42. Завдання та мета аналізу виробничої стратегії підприємства

Основні завдання стратегічного аналізу і планування виробничої діяльності підприємства:

а) якість планування виробництва, напруженість і обґрунтованість планів діяльності як у цілому, так і щодо окремих виробничих підрозділів;

б) визначення основних факторів, що впливають на загальні обсяги виробництва протягом останніх років і зокрема у звітному періоді;

в) розкриття взаємозв'язку і взаємозумовленості показників обсягу виробництва, реалізації, асортименту, якості виробів тощо;

г) визначення внутрішньогосподарських резервів зростання обсягів випуску продукції і реалізації, а також розроблення заходів щодо їх повного та ефективного використання.

Виробнича стратегія — це підсистема корпоративної стратегії, представлена у вигляді довгострокової програми конкретних дій по створенню і реалізації продукту організації; підсистема передбачає використання і розвиток усіх виробничих потужностей організації з метою досягнення стратегічної конкурентної переваги.

Виробнича діяльність самим тісним чином пов'язана зі всіма іншими основними видами діяльності організації: фінансовою діяльністю, маркетингом, діяльністю служби персоналу і т. д.

А крім того, стратегія розвитку виробництва пов'язана і з безліччю факторів зовнішнього середовища організації

Постановка цілей виробничої стратегії здійснюється відповідно до визначених критеріїв, серед яких найчастіше використовуються наступні чотири:

а) витрати на виробництво продукту;

б) якість виробництва;

в) якість виробничих постачань;

г) відповідність виробництва попиту чи так звана «гнучкість за попитом».

43. Показники оцінювання виробничої стратегії підприємства

Постановка цілей виробничої стратегії здійснюється відповідно до визначених критеріїв, серед яких найчастіше використовуються наступні чотири:

а) витрати на виробництво продукту;

б) якість виробництва;

в) якість виробничих постачань;

г) відповідність виробництва попиту чи так звана «гнучкість за попитом».

При системній оцінці виробничих витрат як для стратегічних, так і для тактичних цілей використовують наступні показники:

• питомі витрати живої праці і матеріалів;

• фондовіддача;

• оборотність товарних запасів;

• інтегральний показник — собівартість виробництва одиниці продукту.

Якість, як правило, оцінюють:

• за процентним співвідношенням дефектів кінцевого продукту і/чи за показником відхилень від системного стандарту виробництва;

• за відсотком браку;

• за ресурсом гарантованого функціонування продукту (наприклад, періоди часу між поломками чи профілактичними ремонтами);

• за показниками витрат на підвищення якості і т.д.

Якість виробничих постачань звичайно оцінюють:

• за процентним співвідношенням постачань, зроблених точно в термін;

• за різними показниками затримок і зривів постачань;

• за показниками фінансових втрат за порушення термінів й інших умов постачання продукту.

Гнучкість виробництва за попитом на його кінцевий продукт може оцінюватися:

• за широтою асортиментного ряду конкретних товарів;

• в абсолютних і відносних показниках оновлюваності, як асортименту продуктових груп, так і їхнього внутрішнього асортименту;

• за швидкістю відновлення продукту і т. д.