Приготування основних гомеопатичних препаратів.

Усі гомеопатичні препарати готують за точно вказаними параграфами керівництва «Гомеопатичні лікарські засоби» /гомеопатична фармакопея/, в якому міститься 9 таких параграфів. За першими трьома готують есенції виключно із свіжих рослин, причому залежно від роду рослин з неї вижимають сік, який потім змішують з різною кількістю спирту. За четвертим – тинктури із сухих рослин і тварин, а також із живих тварин. За п’ятим – водні розчини, за шостим – спиртові розчини, а за сьомим, восьмим і дев’ятим – розтирання /тритурації/ з різних сухих речовин.

Гомеопатичні галенові препарати і рідкі лікарські форми готують не в масо-об’ємній, а в ваговій концентрації.

1. Есенції. Методи їх приготування, в основному, залежать від процентного вмісту соків, які в свіжих рослинах. Розрізняють три методи.

Перший – застосовується для соковитих рослин, що містять не менше 60% соку. Дуже подрібнені, перетворені в кашку рослини або їх частини поміщають у серветки або мішки з невибіленої чистої тканини і ретельно віджимають під пресом. Одержаний сік змішують з рівною за масою кількістю 90% етилового спирту, сильно розбовтують і залишають відстоюватися на 8 діб, потім фільтрують. Приготовлені таким чином есенції повинні бути цілком прозорими. Одержана есенція містить лікарські речовини – соку 1:2.

2. Настойки. Готують із висушеної рослинної сировини або свіжих тваринних тканин. Одну частину грубого порошка висушеної рослинної сировини змішують у посудині з п’ятьма частинами етилового спирту /концентрація спирту вказується у власних статтях/, добре закупорюють і настоюють протягом двох діб при частому розбовтуванні. Потім масу переносять у перколятор, заливають етиловим спиртом із розрахунку суха речовина: настойка 1:10 і перколюють зі швидкістю 20 крапель за хвилину. Якщо неможливо використати метод перколяції, то настойки готують методом мацерації.

Настойки із живих істот тваринного походження готують також у концентрації /1:10/.

Як есенції, так і гомеопатичні тинктури стандартизуються за питомою вагою, твердими залишками й вмістом спирту. Найчастіше застосовують настойки, приготовлені з насіння блювотного горіха, бджіл, із соку голівок маку, сухих шпанських мушок, гірких гарбузів та ін.

3. Розчини. Гомеопатичні розчини готують як спиртові, так і водні.

Водні: розчиняють 1 частину лікарського засобу в 9 частинах очищеної води. При цьому виходить перше десяткове розведення. Перше сотенне розведення одержують, розчиняючи 1 частину речовини в 99 вагових частинах води очищеної. Фільтрують після приготування розчину.

Спиртові: розчиняють 1 частину лікарського засобу в 9 або 99 вагових частинах етилового спирту /90, 60 або 45%/. Концентрація його вказується у власних статтях.

Із есенції, настойок і розчинів в аптеках готують рідкі розведення за десятковою та сотенною шкалами на 45% етиловому спирті.

4. Тритурації. Готують їх із найрізноманітніших речовин /есенцій, тинктур, металів, мінеральних речовин, речовин тваринного походження і т.д./. Як розчинник використовують молочний цукор, тому що він найменш гігроскопічний. Готують за одним із таких методів.

Перший – застосовується для розтирання сухих лікарських речовин різного походження. Через те, що процесу розтирання надається особливо важливе значення, тому він точно регламентований. Взяту кількість молочного цукру ділять на 3 частини, одну з них висипають у ступку і перемішують протягом 6 хвилин ретельно й сильно розтирають цю суміш, потім 4 хвилини молочного цукру й знову розтирають 6 хвилин і перемішують 4 хвилини. Нарешті додають останню порцію цукру, також розтирають і перемішують, після цього далі розтирають у кульовому млині протягом 40 хвилин.

У цьому випадку після розтирання виходить перша децимальна потенція.