3. Співвідношення нервової системи та індивідуального стилю діяльності

Індивідуальний стиль діяльності – це доцільна, відповідна особливостям темперамента система засобів і прийомів виконання діяльності, забезпечує найкращі його результати.

У міжнародних дослідженнях розглядався індивідуальний стиль діяльності як досягнення результатів або засіб вирішення певних завдань, обумовлених переважно типом темпераменту, а точніше типом нервової системи.

Експерименти з вивчення зв'язок між стилем роботи і властивостями темпераменту в 50-і роки минулого століття було проведеноЕ.А.Климовим, який досліджував залежність між рухливістю нервових процесів і стилем роботи ткаль.

Спостереження над поведінкою ткаль проводилися на текстильному комбінаті під час їхньої роботи з ткацьких верстатах. Спостереженню підлягали ті робітниці, які попередньо при лабораторних випробуваннях отримали відповідну оцінку рухливості нервових процесів, що розглядалося автором як одна з властивостей темпераменту, характеризує тимчасовий аспект поведінки. При спостереженні над поведінкою ткаль враховувалися такі показники: кількість виконуваних завдань за одиницю часу, швидкість переходу від одного виду до іншого, кількість і швидкість переходів від одного ткацького верстата до іншого, число контрольних дій, індивідуальні розбіжності у орієнтовною роботи і ін.

З проведених експериментівЕ.А. Климов дійшов висновку, що продуктивність професійної роботи ткаль залежить від особливостей поведінки, вважаються проявами рухливості нервових процесів. У водночас рухливість нервових процесів пов'язана з стилем праці та властивостями темпераменту.

Стиль діяльності виступив першому плані і за порівнянні результатів роботи водіїв автобусів – представників сильної волі й слабкої нервової системи. Не мали аварій та серйозних порушень не «сильні», як було сподіватися, а «слабкі» водії. Останні більше уваги приділяли плануванню й організації своєї роботи: своєчасно «програвали» маршрут, особливо у складних ділянках дороги, частіше проводили технічний огляд автомобілів [2,410].

Загалом, індивідуальний стиль діяльності схиляється до так званому середньому типу. Його існування було встановлено під час повторних вимірів властивостей нервової системи (лабільності, рухливості, динамічності) тільки в і тієї ж дослідженнях.Виявилось, що з груп з високими, низькими і середніми результатами у першому дослідженні надалі найстабільнішою виявилася середня група, тоді як показники полярних груп змінювалися стосовно з вихідним рівнем, у бік показників «середніх». Одночасно саме з вихідного рівня залежала динаміка (напрям, величина і швидкість) різних психічних явищ (від простих реакцій до структури спілкування). Тому стиль діяльності довелося змінювати саме представникам полярних груп.

В усіх життєвих згаданих випадках індивідуальний стиль діяльності має хіба щокомпенсаторное значення: врівноважує якості індивіда з вимогами його професії. Насправді, коли ці вимоги стають досить високими (передбачають швидкість реагування чи велику тимчасову тривалість) індивідуальний стиль може виробитися.

Наприклад, для оволодіння навичками жонглювання необхідно така риса нервової системи, як рухливість, тому жонглерами що неспроможні стати носії інертної нервової системи. Ще найбільше важить лабільність: лабильние індивіди навчаються жонглювати вдвічі-втричі швидше, ніж рухливі. Наприкінці першого курсу «інертні» учні циркового училища жонглювали лише 3-4 предметами, тоді яклабильние – 5-7.

Отже, існує коло професій, якими неможливо успішно опанувати тільки завдяки традиційному індивідуального стилю діяльності. Вочевидь, такі властивості темпераменту, як висока тривожність, ригідність, емоційність, низький темп реакцій, сприяють успішності в екстремальній діяльності, якої, наприклад, є діяльність диспетчера на літовищі, залізниці чи підприємствах великих енергосистем;летчика-испитателя; космонавта; гірського рятувальника. Це стосується й спортсменам міжнародного класу, які під час змагань відчувають надзвичайне напруга фізичних і психічних сил. Тут необхідна професійна придатність – сукупність певних властивостей темпераменту індивіда, що зумовлюють успішність складної професійної діяльності.

Що ж до навчальної діяльності, то оскільки він не належить до екстремальним видам діяльності, вона несе у собі опосередкований вплив властивостей нервової системи та темпераменту.