4) Психопаталогія емоцій, уваги, рухово-вольової сфери.

1. Емоції – це психічний процес, завдяки якому людина виявляє своє (суб’єктивне) ставлення до задоволення чи незадоволення своїх біологічних потреб.

Емоційні розлади класифікують так: 1. Патологічне посилення емоцій (манія, депресія). 2. Патологічне ослаблення емоцій (емоційне сплощення, параліч емоцій, апатія, емоційна тупість). 3. Патологія рухливості емоцій (лабільність, слабкодухість, інертність). 4. Порушення адекватності емоцій (неадекватність, амбівалентність, дисфорія, патологічний афект, немотивований страх).

Манія ( гіпертипія, маніакальний афект) — стійке підвищення настрою з посиленнямпотягів, активності, прискоренням плину думок. Для маніакального стану характернівідчуття веселості, оптимізму, щастя, нестійкість і відволікання уваги, балакучість, загострення пам’яті. Переоцінка власної особи. Манія є симптомом маніакальної фази маніакально-депресивного психозу. Помірно виражена манія називається гіпоманією.

Патологічне підвищення настрою може проявлятися ейфорією – стан безпричинногощастя з відтінком безтурботності, блаженства в поєднанні з підвищеним самопочуттям.Ейфорія спостерігається в стані алкогольного та наркотичного сп’яніння, під впливом хронічних інтоксикацій та органічних змінах ЦНС.

При ураженні лобних частин головного мозку ейфорія поєднується з руховою розгальмованістю, безглуздою поведінкою, придуркуватістю, зниженням інтелекту. Такий стан називається морією.

Підвищений настрій може набувати форми екстазу – переживання надзвичайногощастя, захоплення без прискореного перебігу психічних процесів. Такі хворі схильні до патетичних висловлювань. Екстаз може досягти найвищого ступеню захоплення й замилування, які поєднуються зі скованістю рухів, заціпенінням. Стан екстазу спостерігається при епілепсії, шизофренії, істерії.

Депресія – стан, коли хворий перебуває у пригніченому настрої, смутку, який супроводжується зниженням фізичної активності, загальмованістю мислення, з’являються думки про власну неспроможність, передчуття нещастя, дискомфорту звідчуттям тяжкості у грудній клітці, суїцидальні наміри та спроби. Ніщо не приносить радості. У похмурих, часто трагічних тонах сприймається минуле, сьогодення і майбутнє.Самооцінка вкрай низька, переважно з відчуттям власної нікчемності, гріховності, втратою віри у власні сили. Сповільнення психічних процесів поєднується з ослабленнямпотягів, втрати апетиту, сну. Депресивний афект іноді супроводжується руховим збудженням – ажитованадепресія,млявістю – адинамічна депресія, надмірним виснаженням – астенічна депресія,відчуттям нестерпного болю від втрати почуттів – анестетична депресія, роздратуванням та гнівом – гнівлива депресія.

Може спостерігатися втрата почуттів – психічна анестезія ( anesthesia psychica dolorosa ). Депресія характерна для депресивної фази маніакально-депресивного психозу, депресивних синдромів інволюційного і судинного ґенезу. До патологічного ослаблення емоцій належить емоційне сплощення, емоційна тупість, параліч емоцій, апатія. Емоційне сплощення та емоційна тупість – це необоротна наростаюча недостатністьяскравості емоційних проявів, втрата переживань, душевна холодність , байдужість, спустошення в емоційній сфері. Ці стани можуть супроводжуватись розгальмованістюпотягів, брутальністю, агресивністю. Спостерігається при шизофренії, органічних ураженнях головного мозку.

Апатія – стан емоційної тупості, байдужості, бездумності. Ніщо не викликає у хворого інтересу, емоцій, в тому числі й особиста життєва перспектива. Апатія буває наслідком тяжкої патології – шизофренії, пухлин мозку, атрофічних процесів головного мозку, хвороб Альцгеймера і Піка. Параліч емоцій спостерігається у випадку психотравмуючих подій надзвичайної сили (звістка про смерть близької людини, стихійне лихо із загибеллю людей), супроводжується раптовою втратою почуттів. У клінічній картині має місце повне зникнення інтересів, загальмованості моторики, бездіяльності, бездумності. На відміну від апатії, параліч емоцій – короткочасний і оборотний процес.

