ЗМІСТ

ВВЕДЕННЯ…………………………………………………………………2

1. Спільні відомості про шахту…………………………………………….5

2. Підготовчі роботи……………………………………………………… .15

3. Очисні роботи…………………………………………………………....19

4. Електропостачання ділянки і транспорт……………………………….26

5. Охорона праці і протипожежний захист на ділянці…………………...28

6. Охорона навколишнього середовища…………………………………..33

ВСТУП

Гірничо-геологічні умови вугільної промисловості України - одні з найбільш складних у світовій вугільній промисловості. У Європі шахти із приближуючимися до українських умовами досить давно закриті.

Шахтний фонд, тобто сукупність діючих вугільних шахт, представляє матеріальну основу галузі. Найважливішим показником його якості є обсяг річного видобутку, що доводиться на одну шахту. В Україні він менш 600 тис.т/рік, що повинне бути визнане незадовільним. В остаточному підсумку це приводить до зменшення обсягів видобутку вугілля й погіршенню техніко-економічних показників. Для зниження цих негативних впливів необхідна капітальна реконструкція шахти, що, як правило, вимагає значних коштів і часу. Перший комплексний проект реконструкції шахтного фонду Донецького басейну був розроблений у другій половині 1950 р., минулого й наступні проекти комплексного розвитку галузі, але вони не були здійснені. Реконструкція шахт проводилася досить незадовільно, часто не в повному обсязі. Головні причини цього: недостатнє фінансування й нераціональне використання виділених капітальних вкладень. Нові шахти практично будувалися тільки в Західному Донбасі, але і їм уже більше 25 років. У результаті ніякого поліпшення шахтного фонду не відбулося.

За рівнем науково-технічного прогресу вугільна промисловість ставиться до числа найбільш відсталих. Це зв'язано як з об'єктивними, так і суб'єктивними факторами. Найпростіше й найбільш наочний прояв науково - технічного прогресу - механізація й автоматизація виробничих процесів. Тут пророблена значна робота, але вона торкнулася головним чином двох основних процесів - очисних (властиво виїмка вугілля) і підготовчих робіт. Залишилося ще багато недостатньо механізованих процесів і велика кількість ручної праці - і тут істотного прогресу практично не спостерігається. При всій важливості підвищення рівня механізації це здатно (і те за певних умов) привести лише до деякого поліпшення роботи шахти. Метою науково-технічного прогресу повинне стати істотне підвищення ефективності роботи галузі в цілому. І тут виникають серйозні об'єктивні труднощі. Справа в тому, що вугільна шахта (на відміну від заводу або фабрики) не може в результаті реконструкції перейти на виробництво нової більше технологичной або передової продукції. Впровадження нових технологій дає можливість полегшити процес виділення вже існуючого продукту (вугілля) із природного середовища, але для цього доводиться здійснювати проходку великого обсягу гірських вироблень, які тільки забезпечують доступ до корисної копалини (вугіллю), але самі по собі корисної продукції не створюють. Звичайно, проводити вироблення сучасним вугільним комбайном краще, ніж виконувати її вручну, але від цього вона не стає більше корисною. Таким чином, у вугільній промисловості науково-технічний прогрес принципово не може кардинально змінити умови виробництва й праці, а також природної гірничо-геологічної умови, і тому дає тільки обмежений результат. Радикальним рішенням проблеми була б принципова зміна способу доступу до корисної копалини, наприклад, підземна газифікація вугілля. Впровадження такої технології дозволило б значно спростити одержання енергетичних ресурсів з вугілля, відмовившись від його безпосереднього видобутку й доставки на поверхню, максимально автоматизувати виробництво, значно зменшивши число підземних робітників. Однак навіть у довгостроковій перспективі впровадження підземної газифікації в промислових масштабах при прийнятних економічних показниках очікувати не доводиться.

Вугільна промисловість відрізняється досить складними й небезпечними умовами праці, що, на жаль, підтверджується більшою кількістю аварій з важкими й трагічними наслідками. Крім того, видобуток вугілля впливає на навколишнє середовище, вимагає відчуження усе більше дорогою орної землі, приводить до підробітку забудованих територій і лісових масивів, змінює напрямок підземних потоків, і, як слідство, погіршується стан водойм, а терикони отруюють атмосферу.

1 Спільні відомості про шахту

1.1 Спільні відомості

Шахтоуправління «Суходільське-Східне» знаходиться в Краснодонському геологопромисловому районі Донбасу, на території Краснодонського адміністративного району Луганської області. Шахтне поле займає майже повністю південне пологе крило Суходільської синкліналі, де падіння пластів змінюється від 4 до 16 градусів.

У преділах шахтного поля залігає 7 робітничих пластів (к₃^н, к₂¹, к₂^1в, к₂^1н, к₂^в, к₂^н и і₃¹) з яких тільки пласти к₂^в, к₂^н та і₃¹ мають витриману робочу потужність на всій площі.

Пласти к₂^в, к₂^н та і₃¹ віднесені до небезпечних по викидах вугілля та газу.

Шахтне поле поділено на 4 блоки, з яких блоки №1, №2 та №3 розташовані на одному простиранні, а блок №4 у північно-західній частині шахтного поля, нижче по падінню блока №3.

Кордони майдану є:

- на півночі: вісь Суходольськой синкліналі;

- на півдні: лежаче крило Дуванного надвига, вісь Ізварінськой синкліналі і изогипса 500 м для підрахунку пласта I'₃, для підрахунку по решті пластів – изогипса мінус 400 м;

- на сході: умовна лінія, проведена вкрест випрали порід через свердловини № Е 2265, Е 2437, Е 2274;

Пласт	Марка	А	Б	С1	В+С1
К3н	К, Ж	-	7440	12834	20274
К21в	К, Ж	-	-	6675	6675
К'21н	К, Ж	-	-	21211	21211
К21	К, Ж	-	-	5833	5833
К2в	К, Ж	-	17673	26226	43899
К2н	К, Ж	5745	19051	15991	40787
К2	К, Ж	-	936	1213	2149
I31	К, Ж	-	30839	30878	61717
Разом по шахті:		5745	75939	120861	202545

1.2. Кордони, розміри, запаси і термін служби шахти.

На шахті прийнята наступна організація робіт:

• число робочих днів в році – 355 днів

• тривалість зміни:

на підземних роботах – 6 годин;

на поверхні – 8 годин.

На підземних роботах прийнятий чотирьохзмінний режим роботи. Перша зміна – ремонтно-підготовча і три зміни здобичі. Передбачено відведення третьої зміни під профілактичні роботи.

Організація робіт на ділянках здобичі – комплексна бригада ГРОВ, що працює по ковзаючому графіку. Кількість днів роботи робітника в году– 260.

Промислові запаси за підрахунками маркшейдерської служби на шахті складають на 01.01.2014 р. –126,236 млн. тонн. Проектна потужність шахти – 3 млн. тонн вугілля в рік після повного розвитку гірських робіт. В даний час добова здобич шахти складає приблизно 2,8 тис. тонн із-за складних гірничо-геологічних умов, недостатнього фінансування і недостатнього розвитку гірничих робіт на шахті.

Термін служби шахти - 55 років