
- •Семінарське заняття № 5
- •Культурно-історичні передумови формування німецької класичної філософії, її основні риси.
- •2.Філософські та соціально-етичні погляди Іммануїла Канта, засновника німецької класичної філософії.
- •3.Післякантівський суб’єктивний ідеалізм (ЙоганГотліб Фіхте).
- •4.Діалектика і натурфілософія Фрідріха Вільгельма Шеллінга.
- •5.Об’єктивний ідеалізм і діалектика Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля.
- •6.Антропологічний матеріалізм та психологічний аналіз сутності релігії Людвіга Фейєрбаха.
- •7.Німецька класична філософія і сучасне бачення світу.
4.Діалектика і натурфілософія Фрідріха Вільгельма Шеллінга.
У філософській еволюції Шеллінга філософія природи — найважливіший етап. Якщо для Фіхте значення природи полягало у тому, що вона протистоїтьморальності, а останняперемагаєприроднівластивостісуб'єкта, то для Шеллінга, навпаки, природа — самостійний предмет філософськогодослідження. До Шеллінгафілософиобмежували себе лишезагальнимпоняттям «природа» як механізмузісвоїми законами, властивостями. Шеллінгзвернувувагу на необхідністьвідкриттявприроді реально існуючих «динамічнихпротилежностей». Вчення про динамічніпротилежності в природіШеллінгдоповнюваввченням про протилежності в пізнанні. Природа, за Шеллінгом, є становленням духовного початку «інтелігенції»; якщо в людинідуховністьусвідомлює себе, то в природі вона — несвідома.НайважливішимидосягненнямифілософіїприродиШеллінгабуловикористанняісторичногопогляду на природу. СамеШеллінгпроголошує,що природа історичнодавніша за свідомість. Виникненнясвідомості є результатом ряду змінприроди.
ФілософіяприродиШеллінга час від часу вступала в суперечність з досягненнямиприродничих наук. Тому цяфілософіядужешвидковтратиласвій авторитет у колах природодослідників. Однакісторично, вона відігралавизначну роль.
5.Об’єктивний ідеалізм і діалектика Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля.
Якщо в цілому характеризувати філософію Гегеля, то потрібно сказати, що це найбільш відомий філософ об'єктивного ідеалізму, який у рамках своєї об'єктивно-ідеалістичної системи глибоко і всебічно розробив теорію діалектики. Вінзробивспробупобудуватитеоретичну систему, яка повиннабула остаточно вирішити проблему тотожностімислення і буття. В коло йогоінтересів входили всісферижиття - природа, людина, її свобода, закономірностісуспільногожиття, логіка, право тощо.Гегель створив систематичнутеорію діалектики, центральнимипоняттямиякої є теза, антитеза та синтез. КлючовіпоняттяГегелівськоїдіалектики:
-Правдиве є цілим: Тільки ціле є правдивим, а окремі речі - моменти цілого та і окремо взяті є неправдивими.
-Противаги: В стані синтезу противагиміж тезою та антитезою нейтралізуються.
-Діалектика в мисленні та бутті: Для Гегеля діалектика є не тільки методом мислення, але й формою, в якійрозвивається все буття.
-Єдність та боротьбапротилежностей: Буття складаєтьсяізбагатьохпротилежностей.
-Розвитоквіднижчого до вищого: в еволюції спостерігаєтьсярозвитоквідпростіших структур до складніших.
Заслуга Гегеля полягалатакож у тому, щовін весь природний, історичний і духовнийсвітуперше подав у виглядіпроцесу, тоб-то у виглядіруху, змін, у перетвореннях, у розвитку. Але цейуніверсальнийпроцесвінвідобразивсвоєрідно — ідеалістично. Гегель вважав, щооб’єктивно, незалежновід нас існуєабсолют-ний Дух, як самостійна, універсальна, духовна субстанціясвіту. Цейабсолютний Дух, абсолютна ідеячирозум, постійнорозви-ваючись, на певномуйогоетапіпороджує, «відпускає з себе своєінше» — природу, яка, в свою чергу, розвиваючись, породжує «суб’єктивний» Дух — людину, мистецтво, релігію і найвищийпроявцього духу — філософію. Основнепротиріччяфілософії Гегеля — протиріччяміждіа-лектичним методом і метафізичною системою. Непослідовністьйогодіалектикиполягає в тому, що вся вона булазвернена в ми-нуле і не поширювалась на поясненнясучасного і майбутнього.