Емоційна лабільність характеризується легким, швидким переходом від підвищеного настрою до зниженого і навпаки без явної причини. У дитинстві емоційна лабільність є фізіологічною нормою. Як патологія вона найчастіше спостерігається в істеричних осіб та після травм головного мозку. Слабкодухість - афективне нетримання, коли з найменшого приводу людина плаче. Сльози чи сміх може зумовити якийсь спогад. Слабкодухість характерна для хворих із ураженням судин головного мозку..

2. УВАГА - це спрямованість і зосередженість психічної діяльності на пев­них об'єктах. Це психічний стан, що характеризує інтенсивність пізнавальної діяльності і виражається в її зосередженості на порівняно вузькій ділянці (дії,предметі, явищі). Виокремлюють такіформи прояву уваги: — сенсорна (перцептивна); — інтелектуальна (розумова); — моторна (рухова). Основнимифункціямиуваги є: — активізація необхідних і гальмування непотрібних у даний момент пси­хічних і фізіологічних процесів.

Надмірне відвертання уваги - це порушення, в основі якого лежить поси­лення привертання уваги до об'єктів без вибору й послаблення концентрації та стійкості її. Відвертання властиве дітям, воно пов'язане з недостатністю активного гальмування. З психічних захворювань відвертання характерне для маніакального стану, при якому хворі не можуть зосередитися на якому-небудь об'єкті, думці, дії, безперервно переключаючись з одного подразника на інший.

Надмірна прикованість уваги є наслідком посилення її концентрації і стійкості. Вона характерна для хворих у стані депресії, осіб з іпохондричними явищами і ма­ячними ідеями, хворих на епілепсію.

Послаблення привертання, аж до повного зникнення уваги, спостерігають при станах порушеної свідомості (оглушеності, сопорі), а також при апатико- абулічному синдромі різного генезу.

Неуважність - це суто клінічне і збірне поняття, під яким розуміють неможливість зосередити увагу на певному об'єкті. В її основі лежить швидке вис­наження сили і концентрації нервових процесів. Від неуважності в клінічному розумінні необхідно відрізняти неуважність здорових осіб, зокрема вчених. Механізм її полягає в тому, що людина, зосереджена на певних думках, не помічає того, що відбувається довкола, залишає свої речі в найнесподіваніших місцях, не реагує на привітання знайомих, нерідко використовує деякі компоненти свого туалету не за призначенням тощо. Неуважність дуже часто є симптомом різних соматичних вис­нажливих захворювань, перевтоми, вимушеного недосипання. її спостерігають при неврозах, органічних ураженнях головного мозку, початкових стадіях шизофренії. У зв'язку з неуважністю порушується запам'ятовування, тому хворі часто скар­жаться на погіршення пам'яті, що не завжди відповідає дійсності.

3. Воля - свідоме цілеспрямоване керування людиною власною діяльністю

Серед патологічних змін вольової сфери виділяють гіпобулію, гіпербулію та абулію.

Гіпобулія — стан психіки, що виявляється в зниженні бажань і спонукань до діяльності. Такі хворі завжди мляві, рухова активність у них виявляється мало, увага ослаблена. Гіпобулія може бути одним з перших симптомів захворювання. Вона також виникає внаслідок виснаження нервової системи і при деяких соматичних розладах у людей, які довго і тяжко хворіють.

Гіпербулія - стан психіки, для якого характерне значне підвищення активності хворого, що виявляється в прожектерстві, рухливості, незвичній для тієї або іншої конкретної людини. Так, хворі з маніакальним синдромом багато рухаються, ходять від одних знайомих до інших без потреби, знайомляться на вулицях і розповідають, наприклад, про свої проекти, винаходи тощо. Якщо оточуючі не знають про захворювання людини, її вважають дуже діяльною і зацікавленою проблемами. Більш детально знайомство з цією категорією хворих свідчить, що підвищена активність у них поєднується з дуже низькою продуктивністю. Хворі, як правило, не доводячи обрану справу до кінця, беруться за іншу. Разом з тим хворим на параною властива цілеспрямована діяльність. Так, хворі з манією переслідування наперед обмірковують план, як знищити своїх ворогів, і протягом тривалого часу намагаються здійснити його. Гіпербулія супроводжується також інтенсивними емоційними станами, жестикуляцією і мімікою.

