Важливим принципом сучасного менеджменту є досягнення високої економічної ефективності будь-якої діяльності, який передбачає:

організація управління має поєднувати рівень задоволення потреб працівників із ефективністю роботи організації;

результативність, успіх у досягненні мети, а також економічність або мінімальні витрати для одержання відповідного результату за умов виправданого ризику;

усі зайняті на підприємстві працівники вільно вибирають, де і в межах яких форм власності та господарювання докласти своїх зусиль з метою одержання найкращих результатів;

повне використання найновіших досягнень науки і техніки у виробничих та управлінських процесах з метою максимізації прибутку, будь-яких позитивних результатів господарської діяльності.

До сучасних принципів менеджменту зараховують такі (дати найповнішу відповідь):

науковості, системності, реальності;

стимулювання, єдиноначальності, системності, реальності;

поєднання демократизму і доцільного економічного централізму, досягнення високої економічної ефективності будь-якої діяльності, єдиноначальності, системності;

поєднання демократизму і доцільного економічного централізму, стимулювання, єдиноначальності, науковості.

Найсуттєвішим принципом менеджменту, який застосовується в практиці таких компаній як ІВМ, Дженерал Моторс є:

забезпечення результативності бізнесу у поєднанні з максимальною продуктивністю працюючих;

забезпечення прибутковості бізнесу у поєднанні з максимальним добробутом працівників фірми;

успіх залежить від оптимального використання ресурсів;

досягнення прибутковості є неможливим без об’єднання всіх зусиль працівників фірми.

Другим принципом сучасного менеджменту, яки застосовується в практиці управління таких компаній як ІВМ, Дженерал Моторс є:

розширення і поглиблення зв’язку організації із зовнішнім середовищем;

орієнтація на перспективу розвитку, нововведень, новаторства та ентузіазму персоналу;

опора на об’єктивні економічні закони, загальнолюдські цінності, моральність, екологічність діяльності;

пріоритет споживача (надійне, швидке, зручне обслуговування), висока якість і доступність ціни.

Який із сучасних принципів менеджменту не використовується у практиці управлінської діяльності ІВМ, Дженерал Моторс:

розширення і поглиблення зв’язку організації із зовнішнім середовищем;

досягнення високої економічної ефективності будь-якої діяльності;

опора на об’єктивні економічні закони, загальнолюдські цінності, моральність і екологічність діяльності;

розробка простих, реалістичних і чітких критеріїв оцінки власної діяльності, регулярне звіряння з ними ділового процесу.

Останнім принципом з числа 12 принципів продуктивності Г. Емерсона є:

інтеграція особистих інтересів і цілей організації, відповідальність усіх працівників за стан справ в організації, залучення їх “до участі в прибутках”;

ототожнення співробітників з підприємством, його інтересами і принципами, виховання почуття співучасника в його успіхах і невдачах;

розробка чітких цілей (стратегічних, тактичних, оперативних), обґрунтування стратегії розвитку підприємства, надання свободи пошуку в її межах, повне врахування реальностей ринкових ситуацій;

відмова від зайвого адміністрування і перехід до сучасної організаційної культури менеджменту, що ґрунтується на єдиних інтересах і цілях діяльності, партнерстві, співробітництві, взаємній вигоді, взаємодії, а не лише на владі й підлеглості.

Першим елементом організаційної структури є:

структурування робіт;

спеціалізація робіт;

визначення звітності за посадами;

визначення розподілу повноважень між посадами.

П’ятим головним елементом організації є:

стабілізація діяльності;

спеціалізація робіт;

групування робіт за певною логікою;

координація діяльності.

Ротація робіт – це :

розподіл частини загального завдання організації на менші частини;

систематичний перехід працівників від однієї роботи до іншої;

збільшення загальної кількості завдань, які виконує робітник;

зростання діапазону й різноманітності завдань.

Альтернативними підходами до спеціалізації є:

кооперація, ротація робіт, комбінування виробничих відносин;

розширення фронту робіт, кооперація праці, розвиток франчайзингових відносин;

ротація робіт, укрупнення технологічних операцій, урізноманітнення процесу роботи;

створення робочих груп, делегування повноважень, підвищення складності виконуваних робіт.

Урізноманітнення процесу роботи передбачає:

систематичний перехід працівників від однієї роботи до іншої;

зростання діапазону й різноманітності завдань;

збільшення кількості завдань, які виконує робітник;

делегування повноважень виконавцям нижчого рівня.

Альтернативою до спеціалізації робіт є метод робочої групи, який передбачає:

створення системи робіт і підвищення кваліфікації працівників;

виконання широкого спектру завдань, що дає змогу суттєво зменшити рівень незадоволення від роботи;

делегування відповідальності за розробку схеми робіт, яку згодом використовуватимуть під час виконання взаємопов’язаних робіт;

зростання діапазону й різноманітності завдань.

Найпоширенішим підходом до структуризації робіт є:

функціональний підхід;

поділ за продукцією;

поділ за споживачами;

поділ за розміщенням.

Важливий елемент організаційної діяльності – “структуризація” передбачає:

розподіл частини загального завдання організації на менші частини;

групування робіт за певною логікою;

відображення субординації та управлінської норми;

розподіл повноважень між посадами в управлінському апараті.

Управлінська норма (норма керованості) визначає:

чітку й цілісну лінію повноважень, яка збільшується від найнижчої до найвищої посади в організації;

процес стикування дій різних посад та підрозділів організації;

скільки людей буде звітувати перед кожним менеджером;

скільки керівників можуть віддавати накази одному підлеглому.

Делегування в системі управлінських дій передбачає:

процес систематичного передавання повноважень по всій організації до менеджерів середнього і нижчого рівня;

здійснення процесу, за допомогою якого керівник доручає частину своєї роботи іншим;

кожна особа в межах однієї організації повинна звітувати лише одному керівникові;

систематичне утримування влади в руках менеджерів вищого рівня.

Децентралізація – це:

процес систематичного передавання повноважень по всій організації до менеджерів середнього і нижчого рівня;

формування моделі повноважень між керівником і одним або більше підлеглими;

систематичне утримування влади в руках менеджерів середньої і нижчої ланки управління;

систематичне утримування влади в руках менеджерів вищого рівня.

Якщо однієї особи для здійснення координації недостатньо, а взаємозалежність між управлінськими підрозділами є складною, то створюють:

збірник правил і спеціальних процедур;

спеціальні комісії;

незалежну експертну комісію;

інтеграційні комісії.

Одним з головних елементів організаційної діяльності є звітність, мета якої полягає у тому, щоб:

вдосконалювати субординацію;

проаналізувати вертикальну та горизонтальну інтеграцію;

відобразити субординацію та управлінську норму;

відобразити субординацію та вертикальну організацію роботи управлінського апарату.

Зворотна взаємозалежність в процесі координаційної діяльності виникає тоді, коли:

діяльність між управлінським підрозділами відбувається у напрямку, зворотному до ходу основних технологічних процесів;

з нижчих рівнів управління на вищі передається інформація, без якої останні не можуть обійтися;

діяльність між управлінськими підрозділами відбувається в обох напрямках;

управлінські підрозділи, які формують остаточні управлінські рішення задають основні робочі показники тим підрозділам, які починають їх підготовку.