1. Ситуація в зовнішньому середовищі, яка характеризується низькою невизначеністю є:

1. найменш сприятлива для керівництва організацією;

2. помірно сприятливою для керівництва організацією;

3. найбільш сприятливою для керівництва організацією;

4. ніяк не впливає на проблеми керівництва організацією.

2. Найважливіша для організації (підприємства) технологія виробництва називається:

1. головною;

2. основною;

3. визначеною;

4. базовою.

3. Хто із вчених першим (ою) виявив (ла) зв'язок між технологією виробництва та проектуванням організаційних структур підприємства:

1. А. Чандлер;

2. Д. Вудворд;

3. М. Вебер;

4. Д. Лорч.

4. Хто із вчених сформував принцип, відповідно до якого проектування організації повинно відповідати її стратегії розвитку:

1. Д. Лорч;

2. Д. Вудворд;

3. І. Ансофф;

4. А. Чандлер.

5. Є дві сторони стратегічних змін в організації, а саме:

1. ділова культура, організаційна структура;

2. організаційна структура, виробнича структура;

3. організаційна структура, організаційна культура;

4. організаційна культура, виробнича структура.

6. Які вчені запропонували класифікацію організацій за показниками диференціації та інтеграції:

1. М. Вебер, Д. Томпсон;

2. Пол Р. Лоуренс, Дж. У. Лорч;

3. Пол Р. Лоуренс, Д. Вудворд;

4. Дж. У. Лорч, Д. Томпсон.

7. Розмір організації вимірюється:

1. обсягом виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт;

2. вартістю основних виробничих фондів і виробничих потужностей;

3. загальною кількістю працівників за умов повної їх зайнятості;

4. часткою завойованого ринку.

8. Елементами проектування організації не є:

1. поділ праці та інтеграція;

2. масштаб керованості та контроль;

3. розподіл прав та відповідальності;

4. централізація та децентралізація.

9. Процес організаційного відокремлення називається:

1. спеціалізацією;

2. департаменталізацією;

3. внутрішнім поділом;

4. децентралізацією.

10. За допомогою яких зв’язків в організації реалізується інформаційне забезпечення координації:

1. інформаційних;

2. службових;

3. функціональних;

4. лінійних.

11. Формами здійснення функціональних зв’язків в організації є:

1. наказ, вказівка;

2. розпорядження, завдання;

3. посадові інструкції, положення про відділ;

4. рекомендація, інформація для вирішення.

12. Формальні зв’язки це:

1. відносини в яких начальник реалізує владні права;

2. зв’язки координації, регульовані встановленими або прийнятими в організації цілями, політикою і процедурами;

3. зв’язки між двома або більше рівнями за становищем в ієрархії чи статусом частинами або членами організації;

4. зв’язки, які з’єднують ієрархічні рівні в організації та її частинах.

13. Недоліком централізації управління організацією є:

1. усунення дублювання робіт;

2. прийняття рішень особою, яка добре знає всю роботу організації;

3. особа, яка приймає рішення на вищих щаблях влади, рідко спілкується із виконавцями;

4. централізація управління забезпечує можливість зростання кваліфікації менеджерів.

14. Перевагою децентралізації управління організацією є те, що:

1. рішення можуть прийматись за умов неповної інформованості;

2. звужується коло інтересів менеджерів середньої ланки;

3. рішення приймаються швидко;

4. рішення приймаються виконавцями.

15. Для визначення ступеня диференціації в організації Лоуренс і Лорч запропонували наступні параметри:

1. рівень кваліфікації і взаємодії;

2. визначеність завдань і виявлення обсягу ресурсів, потрібних для їх виконання;

3. постійні межі зворотного зв’язку і взаємодію працівників;

4. рівень взаємодії і тимчасові межі зворотного зв’язку.

16. До основних форм проектування організації належить:

1. технологічна (Т-форма);

2. корпоративна (К-форма);

3. спеціальна (С-форма);

4. функціональна (V-форма).

17. Новими організаційними формами проектування організації є:

1. матрична, дивізіональна;

2. інноваційна, факторингова;

3. індивідуальна, групова;

4. групова, віртуальна.

18. Для якої організаційної структури управління характерним є відсутність бюрократичної регламентації діяльності органів управління: 1) бюрократичної;

2) функціональної;

3) адаптивної;

4) ієрархічної.

19. Організації, які утворилися внаслідок об’єднання різних, не пов’язаних між собою підприємств використовують наступну загальну форму організації управління:

1. функціональну (V- форму);

2. філіальну (М – форму);

3. конгломератну (Н- форму);

4. комбіновану (К- форму).

19. Яка загальна форма проектування організації є результатом пов’язаної диверсифікації:

1. матрична;

2. конгломератна;

3. філіальна;

4. комбінована.

19. Адаптивними (органічними, гнучкими) структурами управління є:

1. лінійно-штабна і функціональна;

2. дивізіональна і продуктова;

3. глобально орієнтована регіональна структура, організаційна структура, орієнтована на споживання;

4. матрична і сітьова.

19. Проектні структури управління це:

1. закріплення в організаційній побудові форми двох напрямків керівництва: вертикального і горизонтального;

2. структури управління комплексними видами діяльності, які через їх вирішальне значення вимагають забезпечення безупинного координуючого та інтегруючого впливу при жорстких обмеженнях та витратах, термінах і якостях робіт;

3. відсутність бюрократичної регламентації діяльності органів управління, відсутність детального поділу праці за видами робіт, розмитість рівнів управління і невелика їхня кількість, гнучкість структури управління, децентралізація прийняття рішень, постійне їх невиконання;

4. повна відсутність формальної структури управління, орієнтація в роботі на виконання укладених контрактів.

19. Недоліками адаптивних організаційних структур управління є:

1. раціональне використання кадрового потенціалу за рахунок спеціалізації;

2. посилення контролю за виконанням окремих завдань;

3. поліпшення мотивації за рахунок децентралізації управління;

4. складна структура підпорядкування.

19. Як називається організаційна форма проектування організації яка має основною метою мінімізацію внутрішньої конкуренції і поглиблення співробітництва між відділами для досягнення вищої ефективності у використанні ресурсів:

1. матрична;

2. філіальна;

3. конгломератна;

4. функціональна.

19. Яка організаційна структура управління відображає закріплення в організаційній побудові фірми двох напрямків керівництва: вертикального і горизонтального:

1. проектна;

2. програмно-цільова;

3. матрична;

4. проблемно-цільова.

1. Основний закон управління говорить, що:

1. завжди потрібно шукати найоптимальніші управлінські рішення;

2. на кожне підприємство як відкриту систему внутрішнє та зовнішнє середовище справляють різноманітний вплив;

3. на кожне підприємство як на відкриту систему впливають політичні, економічні, науково-технічні та демографічні чинники;

4. на кожному підприємстві виконуються тільки ті роботи, які належним чином оплачуються.