49. Сутність та принципи інвестиційної стратегії.

 Інвес­тиційна стратегія — це формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності й вибір найбільш ефективних шляхів їхнього досягнення. Розробка інвестицій­ної стратегії фірми в основному орієнтована на довгостро­кові цілі, але може включати окремі короткострокові еле­менти, що згодом ведуть до вироблення конкретних управ­лінських рішень за умови реалізації інвестиційних програм і проектів. Оперативне керування реалізацією інвестиційних програм і проектів передбачає розробку заходів щодо їхнього виконання з огляду на окремі проекти.

Формування інвестиційної стратегії підприємства ба­зується на прогнозуванні:

- окремих умов здійснення інвестиційної діяльності (інвестиційного клімату),

- кон'юнктури інвестиційного ринку як у цілому, так і щодо окремих його сегментів.

Слід відзначити, що при формуванні інвестиційної стра­тегії відбувається пошук і оцінка альтернативних варіантів інвестиційних рішень, які найповніше відповідають іміджу фірми і завданням її розвитку. Крім того, труднощі форму­вання інвестиційної стратегії пов'язані з тим, що вона не є незмінною, а вимагає періодичного коректування з урахуванням зовнішніх умов і нових можливостей розвитку фірми. Передумовою формування інвестиційній стратегії є загальна стратегія економічного розвитку фірми. Стосовно неї інвес­тиційна стратегія має підлеглий характер і узгоджується по цілями і етапами реалізації. Початковим етапом розробки інвестиційної стратегії підприємства є визначення загально­го періоду її формування, який залежить від ряду умов. Голов­ною умовою є передбачуваність розвитку економіки в ціло­му й інвестиційному ринку зокрема. В умовах нестабільного розвитку економіки країни цей період не може бути занадто тривалим і в середньому становить 3-5 років.

50. Етапи розробки та критерії оцінки інвестиційної стратегії

Процес формування інвестиційної стратегії підприємства проходить певні етапи.

1. Визначення періоду реалізації інвестиційної стратегії.

2. Визначення стратегічних цілей інвестиційної діяльності.

3. Розробка найбільш доцільних шляхів реалізації стратегічних цілей інвестиційної діяльності.

4. Конкретизація інвестиційної стратегії за періодами її впровадження передбачає встановлення послідовності та строків досягнення окремих цілей та завдань.

5. Оцінювання розробленої інвестиційної стратегії.

Основними критеріями оцінки розробленої інвестиційної стратегії підприємства є:

• узгодженість інвестиційної стратегії фірми із загальною стратегією її економічного розвитку;

• внутрішня збалансованість інвестиційної стратегії;

• узгодженість інвестиційної стратегії з зовнішнім середовищем;

• можливість реалізації інвестиційної стратегії з урахуванням наявного ресурсного потенціалу;

• прийнятність рівня ризику, пов'язаного з реалізацією інвестиційної стратегії;

• результативність інвестиційної стратегії.

51. Інвестиційні ресурси та стратегія їх формування в інвестиційному процесі

Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів здійснюється в такій послідовності:

1. Визначення потреби в загальному обсязі інвестиційних ресурсів;

2. Вивчення можливості формування інвестиційних ресурсів за рахунок різних джерел;

3. Визначення методів фінансування окремих інвестиційних програм та проектів;

4. Оптимізація структури джерел формування інвестиційних ресурсів.

На першому етапі розробки стратегії — визначення потреби в загальному обсязі інвестиційних ресурсів — розрахунки проводяться послідовно у три стадії.

На другому етапі розробки стратегії — вивчення можливостей формування інвестиційних ресурсів за рахунок різних джерел — розглядаються можливі джерела формування інвестиційних ресурсів з урахуванням специфіки діяльності того або іншого підприємства.

Усі джерела формування інвестиційних ресурсів поділяються на три основні групи: власні, позикові, залучені.

На третьому етапі розробки стратегії формування інвестиційних ресурсів визначаються методи фінансування окремих інвестиційних програм та проектів, які дозволяють розраховувати пропорції у структурі джерел інвестиційних ресурсів. Звичайно тут розглядаються п'ять основних методів фінансування окремих інвестиційних програм та проектів: повне самофінансування; акціонування; кредитне фінансування; лізинг; змішане фінансування.

Четвертий етап — оптимізація структури джерел формування інвестиційних ресурсів — є винятковим при розробці стратегії їх формування.

Необхідність такої оптимізації визначається тим, що розраховане співвідношення внутрішніх та зовнішніх джерел формування інвестиційних ресурсів може не відповідати вимогам фінансової стратегії компанії, підприємства та істотно знижувати рівень її фінансової стійкості.

52. Методи і критерії прийняття стратегічних управлінських рішень.

Всі управлінські рішення, які приймаються менеджерами, можуть бути умовно поділені на декілька видів: організаційні, компромісні, інтуїтивні, рішення, що базуються на судженнях, раціональні рішення.

Організаційні рішення – це вибір, який має зробити керівник для того, щоб виконати покладені на нього обов’язки. Мета організаційного рішення полягає у забезпеченні просування підприємства до поставлених стратегічних цілей.

У багатьох випадках управлінські рішення за своєю природою є компромісним рішенням, тобто вибором такої альтернативи, що мінімізує потенційні ризики. Наприклад, фінансовий директор може погодитися знизити ставку оголошених дивідендів для того, щоб профінансувати рекламну компанію фірми, пов’язану з проштовхуванням нового товару.

Керівники часто приймають інтуїтивні рішення, тобто вибір, зроблений лише на підставі відчуття того, що він правильний. Якщо інтуїтивні моменти присутні у процесі прийняття стратегічних рішень, то оцінити його ризик досить важко. У будь-якому випадку інтуїтивне рішення вважається набагато ризикованішим, ніж рішення, побудоване на судженнях, вибір, обумовлений знанням або нагромадженим досвідом.

Найвищий пріоритет з погляду ефективності мають раціональні рішення, які обґрунтовуються за допомогою об’єктивного аналітичного процесу і не залежать від минулого досвіду, якщо побудовані на судженнях.

Якість управлінського рішення – це сукупність параметрів рішення, які відповідають визначеній меті управління і забезпечують реальність її досягнення.

Якість управлінського рішення може оцінюватися за такими параметрами:

• показником ентропії, тобто кількісної невизначеності проблеми. Якщо проблема формулюється тільки якісно, без кількісних показників, то ентропія наближається до нуля. Якщо всі показники проблеми вимірюються кількісно, показник ентропії наближається до одиниці;

• ступенем ризику вкладення інвестицій;

• імовірністю реалізації рішення з показників якості, витрат і термінів здійснення;

• ступенем адекватності теоретичної моделі фактичним даним, на підставі яких вона була розроблена.

Метою стратегічного підходу до прийняття стратегічних рішень є підвищення ступеня об’єктивності і забезпечення врахування всіх важливих даних у комплексі.