Розділ 6 Облік операцій з кредитування

6.1. Сутність кредиту та класифікація кредитних операцій банку

Сутність кредиту як економічної категорії знаходить своє відображення у визначеннях, які характеризують дане явище. Тому при визначенні кредиту треба враховувати, що:

1. це економічні відносини, тобто відносини, які базуються на економічних законах і мають обов'язково договірний характер;

2. відносини виникають між суб'єктами господарювання, при цьому одна сторона - це кредитор, друга - позичальник, і кількість представників першого і другого не обмежена;

3. відносини виникають з приводу перерозподілу вартості, тобто в якій би формі вони не виникали, кредит має грошову приро­ду, а його основною функцією є перерозподіл вартості;

4. перерозподіл стосується не всіх створених у суспільстві вартостей, а тільки тимчасово вільних, що, у свою чергу, обумовлює необхідність їх повернення у визначений строк;

5. оскільки перерозподіл відбувається в тому числі і в часі, то для збереження вартості (як одна із цілей), виникає необхідність у платності цих відносин, що забезпечується позичковим процентом.

Для конкретизації сутності кредиту потрібно розглянути окремі елементи кредитних відносин. Ними є об'єкти та суб'єкти креди­ту. Об'єктом кредиту є та вартість, яка передається одним суб'єк­том іншому. Суб'єкти кредиту - це кредитори і позичальники.

Об'єкти кредиту можуть передаватися одним суб'єктом іншо­му не тільки у формі позички, айв інших формах, зокрема прокату, лізингу, позики тощо. У цих випадках відносини між суб'єктами теж мають ознаки кредитних, проте реалізуються вони дещо по-іншому, ніж при передачі вартості в позичку.

Позичена вартість як об'єкт кредиту є реальною, тобто має бути наявною і фактично переданою кредитором позичальнику. Така передача оформляється відповідною угодою з дотриманням вимог чинного законодавства і називається позичкою. Надання позич­ки породжує кредитні відносини між партнерами, які стають їх суб'єктами - кредитором та позичальником.

Кредитори - це учасники кредитних відносин, які мають у своїй власності (чи розпорядженні) вільні кошти і передають їх у тимчасове користування іншим суб'єктам. Особливе місце серед кредиторів посідають банки. Вони спочатку мобілізують кошти в інших суб'єктів, у тому числі й на засадах запозичення, а потім самі надають їх у позички своїм клієнтам.

Позичальники — це учасники кредитних відносин, які мають потребу в додаткових коштах і одержують їх у позичку від креди­торів. Характерною ознакою позичальника є те, що він не стає власником позичених коштів, а лише тимчасовим розпорядни­ком. Тому його права стосовно використання цих коштів дещо обмежені: він не може вийти за межі тих умов і цілей, які перед­бачені його угодою з позичальником. З цього погляду позичаль­ник перебуває в певній залежності від кредитора. Проте це не заперечує рівноправності сторін у кредитних відносинах.

Кредитори і позичальники набувають цей статус добровільно, на договірних засадах. Це дає їм можливість найповніше задо­вольнити свої потреби і захистити свої інтереси, які в кожної зі сторін кредиту відмінні.

Таким чином, банківський кредит - економічні відносини між кредитором і позичальником (причому хоча б один з них має бути банком) з приводу зворотного руху позичкового капіталу в грошовій формі.

Наведене визначення характеризує участь банків в економіч­них взаємовідносинах як кредитора або позичальника, що, у свою чергу, обумовлює необхідність об'єднання всіх форм кредиту в групу кредитних операцій банку. Такий підхід дозволить визна­чити об'єкти обліку та регулювання.

У юриспруденції кредитор (віритель) - це сторона в зобов'я­заннях, яка має право вимагати від другої сторони (дебітора, борж­ника) виконання зобов'язання, здійснення певних дій або утри­матися від таких дій.

У бухгалтерському обліку кредитор (англ. - creditor) - юридич­на або фізична особа, держава, перед якою ця особа має заборго­ваність, відображену в балансі.

Отже, банк-кредитор - це юридична особа, якій інша особа (юридична, фізична або держава) у результаті минулих подій за­боргувала певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Заборгованість виникає внаслідок проведення власне позич­кових операцій, тобто передачі банком грошових коштів у тимча­сове користування іншим суб'єктам на умовах договору кредиту­вання, а також в результаті проведення операцій кредитного ха­рактеру. До останніх належать факторинг, операції репо, облік векселів, фінансовий лізинг тощо.

Розглядаючи банк як позичальника, маємо, що операції з одержання банком грошових коштів у тимчасове користування від інших суб'єктів на умовах договору кредитування також є кре­дитними операціями.

