Тема 7. Неокласичний синтез – основа сучасних економічних теорій

Кейнсіансько-неокласичний синтез:

1. Макромодель Хансена / Самюелсона

2. Багатофакторна модель економічного зростання Хікса / Хансена (is / lm - модель)

3. Крива Філіпса

1. Макромодель Хансена / Самюелсона

• В ході подальшої еволюції, традиційне кейнсіанство, вже в 1950 - 1960-ті роки – трансформувалось в школу, яку називають кейнсіансько-неокласичним синтезом (КНС).

• «Синтез» – традиція в развитку американської економічної думки та економічної системи. Тоді як позитивна та нормативна економічна наука враховують національні умови та розвиваються в національних формах.

• Участь у розробці теоретичної системи кейнсіансько-неокласичного синтезу приймали Дж. Хікс, Е. Хансен, Л. Клейн, Д. Патінкін, а найбільш вдало її виклав П. Семюелсона в своїй праці „Економіка”.

Методологічні особливості кейнсіансько-неокласичного синтезу:

1. Суть ідеї неокласичного синтезу полягає в подоланні розривів між теоріями, узгодженні досягнень сучасної науки (не може бути двох принципово різних теорій для аналізу господарських систем в їх різних станах та на різн етапах розвитку).

2. «Синтез», за Самюлсоном, полягає в узгодженні теорії трудової вартості та теорії граничної корисності, в аналізі на мікро- і макрорівні, підходів до вивчення статики і динаміки, взаємозалежного аналізу рівноваги та відхилення від нього, помірного і дискретного розвитку.

3. Характерною рисою синтезу слід вважати використання різних способів економічного аналізу та широке застосування економіко-математичних методів (математичні моделі і розрахунки допомагають конкретизувати логічні висновки, виявити функціональні взаємозв’язки, перевірити прогнози і висновки.

4. Сучасне трактування: "неокласичний синтез" це, поєднання сучасних неокейнсіанських і неоліберальных позицій та "істин" з попердніми ранніми неокласичними, а також з деякими постулатами класичної політичної економії пов’язаними з "сучасними теоріями формування доходів".

5. Основний тренд "неокласичного синтезу" – подолання масового безробіття та інфляції, досягнення стабільної та повної зайнятості і незатухаючого зростання реальних доходів.

В кінцевому варіанті основною метою економічної теорії «неокласичного синтезу» є розкриття таємниці «безкризового економічного циклу».

6. Складовою кейнсіансько-неокласичного синтезу є макромодель Хансена / Самюелсона („45-градусна” модель) (графічне зображення цієї моделі отримало назву „кейнсіанського хреста”).

На базі цієї моделі було встановлено заходи запобігання падіння рівня інвестицій:

• зниження податків на готівкові та корпоративні доходи,

• заходи кредитно-грошової політики спрямовані на зниження відсотка (т.зв. експансіоністська грошово-кредитна політика, яка спрямовується на розширення масштабів кредитування, послабленням контролю над приростом кількості грошей в обігу, зниженням рівня відсотка. Таку політику називають политикою дешевих грошей).

• збільшення державних видатків.

Ця модель дозволяє розглядати і протилежну ситуацію (інфляційний розрив). В цьому випадку пропонуються заходи, що обмежуютье сукупні видатки:

• підвищення податків;

• застосування рестрикційної кредитно-грошової політики

Рестрикційна політика (політика "дорогих грошей") спрямована на створення жорстких умов та обмеження обсягу кредитних операцій коммерційних банків та підвищення рівня відсоткових ставок.

• замораживание государственных расходов.

Рестрикційна політика может використовуватись не тільки для боротьби з інфляцією, але й для вирівнювання циклічних коливань ділової активності.

Розглянуті варіанти практичних рекомендацій виражають головні напрями економічної політики кейнсіанської орієнтації що сформувалися в 50-60-ті роки ХХ ст.

Для більш повного уявлення про наукову спадщину Пола Самуельсона слід ознайомитися з його «Економікс» (Розділ 40. Вітер змін – викладення еволюції економічних доктрин).