30. Матриця конкурентних стратегій м. Портера

Запропоновані М. Портером у книзі «Стратегія конкуренції» (1980 р.) загальні конкурентні стратегії мають універсальний характер, оскільки, як показав час, підприємства, котрі сприйняли ці стратегії, досягли успіхів. Загальноконкурентні стратегії існують у таких видах:

· лідирування у зниженні витрат (цін);

· диференціація;

· фокусування.

Стратегія лідирування за рахунок зниження витрат — одна із загальних конкурентних стратегій фірми, що полягає в орієн­тації на зайняття лідируючого положення в галузі (або на великому сегменті ринку) за рахунок економії на витратах при виготовленні масової продукції.

Стратегія диференціації — одна із загальних конкурентних стратегій, що полягає в орієнтації діяльності підприємства на створення унікальних у будь-якому аспекті продуктів, який визначається важливим достатньою кількістю споживачів.

Стратегія фокусування — одна із загальних конкурентних стратегій, спрямована на підвищення спеціалізації та концентрації діяльності підприємства, з урахуванням вимог певного сегмен­ту без орієнтації на весь ринок.

31. Стратегія лідирування|лідерувати| на основі зниження витрат|затрат| (за М. Портером)

Стратегія лідирування за рахунок зниження витрат – одна із загальних конкурентних стратегій фірми, полягає в орієнтації на заняття лідируючого положення в галузі (або на великому сегменті ринку) за рахунок економії на витратах при виготовленні масової продукції.

Переваги:

• попит є еластичним за ціною;

• у галузі існує товарний тип виробництва, продукт відносно стандартизований і піддається ефективному вдосконаленню;

• існує невелика кількість способів досягнення продуктової диференціації відповідно до вимог споживачів;

• покупці понесуть незначні додаткові витрати у разі зміни продавця;

• економні покупці купляють товар за кращою ціною.

Ризики:

• ризик «технологічного прориву» на основі винаходу за межами системи контролю лідера зводить нанівець попередні інвестиції в удосконалення звичайних виробничих процесів і виграш в ефективності;

• ризик зменшення еластичності товару за ціною на основі зростання вимог до якості товарів та інших нецінових чинників;

• поява товарів з іншими, привабливішими якостями для задоволення тих же потреб.

• насичення ринку у разі зміни потреб.

32. Стратегія диференціації (за м. Портером)

Стратегія диференціації – одна із загальних конкурентних стратегій, полягає в орієнтації діяльності підприємства на створення унікальних в будь-якому аспекті продуктів, з достатньою кількістю споживачів.

Переваги:

• існує багато способів диференціації продукту;

• різноманіття продукції сприймається споживачами як цінність;

• є можливість використання товару різними способами і це відображає потреби покупців;

• стратегія диференціації використовується небагатьма підприємствами галузі;

• підприємство може запропонувати щось оригінальне, засноване на унікальних властивостях продукту

Ризики:

• високі ціни, які відображають додаткові витрати на диференціацію продукту, можуть згодом перестати ототожнюватися споживачем з додатковими перевагами в споживанні;

• споживач може зробити висновок, що стандартизовані товари зручніші в споживанні, чим диференційовані;

• конкуренти здатні імітувати продукти лідера в диференціації галузі до такого ступеня, при якому споживач не помічає переходу від одного виробника до іншого;

• поява продуктів, що кардинально відрізняються від базового продукту для задоволення тих же потреб, створює бар'єри для нових невідомих покупцям товарів, оскільки вони проявляють прихильність до відомих марок.