38

Тема 6. Організація як функція управління.

План лекції

1. Сутність функції організації.

2. Основи теорії організації.

3. Основи організаційного проектування.

4. Типи організаційних структур управління.

5. Управління організаційними змінами.

1. Сутність функції організації

В процесі вивчення цієї теми важливо усвідомити, що в загальному розумінні, організація — це процес, спрямований на об'єд­нання та впорядковану взаємодію елементів або частин (лю­дей, ідей, речей, матеріальних об’єктів) у ціле, у результаті чого утворюється життє­здатна, продуктивна, стійка система, в тому числі і система управління і стадія управлінсго процесу і господарюючий суб’єкт.

Якщо ми звернемося до природи, то неодмінно з'ясуємо, що в ній усе належним чином організовано. Організація — поча­ток природи, поза неї немає і людського життя.

Організаційний підхід до дослідження будь-якої системи означає вивчення її з погляду її внутрішньої структури і відношень з усіма зовнішніми сис­темами. Необхідність організації визначається наявністю в елементах (частинах) системи (цілого) таких протилежних властивостей, як адаптивність один до одного та опір. Ступінь же організованості цілого (систем) визначається поєднанням цих елементів.

Бути організо­ваним — означає бути роз'єднаним та бути об'єднаним одно­часно. Розкрити організацію як процес означає з'ясу­вати структу­ру об’єкта, показати сам процес роз'єднання-об'єднання, показати переходи від однієї структури до іншої.

Підтримка організації самою організацією, як процесс самоорганізації — основоположна властивість організації, її внутрішня мета, самоціль.

Основний закон організації — закон синергії — полягає у тому, що сума властивостей (потенціалів, енергії, якостей) організованого цілого перевищує "арифметичну" суму властивостей елементів — складників даного цілого.

Ефект синергії виникає за рахунок взаємної співучасті, взаємодії елементів, які знаходяться в межах цілого. Цей закон має різне практичне викорис­тання (наприклад, при формуванні корпоративних стратегій).

В контексті розгляду організації, як функції управління, необхідно насамперед усвідомити сутність трьох ключових категорій: "організація", "організаційний процес (діяльність)", "організаційна структура". Всі вони тісно пов’язані між собою, але не є синонімами.

Організація, як функція управління – це процес поділу, групування та координації робіт, видів діяльності і ресурсів для досягнення поставлених цілей. Реалізація функції організації здійснюється у процесі організаційної діяльності.

Організаційна діяльність – це процес, за допомогою якого керівник усуває невизначеність, безладдя, плутанину та конфлікти поміж людьми щодо роботи або повноважень і створює середовище придатне для їх спільної діяльності.

Основними складовими організаційного процесу (організаційної діяльності) є (докладніше вони розглядаються у третьому питанні лекції):

а) розподіл праці - розподіл загальної роботи в організації на окремі складові частини, достатні для виконання окремим робітником відповідно до його кваліфікації та здібностей;

б) департаменталізація - групування робіт та видів діяльності у певні блоки (групи, відділи, сектори, цехи, виробництва тощо) ;

в) делегування повноважень - це процес передавання керівником частини будь-якої своєї роботи та повноважень, необхідних для її виконання, підлеглому, який приймає на себе відповідальність за її виконання;

г) встановлення діапазону контролю - визначення кількості робітників, безпосередньо підлеглих даному менеджерові;

д) створення механізмів координації - забезпечення вертикальної та горизонтальної координації робіт та видів діяльності.

Організаційний процес – це достатньо складний вид діяльності. Його складність полягає у необхідності вибору рішення з безлічі можливих альтернатив, кожна з яких не поступається решті з точки зору раціональності прийняття організаційного рішення.

Це наочно підтверджує рис.6.1., на якому представлено континууми можливих рішень в межах організаційної діяльності. (Континуум – це безперервна сукупність, наприклад, в математиці – це сукупність всіх точок прямої, яка еквівалентна сукупності всіх дійсних чисел). Кінцевим результатом організаційної діяльності є вибір певної позиції на всіх континуумах складових організаційної діяльності. Такий вибір у підсумку і формує організаційну структуру.

Організаційна структура в теорії управління визначається як абстрактна категорія, що характеризується трьома організаційними параметрами: 1) ступенем складності; 2) ступенем формалізації; 3) ступенем централізації (рис.6.2.).

Рис. 6.1. Континууми можливих рішень в процесі організаційної діяльності

Під складністю розуміється те, як багато виразних ознак має організація. Чим глибше розподіл праці, чим більше вертикальних рівнів в ієрархії управління, тим більше структурних підрозділів, тим складніше координувати діяльність людей в організації.

Ступінь, у якому організація покладається на правила та процедури, спрямовуючи поведінку своїх робітників і є ступенем формалізації. Чим більше правил та регуляторів в організації, які вказують, що можуть робити співробітники, а що - ні, тим більш формалізованою є структура організації.

Централізація визначає місце, де переважно зосереджено право прийняття рішень. Якщо всі рішення (або їх більшість) приймаються вищими керівниками, тоді організація є

Рис. 6.2. Основні складові категорії "організаційна структура"

централізованою. Децентралізація означає, що право прийняття певних рішень передається з вищих рівнів управління на нижчі.