
- •1) Принципи догляду, спостереження та лікування психічнохворих.
- •2) Психотерапія як один із основних методів лікування психічнохворих.
- •4) Психопаталогія емоцій, уваги, рухово-вольової сфери.
- •5)Психічні розлади при соматичних неінфекційних та інфекційних хворобах, інтоксикаціях: причини, симптоми. Порушення психіки при сніДі, нейросифілісі.
- •6.Проблеми пацієнтів, хворих на шизофренію. Етіологія, патогенез, основні клінічні форми, принципи лікування. Характеристика дефектів особистості.
- •8) Порушення інтелекту (природжені – олігофренії, набуті – деменції). Етіологія, види, основні симптоми, лікування і нагляд за хворими.
- •9) Епілепсія. Етіологія, патогенез, основні прояви: великий судомний напад, безсудомні напади, дисфорії, присмерковий стан свідомості. Особливості нагладу, прогноз.
- •10)Невідкладна медична допомога при великому судомному нападі та епілептичному статусі.
- •11) Розлади психіки на фоні судинної патології мозку: атеросклерозу судин головного мозку, гіпертонічної хвороби.
- •12) Стареча деменція: етіологія, патогенез, клінічні прояви. Догляд та нагляд за пацієнтами з деменцією.
- •13) Пресенільні деменції (хвороба Піка, Альцгеймера):етіологія, патогенез, клініка, лікування. Прогноз.
- •14)Неврози: патофізіологічні механізми виникнення, їх види, клінічна характеристика. Особливості лікування та нагляду. Диспансеризація.
- •15) Реактивні психози: механізм виникнення, клінічні форми. Особливості догляду та нагляду. Експертиза. Прогноз.
- •16) Психопатії: основні критерії, роль сімейного виховання у виникненні психопатій. Клінічні типи, особливості лікування. Профілактика.
- •17) Розлади особистості та поведінки. Акцентуація особистості.
- •18) Клінічні прояви алкоголізму та алкогольних психозів.
- •19)Терапія алкогольних психозів.
- •20) Клінічні прояви наркоманій та токсикоманій. Етапи лікування. Прогноз.
- •21) Тютюнопаління. Клініка абстинентного синдрому. Профілактика та диспансеризація пацієнтів з токсикоманіями.
- •22) Охорона праці в установах психіатричного профілю.
17) Розлади особистості та поведінки. Акцентуація особистості.
Розлад особистості — ряд клінічно значущих станів та поведінкових типів, які мають тенденцію до стійкості і є виразом характеристик властивого індивідууму стилю життя та способу ставлення до себе та інших. Деякі з цих станів і типів поведінки з'являються досить рано у процесі індивідуального розвитку як результат впливу конституціональних факторів і соціального досвіду, у той час як інші набуваються пізніше[1].
Розлад особистості — порушення характерологічної конституції та поведінкових тенденцій особистості, яке охоплює зазвичай декілька психологічних сфер та майже завжди супроводжується особистісною і соціальною дезінтеграцією. У радянські часи для цього використовувався термін психопатія. Хоча Україна і визнає класифікацію МКХ-10, термін психопатія і досі використовується.
У радянські часи під психопатіями розумілися або хвороби унаслідок органічних уражень організму — травм головного мозку, інфекції, інтоксикації тощо, або зумовлені вродженою неповноцінністю нервової системи, викликаної факторами спадковості, шкідливими впливами на плід, пологовою травмою тощо
Класифіка́ція акцентуа́цій — типологія акцентуацій характеру (особистості), розроблена тим чи іншим автором.
