Феномен "посилення прикордонного контролю "

Інтенція до відокремлення від усіх "чужих", провідною рисою якого є відсутність певного позиціювання в сучасному геополітичному просторі, може стати серйозним каменем спотикання на шляху до повноцінної інтег­рації у світове цивілізоване співтовариство. А позаяк Україна декларувала саме такий шлях міжнародної інтеграції, посилювалася актуальність за­вдання й далі відстежувати зміни у ставленні населення до представників .різних національностей: чи розвивається в масовій свідомості населення України схильність до міжнаціональної інтеграції чи, навпаки, зростає тен­денція до національного ізоляціонізму.

Результати моніторингу, проведеного в Інституті соціології НАНУ, вияскравлюють вельми несприятливу тенденцію поглиблення національного ізоляціонізму. Упродовж 1992-2002 років відбувалося поступове збільшен­ня як загального показника національної дистанційованості, так і показ­ників "дистанціювання" населення України практично від усіх національ­ностей, перелічених у списку. Це, власне, означає, що істотно зменшується частка людей, котрі подумки допускають представників різних національ­ностей як громадян України, і, відповідно, збільшується відсоток тих, хто взагалі не допускав би їх у країну. До 2002 року (див. табл. 2) практично всі національності (за винятком українців, росіян і білорусів) масовою свідо­містю були "відсунуті" за позначку 5 балів ("виселені з країни").

У моніторингу, проведеному Е.Богардусом у Сполучених Штатах із 1926 до 1966 року, попри те, що ставлення до окремих націй коливалося, середній індекс національної дистанційованості мав загальну тенденцію до зниження (див. табл. 1). Натомість в Україні аналогічний показник із 1992-го до 2002 року помітно збільшився. Оскільки у дослідженнях Богардуса опитували переважно студентів, з метою вможливити порівняння у таблиці 2 наведено дані, які характеризують установки українських студентів (на прикладі 2002 року). Зіставлення установок українських сту­дентів із установками населення загалом підтверджує правомірність при­пущення Богардуса стосовно того, що міжнаціональні атитюди студентів назагал є відображенням установок, поширених у тому регіоні, де вони мешкають.

Якщо об'єднати в одну групу всіх респондентів, хто подумки допускає представників певної національності як члена сім'ї, товариша, сусіда, колегу або, нарешті, лише громадянина України, в одну групу, ми побачимо певну конфігурацію національної структури населення країни, яка відбиває структуру національно-громадянської самосвідомості сьогодення. Резуль­тати своєрідного "колективного прикордонного контролю" стосовно пред­ставників різних національностей у 2002 році, подані на рисунку, висвітлю­ють, які саме національності більшість населення прагне бачити як жителів України, а кого взагалі не допускало б у свою країну.

Класифікація населення за величиною інтегрального індексу соціаль­ної дистанційованості дає змогу, на наш погляд, виокремити чотири кате­горії осіб із різним рівнем відкритості до соціальних контактів. Відкритість стосовно нових соціальних контактів у цьому контексті можна, на нашу думку, розцінювати як певний показник національної толерантності, або, точніше, схильності до національної толерантності. Тоді як цілковите запе­речення соціальних контактів із представниками різних національних груп можна розцінювати як вияв ксенофобії [22].

На підставі такого підходу було вирізнено чотири категорії населення України.

1. Переважно відкриті (толерантні) люди, котрі з представниками більшості національностей готові вступати у соціальні контакти, принаймні на рівні виробничих відносин (середнє значення індексу національної дистанційованості не перевищує 4-х балів).

2. Люди, схильні до відокремлення, котрі стосовно більшості національ­ностей посідають таку позицію: "нехай живуть в Україні, але мені б не хотілося вступати з ними в безпосередні контакти".

3. Третя категорія характеризується орієнтацією на ізольованість, що виявляється в людей, котрі не бажають бачити представників біль­шості національностей як громадян, але не заперечують, щоб вони відвідували Україну як гості й туристи.

4. І, зрештою, четверта категорія людей характеризується переважан­ням ксенофобічних установок — небажанням узагалі допускати в країну представників більшості національностей.

Така класифікація дає змогу висвітлити "розташування сил" на різних етапах шляху до відкритого демократичного суспільства (див. табл. 3).

Таблиця З