44. Визначення напрямів та змісту виробничої стратегії підприємства

Для визначення набору стратегічних напрямів та змісту виробничої стратегії слід провести:

• визначення реального та перспективного портфеля замовлень на продукцію, яку виробляє організація, та продукцію, що входить до портфельного набору;

• формування характеристик виробництва, яких достатньо для задоволення потреб ринку та перемоги в конкуренції;

• установлення обсягів та послідовності капіталовкладень, які повинні забезпечити можливості реалізації стратегій задоволення вимог ринку;

• розробку заходів щодо пристосування виробництва до вимог ринку у випадках реальних та прогнозованих його змін;

• формування компенсаційних заходів, здатних підтримати стабільне функціонування виробництва при можливих коливаннях постачання ресурсів (особливо енергетичних) або коливаннях ціни на їх придбання.

45. Виробнича функція, її значення в стратегічному аналізі обсягів виробництва

При виробництві заданого обсягу продукції підприємство несе певні втрати, розмір яких залежить від можливості зміни кількості задіяних ресурсів. Кількісні значення багатьох ресурсів, що використовуються, – витрати на оплату праці, сировини, палива, енергії та інших – можуть бути легко і швидко змінені. Інші ресурси потребують більше часу для освоєння, наприклад, необоротні активи. Тому всі економічні ресурси з урахуванням фактора часу класифікуються на ресурси короткострокового і довгострокового періодів.

Короткостроковим називається період, протягом якого підприємство не має можливості змінити свої необоротні активи, але може використовувати їх протягом тривалого часу.

Виробничі потужності підприємства в межах короткострокового періоду залишаються незмінними, використовуючись більш-менш інтенсивно, проте обсяг виробництва може бути змінений шляхом використання більшої або меншої кількості живої праці, матеріальних оборотних ресурсів.

Довгостроковий період – це період, протягом якого змінюються виробничі потужності підприємства.

В кожний з цих періодів застосовують відповідні методи визначення оптимального обсягу виробництва. У короткостроковому періоді підприємство може змінити обсяг виробництва шляхом поєднання ресурсів, які змінюються, з фіксованим капіталом.

У довгостроковому – підприємство може змінювати свої виробничі потужності: встановити додаткове обладнання або зменшити його кількість.

Джерелами економії, зумовленої змінами масштабів виробництва, є певні фактори. У випадку зростання масштабу виробництва змінюються виробничі технології і методи внутрішньої організації для того, щоб використати переваги великого виробництва. Такі зміни створюють ефект економії за рахунок масштабів випуску. Економії сприяють більш глибока кооперація праці та її розподіл. Зміни масштабів виробництва зумовлюють втрати, більшість з яких пов’язана з організаційними проблемами.

Співвідношення між факторами виробництва і максимально можливим обсягом виробництва описується виробничою функцією, яка будується для певної технології. Поліпшення технології виробництва сприяє збільшенню максимально можливого обсягу продукції за різних комбінацій факторів, що формує вже нову виробничу функцію. Обсяг виробництва насамперед визначається технологічним процесом, його удосконалення сприяє появі нових методів виробництва.