За час існування поняття «акцентуація» було розроблено декілька таких типологій. Перша з них (1968 рік) належить автору концепції, Карлу Леонгарду[1]. Наступна, отримавша більш широку популярність класифікація від 1977 року, була розроблена Андрієм Євгеновичем Личком і грунтувалася на класифікації психопатій П. Б. Ганнушкіна, виконаної в 1933 році. Класифікація Леонгарда.Карл Леонгард виділив дванадцять типів акцентуації. За своїм походженням вони мають різну локалізацію.До темпераменту, як природного утворення, Леонгардом були віднесені типи:
гіпертимний (Г) — бажання діяльності, гонитва за переживаннями, оптимізм, орієнтованість на вдачі, авантюризм
дистимичний (Дс) — загальмованість, підкреслення етичних сторін, переживання і побоювання, орієнтованість на невдачі
афективно-лабільний — взаємна компенсація рис, орієнтованість на різні еталони
афективно-екзальтований — наснага, піднесені почуття, зведення емоцій в культ
тривожний (Т) — боязкість, покірність
емотивний (Е) — м'якосерцевість, боязкість, співчуття
До характеру, як соціально-зумовленого утворення, він відніс типи:
демонстративний (Дм) — самовпевненість, пихатість, хвастощі, брехня, лестощі, орієнтованість на власне Я як на еталон
педантичний (П) — нерішучість, совісність, іпохондрія, боязнь невідповідності Я ідеалам
застрягаючий (Зс) — підозрілість, образливість, марнославство, перехід від підйому до розпачу
збудливий (Зб) — запальність, ваговитість, педантизм, орієнтованість на інстинкти
До особистісного рівню були віднесені типи:
екстравертований
інтровертований
амбіверт
Варто звернути увагу на те, що поняття екстраверсії і інтроверсії, використані Леонгардом, найближче до уявлень Юнга: екстраверт по Леонгарду — це людина, що орієнтується на зовнішні, «об'єктивні» стимули, сприйнятливий до впливу середовища і зацікавлений у ньому, у той час як інтроверт — орієнтований на свої «суб'єктивні» уявлення, мало схильний до зовнішнього впливу і не зацікавлений в ньому[1]. Таке розуміння екстраверсії і інтроверсії не є єдино вірним - в психології існують і інші описи цих характеристик, наприклад, у Айзенка.
Класифікація за Личко
Гипертімний (надактивний) тип акцентуації виражається в постійному підвищеному настрої і життєвому тонусі, нестримній активності і жадобі спілкування, в тенденції розкидатися і не доводити почате до кінця. Люди з гипертимною акцентуацією характеру не переносять одноманітної обстановки, монотонної праці, самотності та обмеженості контактів, неробства. Тим не менше, їх відрізняє енергійність, активна життєва позиція, комунікабельність, а гарний настрій мало залежить від обстановки. Люди з гипертимною акцентуацією легко змінюють свої захоплення, люблять ризик[2].
При циклоїдному типі акцентуації характеру спостерігається наявність двох фаз - фази гипертимности і фази субдепресії. Вони не виражаються різко, звичайно короткочасні (1-2 тижні) і можуть перемежовуватися тривалими перервами. Людина з циклоїдною акцентуацією переживає циклічні зміни настрою, коли пригніченість змінюється підвищеним настроєм. При спаді настрою такі люди виявляють підвищену чутливість до докорів, погано переносять публічні приниження. Однак вони ініціативні, життєрадісні і товариські. Їх захоплення носять нестійкий характер, в період спаду проявляється схильність закидати справи. Сексуальне життя сильно залежить від підйому і спаду їх загального стану. У підвищеній, гипертимній фазі такі люди вкрай схожі на гіпертимів[2].
Лабільний тип акцентуації має вкрай виражену мінливість настрою. Люди з лабільною акцентуацією мають багату чуттєву сферу, вони дуже чутливі до знаків уваги. Слабка їх сторона проявляється при емоційному відкиданні з боку близьких людей, втраті близьких і розлуки з тими, до кого вони прив'язані. Такі індивіди демонструють товариськість, добродушність, щиру прихильність і соціальну чуйність. Цікавляться спілкуванням, тягнуться до своїх однолітків, задовольняються роллю опікуваного[2].
