Змістовий модуль 2. Відтворення населення як єдність демографічних процесів

Тема 3. Статистичне вивчення чисельності та складу населення

Демографічний процес-це безліч однорідних демографічних подій, які відбуваються з населенням у цілому (народження, смертність, шлюбність, розлучність, міграція). Як процес руху населення, він може здобувати одну з трьох форм:

-природний рух-процес, який змінює чисельність населення шляхом його відновлення (смертність і народження) або викликає цю зміну (шлюбність і розлучність);

- міграція, механічний рух, переміщення населення-процес зміни чисельності та складу населення за рахунок його територіального розміщення (урбанізація, еміграція, імміграція);

- соціальний рух-процес зміни соціального складу населення внаслідок його соціально-економічного та культурного розвитку (зникнення одних шарів населення та поява інших).

Основою і суб'єктом процесу суспільного виробництва, всього соціального, політичного життя держави є населення, а також працездатна його частина.

Основним завданням демографії є визначення чисельності та складу населення.

Джерелом даних про чисельність населення є переписи, які проводяться зазвичай кожні 10 років, а в міжпереписний період-розрахунки на основі даних поточного обліку процесів природного та механічного руху населення за балансовою схемою:

Sп_року + N + П – М – У = Sк_року , (3.1.)

де Sп_року і Sк_року-чисельність населення відповідно на початок і кінець року;

N-число народжених за рік;

М-число померлих за рік;

П-число тих, що прибули на дану територію (місто, селище) протягом року;

В-число тих, що вибули з даної території (міста, селища) протягом року.

При розрахунку чисельності населення окремих населених пунктів на певну дату в статистиці можуть враховуватися різні категорії населення: постійне (ПН), наявне (НН), тимчасово проживаюче (ТП), тимчасово відсутнє (В), які пов’язані між собою у виді балансів категорій населення. При рішенні таких завдань, як планування будівництва, житла, шкіл, дитячих установ, лікарень та ін., необхідно виходити з чисельності постійного населення кожного пункту; при рішенні ж таких завдань, як забезпечення безперебійної роботи міського транспорту, торговельних підприємств, спеціальних навчальних закладів та ін.-з чисельності наявного населення.

Показники наявного та постійного населення-моментні, оскільки реєструються на певну дату (на критичний момент перепису або на початок кожного року в міжпереписний період). У такому виді вони характеризують тільки стан населення. Але для оцінки демографічного процесу необхідні інтервальні показники. З цією метою вживається не моментна чисельність, а середня за період (наприклад, місяць, квартал, рік). У залежності від первинних даних і мети розрахунків використовуються такі види середніх:

- арифметична проста-у випадку, коли є дані про чисельність населення на початок (S_П) і кінець (S_K) періоду (місяця, року):

, (3.2.)

де -середня чисельність населення за період (місяць, квартал, рік);

-середня чисельність населення на початок періоду (місяць, квартал, рік);

- середня чисельність населення на кiнець періоду (місяць, квартал, рік);

- хронологічна-коли дані про чисельність населення на певну дату представляють собою моментний динамічний ряд з рівними відрізками часу між датами (наприклад, на початок місяця, кварталу):

, (3.3.)

де – середня чисельність населення за період (місяць, квартал, рік);

n – число даних про чисельність населення на дату;

- арифметична зважена, коли в моментному динамічному ряді відрізки часу між датами (даними) не рівні:

, (3.4.)

де _i – середня чисельність населення за окремі відрізки часу в динамічному ряді, звичайно обчислюється за середньою арифметичною простою;

t_i – проміжки часу між окремими даними (датами).

Якщо ж середня чисельність населення розраховується за тривалий період часу, протягом якого населення змінюється нерівномірно, використовують величину, скоректовану на середню геометричну:

, (3.5.)

де К – ланцюгові річні коефіцієнти зростання (зниження) населення за окремі проміжки часу;

Д – добуток коефіцієнтів;

n – кількість років у періоді, за який обчислюється середня;

S₀ – вихідна (базисна) чисельність населення за період.

Таку складну сукупність, як населення, окремі елементи якої мають багато ознак (показників), що варіюють, неможливо вивчити без розподілу її на окремі групи та підгрупи. Різного роду угруповання населення дають представлення про його склад, структуру за різними ознаками, показниками.

Склад населення досліджується за допомогою статистичних угруповань:

- за демографічними ознаками-стать, вік, шлюбний стан і родинний стан;

- за соціальними ознаками-національність, рідна мова, громадянство, соціальна група, джерело засобів існування, освіта.

Статевий склад населення аналізується за допомогою таких узагальнюючих показників:

• абсолютної чисельності чоловіків і жінок;

• розподілу чоловіків і жінок за віком;

• співвідношення чисельності чоловіків і жінок.

Показник обчислюється звичайно в проміле-скільки чоловіків приходиться на 1000 жінок (всіх або у визначеному віці) або навпаки.

Стать однозначно визначає роль людини у відтворенні населення, багато в чому впливає на його сімейні права та обов'язки, соціальний статус.

Нормальне відтворення населення в процесі природного руху за умови панування моногамної родини вимагає рівноваги статей у складі населення, особливо в шлюбоспроможному і дітородному віці. Рівновага статей у всіх віках створює сприятливі умови для формування нових родин.

При його порушенні ускладнюється укладання шлюбів і підвищується ризик розірвання вже існуючих. Баланс чисельності чоловіків і жінок є також найбільш бажаним співвідношенням для організації суспільного виробництва і управління економікою.