Крім того, діяльність банків у межах кредитних взаємовідно­син охоплює також умовні зобов'язання, які бере на себе банк та повинен їх виконати за умов, визначених у відповідних догово­рах. До них належать видача гарантій та поручительств, відкрит­тя кредитних ліній та овердрафтів, підтвердження акредитивів, акцепт тратт, авалювання векселів.

Класифікація кредитних операцій банків з урахуванням за­значеного вище наведена нарис. 6.1.

Кредити банків, які належать до власне позичкових операцій, можна класифікувати за різними ознаками та критеріями. Най­більш прийнятною є така класифікація:

1. За основними категоріями позичальників:

• кредити банкам (міжбанківське кредитування);

• кредити галузям народного господарства;

• кредити населенню;

• кредити державним органам влади.

2. За цільовим спрямуванням:

• виробничий (поповнення обігових коштів та основних засобів);

• споживчий (споживчі цілі населення);

• інвестиційний.

3. За строками користування:

• безстрокові;

• строкові, тобто надані на визначений у договорі строк, які, у свою чергу, можуть бути:

а) короткостроковими (до одного року);

б) довгостроковими (понад один рік);

• до запитання (онкольні) - видаються на невизначений строк. Позичальник повинен погасити такий кредит на першу вимо­гу банку. Якщо банк не вимагає погашення, то кредит повертається на розсуд позичальника;

• прострочені - кредити, за якими строк погашення, встановле­ний кредитним договором, минув;

• відстрочені (пролонговані) - кредити, щодо яких за клопотан­ням позичальника банком прийняте рішення про перенесен­ ня строків погашення кредиту на більш пізню дату.

4. За забезпеченням:

• забезпечені (ломбардні) - надаються під забезпечення (заста­ву майна, поручительство, гарантію, страхування ризику не­повернення кредиту тощо);

• незабезпечені (бланкові) - надаються без забезпечення. Незабезпечені (бланкові) кредити, які в банківській практиці отримали назву довірчих, надаються лише під зобов'язання позичальника погасити позичку. Вони пов'язані з великим ризиком для банку, тому потребують більш ретельного вивчення кредитоспромож­ності позичальника і надаються під більш високий процент.

5. За методами надання:

• у разовому порядку, коли рішення про надання приймається окремо щодо кожного кредиту;

• відповідно до відкритої кредитної лінії, тобто кредити надаються в межах наперед визначеного ліміту кредитування без погодження кожного разу з банком умов кредитного договору;

• гарантовані - банк бере на себе зобов'язання в разі потреби надати клієнту кредит певного розміру протягом відповідного періоду. Гарантовані кредити, у свою чергу, можуть бути двох видів: з оговореною датою надання кредиту та з наданням кре­диту в міру виникнення потреби в ньому.

6. За кількістю кредиторів:

• надані одним банком;

• консорціумні, тобто такі, що надаються консорціумом банків, у якому один з банків бере на себе роль менеджера, збирає з банків-учасників потрібну кредитоодержувачу суму ресурсів, укладає з ним договір і надає кредит; банк-менеджер також розподіляє відсотки;

• паралельні - передбачають участь у їх наданні кількох бан­ків. Тут кредити одному позичальникові надають різні банки, але на однакових, наперед визначених умовах.

7. За порядком погашення:

• поступово (на виплат);

• одночасно із закінченням строку кредитного договору;

• відповідно до особливих умов, визначених кредитними договорами.

8. За характером і способом сплати процентів:

• з фіксованою процентною ставкою;

• з плаваючою процентною ставкою;

• зі сплатою процентів у міру використання наданих коштів (звичайний кредит);

• зі сплатою процентів одночасно з отриманням кредиту (дисконтний кредит).

Кредити з фіксованою процентною ставкою характерні для стабільної економіки. З метою зменшення ризику недоотримання прибутку або запобігання збитків в умовах інфляції, надаючи кредити на значні строки, банки використовують плаваючу про­центну ставку. У цьому випадку відповідно до кредитного догово­ру процентні ставки періодично переглядаються і звичайно при­в'язуються до рівня облікової ставки центрального банку та фак­тичного темпу інфляції.

9. За ступенем ризику:

• стандартні;

• нестандартні, до яких, у свою чергу, належать: кредити під контролем, субстандартні, сумнівні та безнадійні.

Кредити можна класифікувати й за іншими критеріями. Ними можуть бути, наприклад: валюта кредитування, режим рахунку, що відкривається позичальнику для проведення кредитування, галузева належність позичальника, форма власності та організа­ційно-правова форма клієнта, джерела походження кредитних ресурсів і т.ін.