Астено-невротичний тип характеризується підвищеною стомлюваністю і дратівливістю. Астено-невротичні люди схильні до іпохондрії, у них висока стомлюваність при змагальній діяльності. У них можуть спостерігатися раптові афективні спалахи з незначного приводу, емоційний зрив в разі усвідомлення нездійсненності намічених планів. Вони акуратні і дисципліновані[2].
Люди з сенситивним типом акцентуації дуже вразливі, характеризуються почуттям власної неповноцінності, боязкістю, сором'язливістю. Часто в підлітковому віці стають об'єктами насмішок. Вони легко здатні виявляти доброту, спокій і взаємодопомогу. Їхні інтереси лежать в інтелектуально-естетичної сфері, їм важливо соціальне визнання[2].
Психастенічний тип визначає схильність до самоаналізу і рефлексії. Психастеніки часто коливаються при прийнятті рішень і не переносять високих вимог і тягарю відповідальності за себе й інших. Такі суб'єкти демонструють акуратність і розсудливість, характерною рисою для них є самокритичність і надійність. У них зазвичай рівний настрій без різких змін. У сексі вони часто побоюються зробити помилку, але в цілому їх статеве життя проходить без особливостей[2].
Шизоїдну акцентуацію характеризується замкненістю індивіда, його відгороженістю від інших людей. Шизоїдним людям бракує інтуїції та вміння співпереживати. Вони важко встановлюють емоційні контакти. Мають стабільні та постійні інтереси. Вельми небагатослівні. Внутрішній світ майже завжди закритий для інших і заповнений захопленнями і фантазіями, які призначені тільки для «потішання» самого себе. Можуть проявляти схильність до вживання алкоголю, що ніколи не супроводжується відчуттям ейфорії[2].
Епілептоїдний тип акцентуації характеризується збудливістю, напруженістю і авторитарністю індивіда. Людина з даним видом акцентуації схильна до періодів злобно-тужливого настрою, роздратування з афективними вибухами, пошуку об'єктів для зняття злості. Дріб'язкова акуратність, скрупульозність, допитливе дотримання всіх правил, навіть на шкоду справі, допікають оточуючих, педантизм зазвичай розглядається як компенсація власної інертності. Вони не переносять непокори собі і матеріальних втрат. Втім, вони ретельні, уважні до свого здоров'я і пунктуальні. Прагнуть до домінування над однолітками. У інтимно-особистісної сфері у них яскраво виражаються ревнощі. Часті випадки алкогольного сп'яніння з вихлюпуванням гніву і агресії[2].
У людей з істероїдним типом яскраво виражений егоцентризм і жага бути в центрі уваги. Вони слабо переносять удари по егоцентризму, відчувають страх викриття і боязнь бути осміяними, а також схильні до суїциду. Для них характерні завзятість, ініціативність, комунікативність та активна позиція. Вони вибирають найпопулярніші захоплення, які легко міняють на ходу[2].
Нестійкий тип акцентуації характеру визначає лінь, небажання вести трудову чи навчальну діяльність. Дані люди мають яскраво виражену тягу до розваг, дозвільного проведення часу, неробства. Їх ідеал - залишитися без контролю зі сторони і бути наданими самим собі. Вони товариські, відкриті, послужливі. Дуже багато говорять. Секс для них виступає джерелом розваги, сексуальне життя починається рано, почуття любові їм часто незнайоме. Схильні до вживання алкоголю й наркотиків[2].
Конформний тип характеризується конформністю оточенню, такі люди прагнуть «думати, як усі». Вони не переносять крутих змін, ломки життєвого стереотипу, позбавлення звичного оточення. Їх сприйняття вкрай ригидно і сильно обмежено їх очікуваннями. Люди з таким типом акцентуації доброзичливі, дисципліновані і неконфліктні. Їх захоплення і сексуальне життя визначаються соціальним оточенням. Шкідливі звички залежать від ставлення до них у найближчому соціальному колі, на яке вони орієнтуються при формуванні своїх цінностей.