25. Мозаїки та фрески давньоруських храмів

Одними з провідних жанрів монументального живопису Київської Русі були мозаїка та фреска, які складалися на основі візантійських шкіл. Фресками – розпис водяними фарбами по сирій штукатурці – вкривалися стіни православних храмів. Така техніка вимагала від художника швидкого і точного нанесення малюнка, адже усю композицію треба було виконати за один день. Зате фарби добре вбирались, висихали разом із штукатуркою, а тому не вицвітали та не обсипались. Завдяки чудовим властивостям цієї техніки давньоруський живопис витримав випробування часом. Мозаїчні зображення складалися зі смальти – кубиків спеціального кольорового скла, секрет якого прийшов також із Візантії. Колірна гама смальти нараховувала безліч відтінків (наприклад, зелена – біля 30). Мозаїками здебільшого прикрашали увігнуті та випуклі поверхні – апсиди, куполи, склепіння, арки. Цілий світ давньоруського мистецтва відображається нам у представленні київського Софійського собору. І мозаїки і фрески виконані за єдиним стилем, за єдиним задумом. Мозаїки прикрашають переважно центральну частину собору, зокрема вівтар. Здатність мозаїк мерехтіти у світлі сонячних променів і мозаїк пояснюється застосуванням майстрами такого прийому: мозаїчне кольорове скло вдавлювалося у сиру поверхню штукатурки під різними кутами

26. Охарактеризуйте діяльність церковних братств як центрів духовного та культурного життя українців доби Відродження

Братства створювалися навколо парафіяльних церков, використовуючи організаційні форми, властиві середньовічним цехам, гільдіям та іншим міським корпораціям, як світським, так і релігійним. Вони мали свої статути, щорічні вибори службовців, обов'язкові щомісячні збори, общинні суди. Витрати братств покривалися за рахунок внесків його членів, прибутків від нерухомого майна, відсотків від позик .Братства дбали про свої патрональні церкви, справляли спільні культові відправи, подавали матеріальну допомогу своїм членам, брали участь у похоронах братчиків, утримували шпиталі. Братства також захищали соціальні інтереси ремісничо-торгового населення, боролися проти дискримінації та утисків русинів. Діяльність братств мала переважно світський характер. З кінця 16 — початку 17 ст. братства брали активну участь у боротьбі проти посилення польсько-шляхетського гніту, національного та релігійного утисків і набували великого громадсько-політичного значення. В числі провідних діячів братств були видатні вчені, письменники, політичні діячі того часу: Юрій Рогатинець, І. Красовсышй, Стефан Зизаній, Іов Борецький. У 1580-х роках широку діяльність розгорнуло Львівське Успенське Ставропігійне братство. Воно придбало друкарню, відкрило Львівську братську школу. Наприкінці 16 — на початку 17 ст. братства виникли в Рогатині, Красноставі, Городку, Галичі, Перемишлі, Любачеві, Дрогобичі та інших містах.Близько 1615 року було засновано Київське братство, до якого вступило багато міщан, православних шляхтичів, а також, у 1620 році, запорізьке військо на чолі з гетьманом Петром Сагайдачним. В другій половині 17 — 18 ст. братства діяли в більшості міст і в деяких селах Галичини, Волині, в багатьох містах Наддніпрянщини.