1. Мінімальний розмір заробітної плати має забезпечувати просте відтворення робочої сили працівниками різної кваліфікації.

2. Оплата праці найманого працівника повинна здійснюватися залежно від кількості і якості витраченої ним праці, його особистого вкладу у загальний результат діяльності підприємства.

3. Співвідношення в розмірах оплати праці різних категорій і професійно-кваліфікаційних груп повинна враховувати складність виконуваних робіт і умови праці.

Головною вимогою до організації заробітної плати на підприємстві є забезпечення зростання заробітної плати при зниженні її затрат на одиницю продукції, а також гарантованості виплати заробітної плати за рахунок результатів діяльності підприємства.

1.4Тарифна система як основа організація оплати праці

Тарифікація взагалі означає встановлення тарифу (ставки) на основі тієї чи іншої класифікації об’єктів обкладання або плати.

Тарифікація праці передбачає тарифікацію робіт та індивідуальну тарифікацію робітників.

Тарифікація робіт – визначення ступеня складності їх виконання та віднесення їх до того чи іншого розряду тарифної сітки.

Індивідуальна тарифікація робітників – присвоєння робітнику того чи іншого розряду відповідно до вимог тарифно кваліфікаційного довідника.

Згідно статті 6 Закону України "Про оплату праці", основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає:

• тарифні сітки;

• тарифні ставки;

• схеми посадових окладів;

• тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна сітка – шкала, яка визначає співвідношення в оплаті різних груп працівників в залежності від їх кваліфікації. Вона містить певну кількість розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів.

Тарифний розряд	1	2	3	4	5	6
Тарифні коефіцієнти	1,00	1,09	1,20	1,35	1,55	1,80

Тарифний розряд відображає рівень кваліфікації робітника, тобто у робітника вищої кваліфікації – вищий розряд тарифної сітки.

Тарифні коефіцієнти показують, у скільки разів оплата праці кожного наступного розряду кваліфікації робітників вища від оплати праці робітника 1-го розряду.

Тарифна ставка – норма, яка визначає розмір оплати праці робітника за одиницю часу (годину, день, місяць).

Тарифна ставка 1-го розряду – це мінімальна заробітна плата працівника, визначена в колективному договорі. Вона встановлюється у розмірі, не нижчому ніж визначеному відповідною генеральною (галузевою) угодою;

Тарифні ставки наступних розрядів розраховують множенням тарифної ставки 1-го розряду на відповідний тарифний коефіцієнт:

Тарифні ставки робітників можуть бути годинні, денні й місячні (оклади).

Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) розробляються Міністерством праці України.

Оплата праці керівників, спеціалістів і службовців здійснюється за допомогою посадових окладів, основою яких є мінімальна тарифна ставка.

Посадові оклади службовцям установлює власник або уповноважений ним орган відповідно до посади і кваліфікації працівника.

З 1 вересня 2008 року запроваджується Єдина тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери. Відповідні заходи визначені постановою Уряду від 7 травня 2008 року № 423.

Сітка передбачає 25 розрядів з діапазоном крайніх розрядів 1:4,51. На основі тарифної ставки (окладу) робітника 1 розряду і відповідних тарифних коефіцієнтів розраховуються розміри посадових окладів інших категорій працівників. Розподіл посад за розрядами Єдиної тарифної сітки здійснено за категоріями працівників освіти, охорони здоров'я, інших підгалузей бюджетної сфери.

Розмір посадового окладу (тарифної ставки) працівника І тарифного розряду Єдиної тарифної сітки визначається на рівні законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати (постанова Уряду від 4 квітня 2007 року № 602).

Згідно статті 55 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати становить 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року - 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень, з 1 грудня 2009 року - 669 гривень на місяць.