53. Прийняття стратегічних рішень в умовах визначеності.

Стратегічний аналіз факторів зовнішнього середовища, які можуть розглядатися як можливості чи загрози для підприємства в майбутньому, може здійснюватися на основі певних гіпотез, які можна поділити на дві категорії:

1. гіпотези про однозначні очікування майбутнього стану зовнішнього середовища (стан визначеності);

2. гіпотези про множинні очікування майбутнього стану зовнішнього середовища (стан невизначеності).

Вибір певної гіпотези перед початком аналізу обумовлюється рядом міркувань, пов’язаних з метою, наявністю інформації та вимогами до результатів аналізу.

Якщо було обрано гіпотезу про прийняття стратегічних рішень на основі однозначних очікувань майбутнього стану зовнішнього середовища, дослідник може по-різному будувати процес дослідження. Відмінність між різними підходами полягає у визначенні цілей аналізу. Це можна подати наступним чином:

1. Визначається одна головна мета – в цьому випадку ця мета задається у вигляді екстремуму, а оптимальне рішення можна знайти, визначивши варіант, за якого максимізується (або мінімізується) цільова функція при дотриманні певних обмежень або додаткових цілей.

2. Визначаються декілька цілей – в цьому випадку можуть застосовуватися різні методи: а) аналіз затрат і результатів, або матриця прийняття рішення; б) метод парних порівнянь (АНР-метод). Частіше застосовується аналіз затрат і результатів, оскільки цій метод дозволяє за допомогою відносно простих дій вибрати найкращий варіант вирішення комплексної проблеми незалежно від її економічного змісту. На практиці не існує єдиного алгоритму або моделі аналізу затрат і результатів. Можна виділити лише загальні етапи його проведення:

1. формулювання проблеми;

2. визначення і опис альтернатив;

3. визначення впливу кожної альтернативи на поставлені цілі (кількісні або якісні);

4. вибір альтернативи з найвищою відносною цінністю.

54. Прийняття стратегічних рішень в умовах обмеженої інформації та невизначеності.

Кожне стратегічне управлінське рішення пов’язане з певним ризиком. Ризик – це невід’ємна частина процесу управління, його неможливо уникнути, але можна і потрібно враховувати. Аналіз ризику, пов’язаного зі стратегічними управлінськими рішеннями, може здійснюватися за двома сценаріями: 1) за аналогією; 2) за допомогою структурного аналізу. Обидва сценарії передбачають ґрунтовне дослідження мети і природи управлінського рішення, але за методикою відрізняються.

Аналіз стратегічних управлінських рішень за аналогією застосовують тоді, коли підприємство відносно давно працює у певній галузі, яка вважається стабільною; реалізуються типові інвестиційні проекти; стиль керівництва ґрунтується більшою мірою на внутрішніх стандартах і т.п. У цьому випадку критеріями для аналізу ризику управлінських рішень можуть бути результати аналогічних рішень, прийняті в минулі роки.

Другий сценарій полягає в тому, що кожне стратегічне управлінське рішення підлягає глибокому структурному аналізу. При цьому виходять з припущення, що типових ситуацій в управлінні не буває і треба шукати нестандартні способи оцінки для кожного стратегічного рішення.

Аналіз ризику під час прийняття управлінських рішень здійснюють у такій послідовності:

1. визначення зовнішніх і внутрішніх факторів, які збільшують або зменшують ступінь ризику;

2. аналіз впливу виявлених факторів;

3. оцінювання різних видів ризику за двома підходами:

а) визначення фінансової доцільності (ліквідності);

б) визначення економічної доцільності (ефективності вкладених коштів);

4. встановлення допустимого ступеня ризику;

5. аналіз стратегічних рішень з погляду допустимого ступеня ризику;

6. розробка заходів щодо зниження ступеня ризику.

На практиці розрізняють якісний і кількісний аналіз ризику.

Якісний аналіз ризику є найбільш складним і вимагає ґрунтовних знань, досвіду та інтуїції в економічних питаннях. Його головна мета – визначити чинники ризику, сфери ризику, після чого ідентифікувати усі можливі ризики.

Кількісний аналіз ризику – це кількісне визначення ступеня окремих ризиків на певний стратегічний проект, а також загальної ризикованості проекту. Оскільки будь-яке стратегічне рішення пов’язане з реалізацією того чи іншого проекту, ризик проекту є предметом уваги менеджерів під час прийняття рішення.

Стратегічний аналіз у більшості ситуацій, що виникають через необхідність прийняття стратегічних управлінських рішень в умовах обмеженої інформації, проводиться з метою вибору оптимального варіанта серед можливих альтернатив. При цьому повинні існувати певні якісні й кількісні критерії, згідно з якими має проводитися вибір. Процес прийняття оптимального рішення можна описати досить простою послідовністю етапів:

1. визначення мети рішення;

2. визначення можливих варіантів вирішення проблеми;

3. визначення можливих результатів кожного рішення;

4. оцінка кожного результату;

5. вибір оптимального рішення на основі поставленої мети.

Для деякої формалізації прийняття рішень в умовах невизначеності найчастіше застосовують теорію ігор і статистичних рішень.

Теорія ігор – це математична теорія конфліктних ситуацій. Завдання цієї теорії – розробка рекомендацій щодо раціоналізації дій учасників ігрового конфлікту. При цьому будують спрощену модель конфліктної ситуації, що називається грою. Під грою розуміють певний процес, що складається з низки дій або ходів. Від реальної конфліктної ситуації гра відрізняється тим, що ведеться за гравцями, а підсумок конфлікту – виграшем.