1.3Види норм праці

На підприємствах застосовують різні види норм праці. Найпоширеніші з них такі:

а) норми часу, які визначають кількість робочого часу, потрібного для виготовлення одиниці продукції або для виконання певного обсягу робіт;

б) норми виробітку, які визначають кількість продукції або обсяг роботи, які мають бути виконані за одиницю робочого часу.

в) нормоване завдання, що визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, що мають бути виконані одним працівником або групою (бригадою, ланкою) за даний відрізок часу (зміну, добу, місяць).

г) норми обслуговування, які визначають кількість одиниць устаткування, робочих місць, квадратних метрів площі тощо, які обслуговуються одним робітником або бригадою;

д) норми чисельності робітників, за якими встановлюють кількість робітників тієї чи іншої категорії, потрібну для виконання певного обсягу робіт;

е) норми керованості (кількості підлеглих) визначають кількість працівників, яка має бути безпосередньо підпорядкованою одному керівникові.

1.4Поняття, завдання та напрями організації праці

Організація праці — упорядкування процесу праці в просторі і часі.

Організація праці ­– система взаємодії працівників один з одним, із засобами виробництва в процесі трудової діяльності,

На всіх рівнях управління виділяються економічні, психофізіологічні та соціальні завдання організації праці.

Економічні завдання передбачають підвищення продуктивності праці, зниження витрат підприємства, забезпечення належної якості товарів та послуг.

Психофізіологічні завдання передбачають створення таких умов праці, які б забезпечували високий рівень працездатності, збереження фізичного здоров’я та безпечні умови праці працюючих.

Соціальні завдання полягають у підвищенні рівня задоволеності працівників своєю роботою, їх професійному та духовному зростанню.

Основні напрями наукової організації праці:

• розробка та впровадження раціональних форм розподілу та кооперації праці;

• підбір, підготовка та підвищення кваліфікації кадрів;

• поліпшення організації та обслуговування робочих місць;

• раціоналізація трудових процесів, вивчення і поширення передових способів та методів праці;

• удосконалення форм і методів матеріального і морального стимулювання праці;

• удосконалення нормування праці;

• поліпшення умов праці, впровадження фізіологічне обґрунтованих режимів праці та відпочинку;

• посилення роботи з виховання робітників і службовців у дусі свідомого ставлення до праці, суворого дотримання суспільної та трудової дисципліни.

1.5Поняття поділу та кооперації праці

Поглиблення і всебічний розвиток суспільного поділу праці є загальним економічним законом розвитку суспільства.

Поділ праці - це процес відокремлення різних видів діяльності, спеціалізація працівників на виконанні певного кола функцій, за якої окремі працівники виконують різні роботи або операції, що доповнюють одна одну.

Поділ праці дає змогу:

а) скоротити тривалість виробничого процесу за допомогою паралельного виконання окремих операцій;

б) підвищити продуктивність праці за рахунок спеціалізації працівників на виконанні окремих видів робіт чи операцій.

Всередині підприємства виділяють наступні види розподілу праці: технологічний, функціональний і професійно-кваліфікаційний поділ праці.

Технологічний поділ праці передбачає диференціацію праців­ників і робіт за ознакою їх технологічної однорідності – спочатку по стадіях (заготівельна, обробна, збиральна – у машинобудуванні, доменне, мартенівське, прокатне – виробництво у металургії) з утворенням відповідних цехів, а потім – по фазах (кування, штампування, розмічування, зварювання, різання – в обробній стадії машинобудування) з утво­ренням спеціалізованих дільниць, поточних ліній тощо. Фази у свою чергу складаються з виробничих операцій. Можливий також поділ праці за видами робіт, виробами, деталями і т.п.

Функціональний поділ праці передбачає поділ персоналу підприємства на функціонально однорідні групи відповідно до тих функцій, які вони виконують. Усі працівники підприємства поділяються на такі функціональні групи: керівники, спеціалісти, службовці, робітники (основ­ні та допоміжні), молодший обслуговуючий персонал (МОП), учні та охорона.

Безпосереднім наслідком поділу праці є кооперація (лат. співробітництво). Праця, поділена за функціями, професіями, операціями, не може привести до створення готової продукції без об'єднання трудової діяльності спеціалізованих робіт­ників. Таке об'єднання окремих виконавців для досягнення спільної кінцевої мети виробництва називається в економіці кооперацією праці.

Кооперація створює наступні переваги:

1. перевага спільної роботи: великі тюки можуть розвантажувати не менше 2-х робітників;

2. навчання в процесі діяльності і зростання на цій основі продуктивності праці;

3. можливість використання порівняльних переваг.

Одним з основних напрямків удосконалення поділу та кооперації праці є розвиток суміщення працівниками професій і трудових функцій, розширення зон обслуговування.