
- •Периферична частина анатомо-фізіологічного механізму процесу мовлення складається з трьох частин.
- •2. Спілкування — це форма психологічного взаємозв'язку людей у процесі спільної життєдіяльності.
- •Функції спілкування
- •3. Вміння слухати
- •5. Для встановлення нормальних взаємин між людьми, особливо в трудовій діяльності і в побуті, велике значення має культура спілкування.
- •Література:
Лекція № 4
Тема: Мова. Мовлення. Спілкування. Мистецтво спілкування.
Зміст лекційного матеріалу:
План
Поняття про мову та її функції, різновиди мовлення. Фізіологічний механізм мовної діяльності.
Засоби, функції та різновиди спілкування.
Компоненти, які сприяють розвитку комунікації.
Одяг та його значення для ефективності спілкування.
5. Культура спілкування.
Список використаної літератури
1. Мовлення виникло і розвивалося в людини в процесі суспільної практики з потреби у спілкуванні і колективній трудовій діяльності. Людина оволодівала мовою спочатку неначе стихійно, а потім свідомо. В онтогенезі мовлення і мову дитина засвоює від батьків, а потім у дитячому дошкільному закладі та школі. Роль впливу дорослих на якісний розвиток мовлення у дітей дуже значна. Розвиваючи мовлення в процесі спілкування ми удосконалюємо і мислення дитини.
Таким чином, мова діалектично пов'язана з мисленням і свідомістю людини.
Мовлення взаємозв'язане з аналізаторами першої сигнальної системи і через неї впливає не лише на сенсорні процеси, а й на все психічне життя людини. І. П. Павлов визначив слово як - «сигнал сигналів». З еволюцією головного мозку і розвитком у людини мовлення з'явилася можливість заміняти звичайні подразники (перша сигнальна система) словами (друга сигнальна система). Слово є символом звичайних подразників. Друга сигнальна система діє в тісному взаємозв'язку з першою сигнальною системою і утворює єдиний механізм, який здійснює вищу нервову діяльність людини.
Анатомо-фізіологічний механізм процесу мовлення складається з центральної і периферичної частин. Центральні механізми процесу містяться в корі великого мозку. Збудження слухового нерва надходить до вискової зони лівої півкулі, де міститься кіркова частина слухового аналізатора. У ній здійснюються аналіз і синтез мовлення. Під час аналізу активуються сліди минулого досвіду і між знаннями щойно сприйнятими і раніше набутими встановлюються тимчасові нервові зв'язки. Вискові зони мозку пов'язані з лобовими, відповідальними за рухові мовні реакції.
Периферична частина анатомо-фізіологічного механізму процесу мовлення складається з трьох частин.
До першої належать: органи дихання, що подають струмінь повітря до гортані, до другої — гортань. У гортані містяться голосові складки, під дією струменя повітря вони коливаються. В результаті цього з'являються звуки, різні за висотою. До третьої частини відносяться порожнини рота і носа, які виконують роль резонаторів.
У психологічній науці мовлення поділяють на усне і писемне.
Усне мовлення може бути монологічним і діалогічним.
Монологічне мовлення — це висловлювання однієї людини, вияв її думок (виступ лектора).
Діалогічне мовлення — це бесіда між двома або кількома однаково активними людьми; співбесідники знають предмет розмови і їхній діалог буває скороченим. Діалог може бути і розгорненим, особливо коли співбесідники дискутують з важливої проблеми. Монологічне і діалогічне мовлення — усні види. На основі усного мовлення розвивалося писемне. Засоби писемного мовлення - літери, ієрогліфи, інші знаки, за допомогою яких фіксуються звуки усного мовлення.
Розрізняють: зовнішнє і внутрішнє мовлення.
Зовнішнім є усне (монологічне і діалогічне) і писемне мовлення. Внутрішнє мовлення — це мовлення про себе. Воно не є засобом спілкування, а функціонує тоді, коли людині треба щось осмислити.
Основні функції мови і мовлення — спілкування і пізнання. Ці функції не розривно пов'язані між собою. Мовлення передусім є засобом спілкування, оскільки кожне слово щось означає.
Пізнання навколишнього світу людиною також неможливе без мови і мовлення. За допомогою слів зберігається суспільно - історичний досвід людства, який є основою пізнання світу.
З основними функціями мовлення тісно пов'язані й - експресивна і функція впливу. У процесі спілкування люди висловлюють своє ставлення і переживання до інших людей та подій у світі. Повідомляючи свої думки одне одному, люди впливають на діяльність своїх співбесідників.
Мовлення дуже впливає на емоційний стан людини, а через нього — на діяльність внутрішніх органів. Мовлення може впливати на стан організму також умовно - рефлекторно.
Слово має стати найважливішим інструментом медичних працівників. Правильно застосоване, воно завжди дасть позитивний ефект. Інакше воно буде руйнівного силою, що може спричинитися до виникнення або посилення того чи іншого захворювання.
2. Спілкування — це форма психологічного взаємозв'язку людей у процесі спільної життєдіяльності.
Головною характеристикою спілкування як діяльності є те, що через спілкування людина будує свої стосунки з іншими людьми. Спілкування є умовою, без якої неможливе пізнання дійсності, бо воно є обов'язковим компонентом тих видів діяльності, що передбачають взаємодію людей.
Об'єднуючись у малі групи, спілкуючись у процесі спільної діяльності, люди обмінюються інформацією. Спілкування є необхідною умовою формування особистості. Все життя людина спілкується з іншими людьми, а будь-яке спілкування корисне і вигідне для людей.
Головним засобом спілкування між людьми є слово — найважливіша мовна одиниця.
Мова — це система знаків, які мають певне значення і використовуються для передавання і зберігання інформації.
Немовні знаки — це знаки-символи (наприклад, державна символіка); знаки-копії (наприклад, репродукції, схожі на те, що вони означають); система знаків, що регулюють вуличний рух, та ін.
Засобом спілкування є ще невербальна мова. Це мова жестів, міміки, поз та інших виражальних рухів.
Знаки спілкування можна поділити на: знаки природних мов і знаки штучних мов.
Природні мови — це передусім слова, речення усного і писемного мовлення.
Штучні мови — це мова міміки і жестів (мова глухонімих), телеграфний код, мова спеціальних знаків, що вживаються в математиці, фізиці, хімії, мова шифровок, мова мистецтва.
Мова потрібна як засіб спілкування, вона виконує комунікативну функцію: в процесі спільної діяльності між людьми відбувається обмін інформацією, емоціями, ідеями тощо.
Спілкування не завжди передбачає спільну діяльність людей, а може мати на меті підтримання власне процесу спілкування. Таке спілкування має назву фатичного спілкування. Окремою формою спілкування є дружнє спілкування, його характеризують взаємна прихильність, задоволеність співрозмовників. Дружба передбачає відвертість, взаємодопомогу, безкорисливість. Якщо цього немає в стосунках, то такі стосунки більш поверхові, їх можна характеризувати як приятельські.
Особливо важливим є дружнє спілкування медичних працівників у колективі лікувального закладу.