Абулія - патологічне порушення психічної регуляції дій. Виявляється у відсутності спонукань до діяльності, в нездатності прийняти рішення і виконати потрібну дію, хоч необхідність її усвідомлюється. Глибокий прояв абулії характеризується повною відсутністю у хворих зовнішніх рухових реакцій - вони нерухомо сидять або лежать.

Тому без допомоги обслуговуючого медичного персоналу вони не в змозі задовольняти елементарні життєві потреби. Загальмовані і мовні реакції. У деяких випадках при глибоких станах загальмованості діяльності немає оборонних рефлексів.

Ступор (від лат. Stupor — заціпеніння). При різних психічних захворюваннях виникають тяжкі психопатологічні розлади, які супроводжуються пригніченням психічної активності, що виявляється у повній нерухливості, зниженні всіх видів чутливості, відсутності мовлення.

Розрізняють кілька форм ступору: депресивний, психогенний, кататонічний тощо.

Депресивний ступор здебільшого спостерігається при маніакально-депресивному психозі. Хворі не здатні до будь-яких дій або рухів, на запитання відповідають неохоче, окремими словами, на обличчі застиглий вираз туги і скорботи.

При психогенному ступорі хворі нерухомі, відсутнє мовне спілкування з оточенням, але під час розмови про травмуючу ситуацію, яка зумовила цей стан, хворі виявляють ту або іншу емоційну і вегетативну реакцію (плачуть, червоніють, бліднуть).

При кататонічному ступорі хворі нерухомі, вони годинами можуть сидіти, лежати або стояти, не міняючи пози. Внаслідок підвищення тонусу м'язів спроба змінити положення тіла не вдається. Найбільш чітко стан рухової загальмованості виявляється в тому, що хворі спонтанно прибирають так звану внутріутробну позу з притиснутими до тулуба кінцівками. Рухова пасивність, при якій тонус м'язів знижений і хворому легко можна надати будь-якого положення, в якому він застигає, називається каталепсією, або восковою гнучкістю.

Кататонічний ступор може супроводитися симптомом негативізму. Хворий чинить немотивовану протидію за будь-якої спроби вплинули на нього, наприклад, при проведенні медичних процедур, годуванні, одяганні. На прохання показати язик, розплющити очі хворий судорожне стискає щелепи, замружує повіки.

До порушень волі і потягів належать і порушення у сфері інстинктів - харчового й статевого. Клінічні розлади потягів можуть виявлятися в ослабленні їх, підвищенні і збоченні намагань до задоволення інстинктивних потреб.При психічних захворюваннях можна спостерігати патологічне посилення, послаблення і спотворення інстинктів.

Патологічне посилення харчового інстинкту - булімія (вовчий голод).

Булімія проявляється надмірним апетитом, причому відчуття насиченості не настає.

Булімія в основному виникає при органічних ураженнях головного мозку з де- ментним синдромом, у хворих з олігофренією (ідіотія), деколи - у хворих із вираже­ним шизофренічним дефектом. Значне посилення апетиту властиве хворим, які перебувають у маніакальному стані, але воно не досягає ступеня булімії.Послаблення харчового інстинкту - це різке зниження апетиту аж до повної відсутності потреби в їжі.

Анорексія - повна відсутність відчуття голоду з відмовою від їжі. Ослаблення харчового інстинкту характерне для депресій різного генезу (ре­активних, пресенільних, маніакально-депресивного психозу), виражених астенічних станів, нервової анорексії.

Розладами потягів вважають так звані імпульсивні потяги, що виявляються в непереборних намаганнях реалізувати їх. До них належать потяги до бродяжництва (дромоманія), крадіжок без корисливих цілей (клептоманія), підпалювання (піроманія). Здебільшого вони спостерігаються в осіб психопатичного складу характеру.

До розладів рухового акту належить апраксія (від грецьк. аргахіа - бездіяльність) - порушення цілеспрямованої дії при збереженні елементарних рухів, що складають її. Хворий втрачає здатність користуватися предметами за призначенням, наприклад, не може одягтися, запалити сірника тощо.У практиці до розладів вольової сфери належать і сексуальні збочення, серед яких: мазохізм (бажання відчувати фізичний біль або моральне приниження, яких завдає сексуальний партнер), садизм (статевого задоволення досягають у процесі завдання партнерові фізичного болю), гомосексуалізм (сексуальний потяг до осіб своєї статі), зоофілія (здійснення статевого акту з тваринами) тощо.