Приклади рецептів

Дата Дата

Г-ну_______________ Г-ну_________________

1. Mercurius dulois 3 trit /каломель/ 1. Plumbum Metallicum 6 Ltt.

Вранці і ввечері на кінчику ножа. 2. Ingnatia 3 Ltt.

2. Nux vomica 3 Pil /блювотний горіх/ 3. Lebsemium 3 Ltt.

3. Lachesis По 8 крапель поперемінно.

Поперемінночерез 2 години Лікар_________________

по 8 пілюль /гранул/

Лікар_______________

Дата

Г-ну____________________

Calendula /Ø/ /нагідки/

Зовнішній засіб

20 крапель на півсклянки перевареної води для обливання рани.

Лікар___________________

У рецептах, як правило, ліки розміщують у такому порядку: від низьких розведень до вищих. Указується також порядковий номер ліків, позначаючий послідовність їх приймання.

Кількість ліків повинна бути мінімальною. Призначення більше 3-4 ліків в одному рецепті не вважається правильним. Не рекомендується призначати відразу декілька ліків у низьких розведеннях. Крім того, включаючи декілька ліків в один рецепт, необхідно враховувати їх взаємодію одних з одними. Відома несумісність Апіс і Рус, кислот і зміїних отрут. Не рекомендується одночасне призначення ліків із рослин однієї ботанічної групи. Є ліки в гомеопатії, які можуть зняти погіршення, викликане іншими ліками. Їх прийнято називати антиподами. Універсальним антиподом усіх ліків є камфора.

Характерна особливість для гомеопатії – приготування з указаних вище речовин основних /первинних/ лікарських препаратів з певним вмістом лікарських засобів.

До основних гомеопатичних засобів належать:

есенції /першонастойки, що являють собою соки, вижаті із свіжих рослин/;

тинктури /настойки/, аналогічні звичайним настойкам;

розчини, які готуються з речовинами, що розчиняються в 45 і 90% спирті або воді;

тритурації /розтирання/, приготовлю ванні з різних сухих речовин.

Рідкі вихідні речовини /есенції, настойки, розчини/ об’єднуються під назвою «вихідні тинктури». Тверді речовини носять назву «вихідні субстанції».

Рідкі ліки готують з вихідної тинктури шляхом розведення з індиферентною речовиною /водою, спиртом, молочним цукром/. Розведення проводиться або в співвідношенні «Д» /десяткова шкала/ або «С» /сотенна шкала/. Ганеман спочатку працював із сотенною шкалою, потім перейшов до 50000 розведення /шкала «М»/. Зараз використовуються всі шкали, але «М» - рідше. Кожне розведення «Д» або «С» містить лікарської речовини в пропорції до розчинника 1:9 або 1:99, так що загальна кількість ліків завжди становить 10 або 100 одиниць. У процесі розведення одна частина з попереднього розведення вноситься в склянку з наступним розведенням і багаторазово струшується. За аналогією приготовляються порошкові розтирання з молочним цукром.

Ліки за десятковою шкалою готуються за таким основним правилом.

Перше десяткове розведення повинно містити 1/10 частину лікарської речовини. Кожне наступне готується з 1 частини попереднього розведення і 9 9 вагових частин індиферентної речовини /спирт, цукор, вода/.

Розведення ліків за сотенною шкалою готується за таким правилом.

Перше сотенне розведення повинне містити 1/100 частину лікарської речовини. Кожне наступне готується з 1 частини попереднього розведення і 99 вагових частин індиферентної речовини.

Ці гомеопатичні правила приготування розведень і розтирань поширюються як на гомеопатичні засоби, так і на деякі засоби, описані в ДФ.

Таким чином, спів ставляючи десяткову й сотенну шкали, ми маємо відповідний вміст лікарської речовини, а саме:

Десяткова шкала Сотенна шкала

ІХ – 1/10

2Х – 1/100 1. – 1/100

3Х – 1/1 000

4Х – 1/10 000 2. – 1/10 000

5Х – 1/100 000

6Х – 1/1 000 000 3. – 1/1 000 000

7Х – 1/10 000 000

8Х – 1/100 000 000 4. – 1/100 000 000

9Х – 1/1 000 000 000

10Х – 1/10 000 000 000 5. – 1/10 000 000 000

Таким чином, в гомеопатії використовуються два способи позначення ступеня розведення лікарських засобів:

• десяткова /децимальна/ шкала позначається літерою «Д» або римською цифрою Х; у ній вихідне розведення становить 1:10, а кожне наступне відповідно вище попереднього в десять разів;

• сотенна /центисимальна/ шкала позначається літерою «С» або зовсім без літери – тільки арабською цифрою номер розведення, в ній кожне розведення вище попереднього в 100 разів.

Розведення і багатократне струшування приготовлюваних лікарських засобів у гомеопатії мають важливе значення для одержання клінічної активності /потенції/ ліків.

Гомеопатичні лікарські форми застосовуються як для внутрішнього, так і для зовнішнього використання; причому номенклатура їх досить обмежена. Так, наприклад, для внутрішнього застосування призначаються: порошки /Triturationes/; цукрові пілюлі – крупинки /Pilulae/, краплі /Gutta/, розчини /Solutiones/, таблетки /Tabulettae/, для зовнішнього застосування користуються оліями /Olea/, мазями /Unguenta/ і спиртовими розчинами /Solutones або Dilutiones/.