Диспропорція статей-досить небажане явище. Держава прагне проводити таку господарську політику, яка б сприяла раціональному розміщенню продуктивних сил, які вимагають використання чоловічої і жіночої праці.

Вивчення вікового складу населення здійснюється за допомогою складання угруповань населення за віком. Як і стать, вік є характеристикою демографічною. Він відбиває тривалість життя як біологічного явища, в той же час являє собою головну ординату людського життя. Вік визначає можливість одружуватися і мати дітей, від чого залежить участь людини в праці, у суспільному житті, тобто визначає місце в суспільстві.

Вікова структура населення представляє собою ряд розподілу, в якому варіантами (х) є діапазон віку, частотами (f)  чисельність кожної вікової групи, частостями (w) – частка вікових груп у загальній чисельності.

У залежності від мети аналізу виділяють різні вікові групи населення. Такі угруповання складаються з одно-, п'яти- і десятирічними інтервалами.

Повне або розгорнуте угруповання населення за віком припускає розподіл за інтервалами віку, який дорівнює 1 року. Таке угруповання містить, як мінімум, 100 позицій, починаючи з віку 0 (для осіб молодших 1 року). Це угруповання застосовується в перспективних розрахунках населення, для розрахунку теоретичних моделей процесів природного руху населення і теоретичних моделей віково-статевої структури населення.

Для аналізу конкретного емпіричного населення частіше використовується згорнуте угруповання з п'ятирічним інтервалом. Воно містить 20 позицій. Інтервали у 5-річному угрупованні записуються так: 0-4; 5-9; 10-14; 15-19 та ін. З огляду на особливості та важливість перших років життя людини, досить часто інтервал 0-4 дають в однолітньому вираженні: 0; 1; 2; 3; 4 і далі з 5-річним інтервалом. Ці угруповання населення за віком широко використовуються в туристичному бізнесі, для складання бізнес-планів, прогнозування учасників-споживачів туристсько-екскурсійних послуг, для формування окремих сегментів споживчого ринку.

Особливо виділяється група-населення в дітородному віці. Демографічна статистика використовує закономірності плідності, властиві жіночому дітородному контингенту. Інтервал дітородного віку – 15-49 років.

Для характеристики вікових параметрів і проведення порівняльного аналізу обчислюють середній, медіанний і модальний вік населення.

Середній вік розраховується як середня арифметична зважена на основі розподілу населення за віковими групами:

_{, (3.6.)}

де х  середній вік населення;

х – вік (якщо виділені вікові групи, то приймають середини вікових інтервалів);

S_x – чисельність населення даної вікової групи.

Так, середній вік населення України в 1998 р. складав 37,6 року, в тому числі вік жінок – 39,9 року, а чоловіків – 34,9 року.

Модальний вік усього населення – 36 років, а для жінок – 59 років.

Поряд із середніми показниками віку вивчається його варіація на підставі розрахунку абсолютних і відносних величин варіації.

Угруповання населення за віком будується як для всього населення, так і для чоловіків і жінок окремо.

Особливий інтерес представляє угруповання за статтю і віком. Для аналізу віково-статевої структури широко використовують графічний метод. Часто уживаним графіком є. У зображенні фактичного населення або крива розподілу-у зображеннях теоретичного населення. Наочне представлення про склад населення дає віково-статева піраміда населення, яка представляє собою перетворену, з'єднану для обох статей гістограму вікового розподілу населення. Методика побудови віково-статевої піраміди така: на вертикальній лінії показано шкалу вікових груп (за віком знизу уверх); на горизонтальній-з обох боків відкладаються смужки, довжина яких відповідає чисельності осіб кожного інтервального віку або його частки, % (вліво-чоловіки, вправо-жінки).

Віково-статеві піраміди бувають простими та складними. Складні відрізняються тим, що на них, крім зображення віково-статевої структури, населення працездатного віку, зайняте населення та ін.

Сімейний склад населення при статистичному вивченні припускає визначення:

• кількості родин і одинаків у країні й окремих районах;

• середній розмір родин у сільській і міській місцевостях.

Склад населення за сімейною ознакою дає перше представлення про відтворення населення, оскільки основними функціями родини є турбота її членів друг про друга, народження та виховання дітей, організація побуту. При вивченні складу родин за ознакою споріднення насамперед виділяють родини зі шлюбною парою-повні, і без такої-неповні. У повних родинах розрізняються:

Прості:

1. з дітьми; 2) шлюбні пари без дітей.

Складні:

1. без дітей з батьками або прабатьками чоловіка та дружини;

1. без дітей з рідними по прямій лінії (брати, сестри);

2. з дітьми і рідними по побічній лінії (інші родичі).

Крім вивчення родин за ознакою споріднення, статистика характеризує їхнє споживання. Через родину реалізується та частина національного доходу, який переходить в особистий доход населення, а також і та, яка направляється на утворення фондів суспільного споживання. Демографічна статистика виділяє такі типи (групи) родин:

• усі члени зайняті у виробництві, економіці;

• усі члени знаходяться на утриманні суспільства;

• змішані.

Велика увага приділяється національному складу родин. З цього погляду виділяють родини, де члени молодшої шлюбної пари належать:

1) до однієї національності;

2) до різних національностей.

Важливим елементом служить вивчення етапів формування родин при нормальному плині її існування. У цьому випадку родини проходять 4 періоди:

1. зростання-від утворення шлюбної пари до народження останньої дитини;

1. стабільного стану-від народження останньої дитини до виділення з родини першого з дорослих дітей;

3. зрілості- коли з неї ідуть усі діти;

3. загасання-від моменту виділення останньої дитини до смерті чоловіка або дружини.