
- •Лекція 11. Створення сприятливих умов праці
- •11.1. Поняття, фактори і елементи умов праці
- •11.2. Державне регулювання умов праці
- •11.3. Класифікація та оцінювання умов праці на виробництві
- •Диференціація розміру доплат до тарифної ставки
- •Категорії важкості праці
- •11.4. Засоби компенсації впливу на працівників несприятливих умов праці
- •11.5. Основні напрями та соціально-економічна ефективність поліпшення умов праці на виробництві
- •Комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища
- •Питання для самоконтролю
- •Література
Лекція 11. Створення сприятливих умов праці
11.1. Поняття, фактори і елементи умов праці
11.2. Державне регулювання умов праці
11.3. Класифікація та оцінювання умов праці на виробництві
11.4. Засоби компенсації впливу на працівників несприятливих умов праці
11.5. Основні напрями та соціально-економічна ефективність поліпшення умов праці на виробництві
Мета: сформувати у студентів систему знань щодо умов праці навички і вміння їх оцінювання, визначення напрямків поліпшення умов праці та їх ефективність.
11.1. Поняття, фактори і елементи умов праці
Людина значну частину свого життя витрачає на працю і тому від умов праці, рівня її безпеки залежить працездатність і продуктивність праці, якість роботи, стан здоров’я.
Умови праці – сукупність елементів виробничого середовища, що здійснюють вплив на здоров’я та працездатність людини, задоволення працею, а тому і на її результативність.
Умови праці поділяються на соціально-економічні, що розглядаються у широкому контексті і характеризують відношення до них суспільства, та виробничі - умови праці безпосередньо на робочих місцях.
Гігієнічна класифікація праці [1,2] визначає умови праці як сукупність факторів трудового і виробничого середовища, у якому здійснюється діяльність людини.
На формування умов праці впливають три групи факторів:
Перша - соціально-економічні фактори, дія яких обумовлює характер умов праці. Серед них виділяються:
нормативно-правові (закони, норми, стандарти а також форми адміністративного та громадського контролю за їх виконанням);
економічні (матеріальне та економічне стимулювання, моральне заохочення, система пільг та компенсацій за несприятливі умови праці);
соціально-психологічні (відношення працівників до праці, психологічний клімат);
суспільно-політичні (форми руху працівників за створення сприятливих умов, винахідництво і раціоналізація).
Друга - техніко-організаційні, що впливають на формування умов праці на робочих місцях, дільницях, цехах. Серед них виділяються:
предмети праці та їх продукти (сировина, матеріали, готові вироби);
технологічні процеси;
засоби праці;
організаційні форми виробництва, праці та управління.
Третя – природні, дія яких не лише обумовлюється особливостями природного середовища, а й висуває додаткові вимоги до устаткування, технології, організації виробництва та праці.
Усі фактори впливають на формування умов праці одночасно і у нерозривній єдності, обумовлюючи поряд з іншими параметрами виробниче середовище.
Класифікація факторів допомагає на рівні галузі, об’єднання, окремого виробництва:
формувати та поліпшувати умови праці, аналізувати їх стан;
планувати заходи щодо поліпшення умов праці;
розробляти проекти устаткування, споруджень, технологічних процесів, спрямованих на поліпшення умов праці;
зосереджувати ресурси (фінансові, матеріальні, трудові) на поліпшення умов праці;
прогнозувати зміни в умовах праці у зв’язку зі змінами технології, устаткування, впровадження нових матеріалів і технологій.
Показниками загальних умов праці вважаються кількість душових та гігієнічних кімнат, буфетів, лікувально-профілактичних закладів, баз відпочинку. Існують п’ять специфічних груп елементів умов праці:
Санітарно-гігієнічні елементи характеризують виробниче середовище, на яке впливають предмети та засоби праці, а також технологічні процеси (промисловий шум, вібрація, токсичні речовини, промисловий пил, температура повітря). Вони кількісно оцінюються за допомогою методів санітарно-гігієнічних досліджень і нормуються шляхом установлення стандартів, санітарних норм і вимог. У робочих приміщеннях важливо підтримувати вологість повітря 40-60% та температуру 18-20°С, що можливо досягти за допомогою кондиціонування, яке підвищує продуктивність праці до 15%. При роботі, що вимагає зосередження, у приміщенні необхідно створювати тишу, що зберігає до 20% енергії працівника.
Психофізіологічні елементи обумовлені змістом праці та її організацією (фізичне навантаження, нервово-психологічна напруга, монотонність трудового процесу тощо). Елементи цієї групи, за винятком фізичних зусиль і монотонності, не мають затверджених нормативів.
Естетичні елементи сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (художньо-конструктивне рішення робочого місця, освітлення, функціональна музика тощо). Кількісних оцінок елементи цієї групи не мають. Визначення естетичного рівня умов праці здійснюється за допомогою методів експертного оцінювання. Важливим елементом умов праці є освітлення. Краще, якщо світло падає зверху або зліва. Природнє освітлення має створювати нормальну освітленість з врахуванням її зміни протягом дня. Штучне освітлення має бути достатнім, його джерела повинні правильно підбиратись та раціонально розподілятись. На освітленість впливає і пофарбування приміщень, до того ж правильний його підбір має сприятливий вплив на нервову систему працівників
Соціально-психологічні елементи характеризують взаємовідносини у трудовому колективі, створюючи відповідний психологічний настрій працюючих (соціальний клімат). Вони не мають одиниць виміру, норм і стандартів. Соціологічні дослідження у вигляді усного опитування, анкетування сприяють їх об’єктивному оцінюванню.
Технічні елементи визначаються рівнем механізації праці. Праця, а відповідно умови й охорона праці, є реаліями різних систем, з одного боку, ”людина – машина (технологічний процес)”, “людина – виробниче середовище”, “людина – машина (технологічний процес) – виробниче середовище”, а з іншого “людина - колектив – суспільство”, “людина – суспільство - природа”. Для перших трьох систем умови праці розглядаються у межах робочого місця, дільниці, цеху, виробництва, а для останніх двох – у межах підприємства, галузі, регіону.
Забезпечення необхідних умов трудової діяльності здійснюється за трьома напрямами:
формування сприятливих умов праці, збагачення її змісту;
поліпшення умов праці у зв’язку з наявністю несприятливих факторів чи зростаючими потребами суспільства, а при неможливості поліпшення умов праці підтримання їх на досягнутому рівні;
захист працівників від наявних та можливих небезпек та виробничої шкідливості, тобто охорона праці.