Еталонна відповідь на теоретичне питання № 6

Швидке зростання прямих іноземних інвестицій, вихід технологічного поділу праці за межі фірм, галузей і національних кордонів супроводжується появою транснаціональних корпорацій — гігантських міжнародних виробничих комплексів з філіалами в різних країнах і на різних континентах.

Міжнародний бізнес – це будь-які господарські операції, що проводяться суб'єктами двох або більше країн з метою одержання прибутку. В якості таких суб'єктів можуть виступати як приватні, так і державні організації незалежно від розмірів, галузей та ін. При цьому в міжнародному бізнесі головну і зростаючу роль відіграють так звані транснаціональні корпорації (ТНК). За офіційним визначенням ЮНКТАД, транснаціональна корпорація – це підприємство, що об'єднує юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм і видів діяльності в двох чи більше країнах і провадить єдину політику і загальну стратегію завдяки одному або декільком центрам прийняття рішень.

Під транснаціональними корпораціями розуміються міжнародні фірми, що мають свої господарські підрозділи удвох або більше країнах і керівництво цими підрозділами здійснюється з одного або декількох центрів на основі такого механізму прийняття рішень, який дозволяє провести узгоджену політику і загальну стратегію, розподіляючи ресурси, технології і відповідальність для досягнення результату — отримання прибутку.

Транснаціональна (міжнародна) корпорація розуміється як мережа взаємопов'язаних підприємств, які походять з однієї країни та мають складові частини і філіали в інших країнах.

Відміна транснаціональної корпорації від звичайної корпорації, яка оперує у зовнішніх економічних зв'язках, полягає у тому, що транснаціональна корпорація переносить за кордон не товар, а сам процес вкладення капіталу, поєднуючи його з закордонною робочою силою в рамках міжнародного виробництва.

Транснаціональним корпораціям належать або ними контролюються комплекси виробництва або обслуговування, що знаходяться за межами країни, в якій ці корпорації базуються, і мають широку мережу філіалів та відділень в різних країнах, посідаючи провідне місце у виробництві й реалізації того або іншого товару.

В літературі виділяються такі ознаки транснаціональних корпорацій:

— фірма реалізує продукцію, що випускається більш ніж в одній країні;

— її підприємства і філіали розташовані удвох і більше країнах;

— її власники є резидентами різних країн.

Отже, ознаки транснаціональних корпорацій відносяться до сфери обігу, виробництва і власності. Реально функціонуючим фірмам досить відповідати будь-якій з наведених вище ознак, щоб потрапити до категорії транснаціональних корпорацій. Багато великих компаній володіють всіма трьома ознаками одночасно.

Деякі фірми, що володіють ознаками транснаціональних корпорацій, з'явилися дуже давно. Так, Еаst India Company утворилася в 1600 р., деякі інші великі фірми існують вже не одне сторіччя. Однак в основному формування транснаціональних корпорацій відноситься до 60-х років XX століття, коли провідні компанії західних країн почали здійснювати масований вивіз капіталу. Науково-технічний прогрес також сприяв їх виникненню. Поглиблення суспільного поділу праці і впровадження нових технологій створювали можливості для просторового роз'єднання окремих технологічних процесів, а поява нових засобів транспорту і зв'язку сприяла реалізації цих можливостей. Єдиний процес виробництва став дробитися і розміщуватися з урахуванням відмінностей у цінах національних чинників виробництва. Стала розвиватися просторова децентралізація виробництва в планетарному масштабі при концентрації капіталу.

Феномен ТНК нерозривно зв'язаний з ростом прямих зарубіжних інвестицій, тобто вкладеннями капіталу, що призводить до створення виробничих і збутових філій фірм в інших країнах. Організовуючи такі філії (у тому числі і шляхом придбання вже існуючих підприємств), ТНК прагнуть збільшити свої прибутки за рахунок перенесення виробництва до ринків збуту, джерел сировини і дешевої робочої сили, обійти митні бар'єри, подолати сковуючі рамки національних правових норм, уникнути високих податків і т.д. Міжнародне виробництво дозволяє ТНК подолати обмеженість внутрішніх ринків окремих країн, домагатися підвищення розмірів підприємств і серійності продукції, яка випускається, максимально використовувати переваги міжнародної спеціалізації і кооперації виробництва.

Загальноприйнятого визначення ТНК немає. Загалом ТНК можна розглядати як міжнародну монополію, яка не просто приносить в інші країни частину виробничих і збутових операцій, а організовує свою міжнародну діяльність таким чином, що всі елементи інтернаціональної структури компанії розглядаються нею як складові частини єдиного механізму. Центр ООН по ТНК довго відносив до них такі фірми, які мали оборот понад 100 млн. доларів, і філії не менше ніж у шести країнах. Останнім часом цей критерій дещо уточнили: тепер про «міжнародний статус» фірми свідчить питома вага її продажів, реалізованих за межами країни-резиденції (за цим показником лідером є швейцарська компанія «Нестле» — 98%), а також розміри її зарубіжних активів і їхня частка в загальних активах.

Основними специфічними рисами ТНК є:

• ТНК є активними учасниками міжнародного поділу праці і сприяють його розвитку;

• рух капіталів ТНК незалежний від процесів, які відбуваються в країні базування;

• ТНК проникають у високотехнологічні галузі, які вимагають значних інвестицій і висококваліфікованого персоналу (так, 500 найбільших ТНК реалізують 80% усієї виробничої продукції електроніки і хімії, 95% — фармацевтики, 76% — продукції машинобудування);

• ТНК здійснюють значну диверсифікованість свого виробництва і послуг (кожна з 500 найбільших ТНК США має в середньому підприємства в 11 галузях, а найпотужніші охоплю­ють по 30-50 галузей);

• ТНК проводять таку виробничо-торгову політику, яка забезпечує високоефективне планування виробництва і товарного ринку.