Приклад: Міжстатевий відбір[ред. • ред. Код]

Найкраще зрозуміти умови, що визначають, яка стать стає обмеженішим ресурсом, можна з принципу Бейтмана, який визначає, що стать, що вкладає більше ресурсів у нащадків, стає обмеженим ресурсом, за який змагається протилежна стать.

Одними з найбільш наочних прикладів можуть бути різниця кількості поживних речовин у зигот - яйцеклітини та сперматозоїда, та обмежена репродуктивна здатність самок порівняно з самцями. Таким чином, 'статевий відбір' звичайно стосується процесу вибору (обмежуючим чинником, яким звичайно є самки) членів протилежної статі (необмеженого чинника, яким звичайно є самці).

Груповий добір (відбір) — окремий випадок природного добору, при якому відбувається диференційоване виживання цілих популяцій, що відбувається при вимиранні інших популяцій того ж виду. Термін введений В. К. Вінн-Едвардсом (англ. Wynne-Edwards V.C.)^[1][2] в 1962 році.

З генетичної точки зору при груповому доборі деякий алель гену може зафіксуватися або поширитися в групі особин, даючи їй еволюційну конкурентну перевагу по відношенню до інших груп особин того ж виду.

Груповий добір у вузькому розумінні: діє на групи популяційної природи — деми, ценопопуляції, локальні популяції.

Груповий добір у широкому розумінні: може діяти на групи особин дуже різної природи — популяції, клони, сімї, соціальні групи тощо. Включає різні механізми, у тому числі і родинний добір.

Розвиток поняття[ред. • ред. Код]

І. І. Шмальгаузен (1946, 1969) показав, що вимирання цілих популяцій не веде до прогресивної еволюції тих, які вижили, оскільки у них при цьому не виробляються новіадаптації. У кращому випадку, вимирання тієї або іншої популяції може сприяти утворенню хіатуса — перерви поступової мінливості ознак при припиненні потоку генівміж популяціями, які межують з вимерлими. Дійсно, вимирання карасів, які мешкають в ставку, що пересох, ніяк не відбивається на адаптації карасів, які мешкають у непересохлих ставках.

До аналогічного висновку в 1976 р. прийшов відомий американський мірмеколог Е. Уілсон при розгляді іншого аспекту проблеми групового відбору: питання про те, як виникають групові адаптації^[3].

Термін введений В. К. Вінн-Едвардсом (Wynne-Edwards V.C.) в 1962 році. Спочатку він пов'язував груповий відбір з процесом з процесом вибіркового виживання окремих популяцій, який веде до збільшення пристосованості виду та його розквіту. Однак, груповий добір у своїй основі, має індивідуальний добір. Більше того, груповий відбір слабше індивідуального з наступних причин:

• плодючість та смертність особин набагато більше ніж груп особин;

• генетична мінливість особин набагато більша ніж груп особин;

• кореляція між ознаками та репродуктивним успіхом особин набагато більше, ніж у груп особин.

• Усі ці причини обумовлюють набагато більшу, ніж групову, індивідуальну пристосованість, пластичність та адаптаційну здатність.

Родинний добір (англ. kin selection) — добір, який сприяє виживанню близьких родичів даної особини. Такими родичами можуть бути нащадки даної особини, або її сибси та інші родичі.

Автор терміну (але не самого поняття) Мейнард Сміт, 1964 рік^[1]. У якості прикладів ознак, що виникають в результаті родинного добору, М. Сміт наводив турботу про потомство, імітацію поранення, а також касти стерильних робітників у суспільних комах. М. Сміт та пізніші дослідники вважають родинний добір процесом, близьким до соціально-групового, та, можливо, проміжним між індивідуальним та груповим добором.

Одна з перших ідей в обґрунтуванні родинного добору була висловлена Джоном Холдейном^[2], він стверджував, що альтруїзм може виникати, якщо він спрямований не просто на особин даного виду, даної популяції, а саме на особин, якіц знаходяться у родинних зв'язках, однак механізму оцінки ступеня родинних зв'язків запропоновано не було.

Основний внесок у розвиток даної концепції зробив Вільям Гамільтон^[3]. У своїх ідеях щодо обґрунтування теорії родинного добору У. Гамільтон пов'язував альтруїстичну поведінку з наявністю у родичів ідентичних за походженням генів. Саме такий підхід був покладений в обґрунтування концепції родинного добору та її математичної моделі.

Альтруїстичну поведінку можна пояснити за допомогою родинного добору та правила Гамільтона.

Не всі дослідники погоджуються з реальністю існування родинного добору. В. Грант вважає, що явища, які описує родинний добір, цілком можуть бути пояснені іншими типами добору, тобто індивідуальним добором турботи про потомство, або соціально-груповим добором, або сукупною дією цих двох процесів. Тому потреби в окремому терміні — родинний добір — немає ^[4].

Штучний добір — вибіркове допущення до розмноження тварин, рослин або інших організмів з метою виведення нових сортів та порід, які володіють бажаними якостями. Попередник сучасної селекції. Результатом штучного добору є різноманітність сортів рослин та порід тварин.

Зміст

  [сховати] 

• 1 Історія розвитку

• 2 Форми та види штучного добору

• 3 Порівняння з природним добором

• 4 Посилання

• 5 Див. також