5. Для встановлення нормальних взаємин між людьми, особливо в трудовій діяльності і в побуті, велике значен­ня має культура спілкування.

Культура спілкування передбачає наявність таких рис характеру : терпимість, доброзичливість, повага до лю­дей, тактовність і чемність. Ці риси характеру виховують­ся в людині з дитинства. Моральні якості характеру лю­дини, рівень її культури оцінюються вчинками її щодо ін­ших людей.

Про культуру спілкування можна судити за вмінням людини володіти власними емоціями, стримувати їх і навіть намагатися позбутися негативних рис характеру. У спілкуванні людина завдяки емоціям регулює свою по­ведінку і співвідносить її з поведінкою інших людей. Здатність співвідносити свою поведінку з конкретними умовами, почуття міри у взаєминах, додержання пристой­ності, одним словом, тактовність — запорука нормальних взаємовідносин.

У діяльності медичних працівників особливо велике значення у спілкуванні з хворим має вміння співпереживати і співчувати, додавати йому оптимізму, віри в свої сили, у видужання; неприпустима у спілку­ванні з хворою людиною байдужість. Із справжньою культурою спілкування несумісний прояв таких рис, як егоїзм, заздрощі, марнославство.

Ми постійно оцінюємо себе та інших людей. Одні якос­ті і вчинки вважаємо суттєвими, інші — ні. У кожної лю­дини складаються свої переконання в тому, якою має бути людина. Але той, хто володіє культурою спілкуван­ня, не нав'язує своїх звичок, смаків іншому.

На характер взаємин між людьми впливають уміння і навички спілкування, особливо здатність людини змінити свої перші враження про співбесідника, які іноді фор­муються за зовнішніми даними (манера поведінки, куль­тура мовлення, одяг, зачіска). Перше враження може виявитися помилковим, бо інформація обмежена тільки тим, який вигляд має людина.

Для культури спілкування велике значення мають вихованість людини, її делікатність, такт, уміння врахо­вувати почуття і настрої інших, привітність і доброзич­ливість.

Культура спілкування людей у різних ситуаціях грун­тується на додержанні певних правил, що їх виробляло людство протягом тисячоліть. Ці правила визначають форми спілкування, регламентовані суспільством, і ма­ють назву етикет. Багато правил етикету стали невід'ємними елементами культури спілкування.

Зовнішній бік ділових стосунків регламентує службо­вий етикет. Так, складовими медичного етикету є: додер­жання правил хорошого тону, правил благопристойності, відповідного зовнішнього вигляду (чистота одягу, білий гарно випрасуваний халат і шапочка).

Людина, яка володіє справжньою культурою спілку­вання, виявляє її всюди: на роботі, на відпочинку, в сі­мейному колі і в громадських місцях. Уміння людей пере­давати свої думки і почуття іншим людям, уміння не лише говорити, а й слухати, виявляти розуміння і доброзичливість, співчуття і увагу складають культуру повсяк­денного спілкування.

Справжню культуру міжособистісних стосунків ви­значають етичні норми поведінки особистості. У повсяк­денних стосунках з іншими людьми в процесі спілкуван­ня велику роль відіграють самооцінка особистості, кон­центрація уваги, здатність людини стати на позиції партнера.

Однією з важливих характеристик особистості є само­оцінка, тобто уміння оцінити себе, свою діяльність, своє місце в групі і своє ставлення до інших. Самооцінка дає можливість людині аналізувати свої дії і вчинки. Вона залежить від вихованості і культури. Якщо в людини не­має прагнення до самооцінки, вона не може правильно розбиратися в інших і формувати свої взаємини, вияв­ляти такі якості спілкування, як тактовність і делікат­ність.

Спілкування людей починається із сприймання одне одного. При цьому велике значення має концентрація уваги, що допомагає сприйманню людини людиною з урахуванням психологічних особливостей. Спілкування буде розвиватися ефективно, якщо перше враження ви­кликає почуття симпатії. У випадку антипатії можуть виникнути психологічні утруднення спілкування. В будь-якому разі спілкування має будуватися з урахуванням індивідуальних особливостей і особистісних рис тих, хто спілкується.

Взаємовідносини стають багатшими, змістовнішими, якщо люди оволодівають навичками і дотримуються норм і принципів культурного спілкування. Вияв поваги до людської гідності й індивідуальності особистості дає можливість удосконалювати стосунки між людьми. «Стався до інших так, як би бажав, щоб ставилися вони до тебе» — основне правило моральності, яке має бути життєвим кредо медичного працівника.