято до Міжнародної Федерації, воно повинно відповідати цілому ряду конкретних вимог. Головною з них є повага до основних принципів руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, і в першу чергу до принципів безпосередності і нейтральності. Вони повинні бути незалежними. Щоб діяти, не звертаючи увагу на расові або релігійні відмінності і політичні погляди тих, кому вони надають допомогу.

Міжнародна конференція Червоного Хреста і Червоного Півмісяця є вищим органом Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.

Вона проводиться, як правило, один раз на чотири роки за участю представників держав, що підписали Женевські конвенції, представників офіційно визнаних Національних товариств, а також представників МКЧХ і Міжнародної федерації.

Червоний Хрест був народжений війною, вірніше, страхіттями війни.

Все почалось 24 червня 1859 року в Солферино, селищі на півночі Італії, де французькі та італійські війська вели бій з окупантами - австрійцями. У тій жорстокій битві за декілька годин на полі бою залишилося 40 000 жертв, вбитих та поранених.

Засновник Червоного Хреста Анрі Дюнан був вражений видом поля бою при Солферино, де тисячі молодих людей помирали від поранень, хоча їх можна було врятувати , якщо вистачило б лікарів та медичних сестер та медичні служби сторін, що воювали, відповідали б вимогами ситуації.

Санітарні служби воюючих сторін були недостатньо підготовлені для прийняття великої кількості поранених. Кількість медичного персоналу в арміях була дуже малою. Так, у французькій армії на 1 тисячу коней було 4 ветеринари, а на 1 тисячу солдатів - 1 хірург. Видовище тяжких страждань поранених навело жах на швейцарця Анрі Дюнана, що приїхав у ті місця в своїх справах. Він звернувся до мешканців сусідніх селищ з проханням надати допомогу всім пораненим, не вважаючи на їхню національність.

Повернувшись до Швейцарії, Анрі Дюнан не зміг викреслити з пам'яті жахливу картину. Він взяв до рук перо для того, щоб розповісти всьому світу про цю жахливу трагедію війни. Що так багато разів повторювалась. У 1862 році була закінчена його книга "Спогади про Солферино". Як тільки книга, що була опублікована на його кошти, вийшла з друку, Дюнан розіслав її європейським монархам, політичним діячам, військовим, філантропам, друзям. Успіх був миттєвим і перевершив усі сподівання. Книга сильно зворушила Європу, оскільки багатьом не була відома жорстока дійсність війни.

У ті часи в Женеві існувало Благодійне товариство, президентом якого був адвокат Густав Муаньє. "Спогади про Солферино" вразила мене", - писав він. Як людина дії, Муаньє запропонував Дюнану провести бесіду з іншими членами товариства.

Під час зустрічі була організована комісія 3 п'яти чоловік. Крім самого Дюнана і Муаньє до складу увійшли генерал Гійом - Анрі Дюфус і лікарі Луї Аппія і Теодор Монуар - усі громадяни Швейцарії. Комісія зібралась вперше 17 лютого 1863 року і назвала себе "Міжнародним комітетом допомоги пораненим". Пізніше, у 1876 році він був перейменований в МІЖНАРОДНИЙ КОМІТЕТ ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА. Ця назва збереглась і до наших днів.

26 жовтня 186З року відкрилась міжнародна конференція, яка була зібрана завдяки наполегливій роботі членів Міжнародного Комітету. На конференції були присутні делегати з 16 країн та від чотирьох філантропічних організацій. На цій конференції було прийнято декілька резолюцій. У них, зокрема, відзначалося, що у кожній країні повинні бути створені Комітети, які будуть сприяти діяльності військово-медичних служб. Також був вибраний знак - червоний хрест на білому тлі, який мав за мету виділяти, а тому і охороняти тих, хто надає допомогу пораненим.

В наступні місяці ці п'ять членів Комітету вели напружену діяльність, в результаті якої в серпні 1864 року в Женеві відбулась міжнародна дипломатична конференція, в якій взяли участь представники 16 держав. В результаті їх зусиль на конференції була прийнята Конвенція про поліпшення долі поранених та хворих воїнів у діючих арміях.

Один за одним утворювалась товариства, які приймали ту саму емблему. У 1876 році оттоманським товариством допомоги пораненим в якості емблеми був прийнятий червоний Півмісяць. Знак червоного лева і сонця використовувався якийсь час Іраном, але був змінений на червоний Півмісяць. Зазначена конференція лягла в основу започаткування Червоного Хреста.

Велика заслуга Дюнана в тому, що він не обмежився окремими спонтанними гуманітарними діями, як його попередники, а висунув у своїй книзі нові і конкретні пропозиції та широко розповсюдив їх.

Чи можливо утворити в усіх європейських країнах товариства з надання допомоги, які у воєнний час будуть діяти на добровільних засадах, забезпечуючи догляд за пораненими незалежно від їх національності?

Ця пропозиція ляже в основу утворення національних товариств Червоного Хреста, і пізніше товариств Червоного Півмісяця.

Окрім захисту поранених, на думку Дюнана необхідно було надати статус нейтральності в районі бойових дій тим, хто надавав допомогу пораненим. Тому він запропонував сформулювати міжнародний принцип яки за його узгодження і ратифікації був би основою товариств з надання допомоги пораненим в різних країнах.

Враховуючи постійно зростаюче число національних товариств у 1919 році в Парижі була утворена Міжнародна Федерація товариств Червоного Хреста. В 1939 році її штаб-квартиру було перенесено до Женеви. Федерація є міжнародною недержавною організацією в той час як Міжнародний комітет Червоного Хреста, маючи міжнародну компетенцію є приватною організацією що знаходиться на території Швейцарії, і тільки громадяни Швейцарії можуть бути ії членами.

Виключно швейцарський характер Міжнародного комітету Червоного Хреста час від часу піддається критиці. Але тільки ця його якість є гарантією його повної нейтральності і дозволяє йому швидко діяти у випадку збройного конфлікту або заворушення. Якби його склад був міжнародним, виникли б труднощі з надання допомоги. По-перше, така система повинна була б передбачити розподіл місць у Комітеті між різними країнами або регіонами. По-друге, рішення, надавати тій чи інший країні допомогу чи не надавати, повинно було б прийматися після довгих та важких засідань, дискусій, що відображали б розходження між членами міжнародного товариства; всі акції проводилися б із затримкою, і їх прийнятність для всіх сторін була б під питанням. Міжнародні конференції, що проводяться кожні 4 роки, на якій представлені не лише (Міжнародний комітет Червоного Хреста), Федерація і національні товариства, але і держави що підписали Женевські Конвенції надають різним національним і міжнародним органам ще одну можливість викласти свою точку зору на проблеми що стоять перед Рухом.