Тема 2. Проблема знання. Взаємодія емпіричного і теоретичного План

1. Основні риси наукового знання. Основні підходи до співвідношення знання та інформації.

2. Види знання в науці: фундаментальне і прикладне знання, об’єктивне та особистісне знання.

3. Наука в контексті традицій. Наукове і позанаукове знання.

4. Взаємодія емпіричного і теоретичного у виробництві наукового знання.

Розкриваючи основні риси наукового знання потрібно привернути увагу до основних підходів в дослідженні знання — гносеологічного, семіотичного, соціологічного та ін.

Для виявлення об’єктивності як основної риси наукового знання важливе значення має гносеологічний підхід. В гносеологічному підході наукове знання розкривається як результат пізнання — взаємодії суб’єкта з об’єктом. Доцільно привернути увагу до особливостей матеріального і теоретичного об’єктів, розкрити їх відмінність, щоб з’ясувати значення об’єктивності як зв’язку знання з об’єктом.

Важливе значення в гносеологічному підході має розкриття особливостей суб’єкта — особистісного, колективного та всезагального.

Семіотичний підхід виявляє особливість представлення наукового знання у вигляді наукового тексту в семіосфері (Ю.Лотман). Необхідно привернути увагу до особливості включення наукового знання міжкультурний діалог та міжкультурну комунікацію.

В соціологічному підході з’ясовується значення наукових дебатів. Комунікативні процеси розкриваються як важлива складова виробництва знання колективним суб’єктом в сучасній проектній будові науки. Розкриваючи види знання в науці потрібно привернути увагу до відмінностей фундаментального і прикладного знання, об’єктивного та особистісного знання. Потрібно зауважити, що протилежність фундаментального знання як знання, спрямованого на теоретичний розвиток науки як системи знання та прикладного знання, спрямованого на практичне розв’язання проблем суспільства в сучасних умовах фундаменталізації самої науки та зростання її ролі в розвитку суспільства та у формуванні нових суспільних стратегій стає відносною. В той же час наука як система об’єктивного знання стає підгрунтям формування особистісного знання людини.

Особистісне знання відкриває значення пізнавального досвіду людини, зростання існуючих і набуття людиною якісно нових компетенцій. Особистісне знання розкриває зростаючу роль людини у сучасному виробництві наукового знання.

Наукова в контексті культурних традицій постає як найважливіша складова сучасного пізнавального досвіду цивілізації. Потрібно осягнути різноманітність видів та проявів знання, розкрити їх значення в збереженні традиції. Привернути увагу до складової архітектури позанаукового знання, зокрема виявити значення етнокультурного знання у збереженні самобутності етносу та його життєдіяльності.

Розкриваючи відмінність наукового та позанаукового знання підкресліть значення взаємодії емпіричного і теоретичного в якості стандарта виробництва наукового знання. значення норм, методів наукової раціональності у виробництві наукового знання.

Розкриваючи емпіричне і теоретичне як два рівні наукового пізнання, з’ясуйте їх відмінність, що полягає в безпосередньому чи опосередкованому зв’язку з об’єктом. В розкритті структури емпіричного дослідження розкрийте особливості норм і методів емпіричного дослідження. Розкрийте роль експерименту як сучасної форми практики у розвитку науки, виявіть активність спостереження, роль інформаційних технологій в науковому пізнанні для формування.

Розкриваючи теоретичне як особливий рівень пізнання, розгляньте особливості основних форм теоретичного знання — теорії, проблеми, ідеї, гіпотези і концепцію. Приверніть увагу до структури теорії та її функцій. Розкрийте наукову теорію як основний елемент науки як системи об’єктивного знання.

Розглядаючи взаємодію емпіричного і теоретичного приверніть увагу до її проявів на рівні емпіричному (проблемна орієнтованість емпіричних досліджень, спостережуваність, теоретична навантаженість емпіричного знання) і теоретичному (роль емпіричного базису в науковій теорії, роль стандартних процедур, що забезпечують зв’язок теорії з її емпіричним базисом).