6. Критерії художності твору

Науково обґрунтувати художність як визначальну якість твору і досягти максимальної об'єктивності в її оцінюванні дає змогу вмотивоване застосування атрибутивних, супутніх та акцидентних критеріїв.

Атрибутивні критерії

Атрибутивні (лат. — надаю, постачаю) критерії художності забезпечують об'єктивність суджень про художність твору та її оцінювання. Такими критеріями є:

- «техне» (художньо-мовна майстерність автора). Ідеться про явлену у творі досконалість «творчого ремесла» письменника (І. Франко), його мовно-образотворчу, художньо-мовленнєву, версифікаційну майстерність;

- ейдологічність (образність). Передбачає оцінювання художності твору на субрівні внутрішньої форми (образотворча майстерність автора). Предметом уваги дослідника є естетична якість, функціональна навантаженість, новизна й інформативність образів твору та його ейдологічної системи, художньо-комунікативна доцільність, своєрідність, оригінальність їх компонування;

- духовнотворча телеологічність. Цей критерій застосовують для оцінювання художності твору на інтенціональному рівні (духовнотворча майстерність автора). Складовими його є доцільність, мета, ідейно-змістова і смислова сутність твору, інтенціональна цілеспрямованість — ідеологічність, тенденційність (І. Франко), узгодженість з ідеєю та функціями мистецтва, людино- і націотворчий потенціал твору.

Супутні критерії

Супутні критерії художності є якостями та ознаками, які не завжди усвідомлюються, однак їх характер впливає на сприйняття й оцінювання читачем рівня художності і твору загалом.

До таких критеріїв належать: цілісність твору (єдність його форми і змісту); художня правда; актуальність проблематики; експресивність форми; фантазія, візія, видіння-пересторога; оригінальність творчої манери, своєрідність стилю; художнє відкриття, інтрига; драматизм твору тощо.

Акцидентні критерії.

До акцидентних (лат. - випадковість) критеріїв художності належать суб'єктивні, іноді випадкові фактори, які впливають на привабливість, рецепцію і подальше оцінювання твору: літературна мода; популярність письменника чи твору; «живучість» твору в часі; авторитет, індивідуальність автора і симпатія чи антипатія до нього; стан тексту твору, у якому він потрапляє до читача (критика, редактора), - рукописний, машинописний, відредагований. Для багатьох читачів має значення естетика видання, суттєву роль відіграє їх настрій тощо.

Комбінація атрибутивних, супутніх та акцидентних критеріїв визначає художній смак читача.

Художній смак — симпатії реципієнта до творів певного типу; здатність реципієнта визначати художню якість твору; зорієнтованість реципієнта на високохудожні зразки мистецтва.

Для більшості людей саме їхній художній смак є визначальним і єдиним критерієм художності твору мистецтва, тому важливо культивувати в суспільстві високі та об'єктивні критерії оцінювання мистецьких явищ.

За всієї суб'єктивності сприйняття літературного твору художність — феномен об'єктивний, піддається науковому окресленню, осмисленню та оцінюванню. Окрема читацька оцінка художності може бути неадекватною (надто хвалебною чи нищівною), однак вона не є визначальною. Бо рівень художності зумовлює і тривалість життя твору в часі — низькопробні швидко зникають з читацького обрію, а високохудожні не губляться в історії.

Саме художність як органічна і гармонійна єдність естетичного та інтенціонального є основою розрізнення понять «література», «нелітература», «псевдолітература», «антилітература» тощо.