Міністерство освіти і науки України
Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
Індивідуальне науково-дослідне завдання
З дисципліни «Управління державними фінансами»
На тему: «Платежі в бюджет юридичних осіб, їх економічний зміст і роль у доходах бюджету»
Виконав: ст. гр. ФК-43
Костенко Максим
Луцьк – 2014
План
Вступ
Економічний зміст та види платежів до бюджету юридичних осіб
Аналіз рівня податкового навантаження податків з юридичних осіб
Шляхи вдосконалення системи оподаткування юридичних осіб
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Платежі до бюджету – платежі юридичних та фізичних осіб, що вносяться до державного (федерального, регіонального, місцевого) бюджету.
Податки мають досить вагоме бюджетне значення, виступають ефективним інструментом державного впливу на ринок і напрямки його розвитку, обсяги структуру попиту на пропозиції, на доходи населення юридичних осіб.
Проблема побудови ефективного податку юридичних осіб – одна із найбільш актуальних в процесі становлення в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки в світовий ринок. Її вирішення повинно здійснюватись шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення як існуючої в Україні законодавчої бази, так і накопиченого у світі досвіду в сфері оподаткування.
Проблеми використання податкових інструментів в Україні дістали своє відображення у працях вітчизняних учених В. Вишневського, М. Крупки,Т. Єфименко, О. Данилова, І. Луніної, С. Льовочкіна, В. Гейця, А. Соколовської, П. Мельника.
Мета роботи – дослідити систему оподаткування юридичних осіб, з'ясувати роль податків з юридичних осіб у доходах зведеного бюджету.
Об'єкт дослідження: податки, які справляються з юридичних осіб, функціонування та розвиток оподаткування юридичних осіб в Україні.
1. Економічний зміст та види платежів до бюджету юридичних осіб
Система податків та зборів України – це сукупність передбачених податковим законодавством України загальнодержавних та місцевих податків і зборів, принципів, форм і методів їх встановлення, зміни, скасування, обчислення та сплати. Система податків і зборів в Україні встановлюється виключно податковим кодексом України.
Податок – це обов'язковий, індивідуальний, безвідплатний платіж, який сплачують до бюджету фізичні і юридичні особи у порядку, встановленому податковим законодавством України.
Збором є обов'язковий платіж, який сплачують юридичні та фізичні особи за вчинення державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами дій, які мають юридичне значення за подання певних прав, видачу дозволів і ліцензій, а також для забезпечення функціонування системи державного соціального страхування і державного соціального забезпечення.
У вітчизняній практиці відсутній системний підхід та ефективні форми податкового регулювання економічного розвитку, в першу чергу – в системі прибуткового оподаткування юридичних осіб.
Попри широке висвітлення у науковій літературі проблем, пов’язаних із використанням податкових інструментів для регулювання економічних процесів, аспект оптимізації регулюючого впливу податку на прибуток підприємств в Україні залишається недостатньо розробленим і потребує подальших досліджень. У цілому, на сучасному етапі система прибуткового оподаткування юридичних осіб в Україні не справляє негативного впливу на розвиток економіки. Проте очевидно, що її принциповим недоліком є відсутність дійових механізмів, які б могли забезпечити цілеспрямований вплив на інвестиційно-інноваційну активність підприємств [7].
Серед таких вчених-теоретиків та економістів-практиків як М. Азаров, Д. Вишневський, О. Данилов, А. Єлисєєв, І. Горобінська поширюється думка про надмірне податкове навантаження на прибутки підприємницьких структур. Однією з головних проблем податків з юридичних осіб є високе податкове навантаження, що у свою чергу, послаблює конкурентоспроможність підприємств та негативно впливає на ефективність їх господарської діяльності. Але слід зауважити, що проблеми, які притаманні системі оподаткування з юридичних осіб в Україні, полягають не стільки у високих податкових ставках, скільки у нерівномірності податкового навантаження [3].
Основним джерелом формування доходів бюджету як України так і інших держав виступають податки. Суть податків їх мета і функції визначаються економічним і політичним ладом суспільства, природою і завданням держави.
На даний час в теорії фінансового права існує певна проблема – які платежі держави слід вважати податками, тому що частина коштів юридичних осіб вноситься не до бюджету, а до інших централізованих фондів. З погляду платника і з позиції держави не має ніякого значення як називається той чи інший платіж. Так чи інакше для платників це все витрати, а для держави – головне використання коштів і в одних випадках вони мають цільове призначення в інших ні. Питання про встановлення кола податків має суто теоретичне значення з погляду класифікації платежів юридичних осіб державі.
Проблема побудови ефективного податку юридичних осіб – одна із найбільш актуальних в процесі становлення в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки в світовий ринок. Її вирішення повинно здійснюватись шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення як існуючої в Україні законодавчої бази, так і накопиченого у світі досвіду в сфері оподаткування.
Існуючий податок з юридичних осіб не тільки не заохочує, а в ряді випадків прямо перешкоджає зусиллям підприємств щодо розвитку виробництва і підвищення його рентабельності. Вона не відповідає цілям економічної, у тому числі промислової, політики держави.
Податки не люблять платити всі і це характерно для будь-якої країни. Але в Україні багато хто не сплачує податки не тільки тому, що вони великі, несправедливі та їх сума не відповідає тій корисності, що отримується від держави. Закони, що регламентували податки з юридичних осіб в Україні, весь час змінювались з метою їх погодження з процесами, які мали місце у житті суспільства, за відсутності єдиної податкової політики. Закони про нові податки, збори та обов’язкові платежі приймалися відповідно до поточних потреб в фінансуванні доходної частини бюджету. За таких умов суб’єкти господарювання та фізичні особи опиняються в критичному становищі – більшість громадян в державі просто не в змозі встигнути за змінами, вони не знають, що саме, коли і за яким механізмом вони повинні сплачувати.
Існуючий податок з юридичних осіб України характеризується наступними негативними рисами:
1. Нестабільність податкового законодавства, а саме численні зміни та поправки до існуючих законів.
2. Відсутність регулюючої функції та зосередження на фіскальній ролі податків.
3. Наявність законів, які належать до інших галузей права, але зачіпають питання регулювання податкових відносин.
4. Відсутність достатніх правових гарантій для учасників податкових відносин.
Поширеними вадами податків з юридичних осіб вважаються нестабільність, заплутаність та складність. Основними недоліками, притаманними нинішньому податку з юридичних осіб України, є: великий податковий тягар, податкові пільги, складність і непрозорість податкового регулювання, високі адміністративні витрати при зборі податків.[9, 45]
Одна з найболючіших проблем сьогодення в Україні – не відпрацьованість податкового законодавства, яке визначає склад податків з юридичних осіб та механізм визначення податків. Наша держава, не маючи достатнього практичного досвіду й наукового обґрунтування фінансової політики, розвивалася експериментальним шляхом, нерідко роблячи на ньому хибні кроки.
Податок на прибуток підприємства
Податок на прибуток підприємств є одним із видів прямого оподаткування – прибуткового, і оподатковує доходи юридичних осіб, на відміну від прибуткового податку, який стягується з громадян.
Податок на прибуток підприємств в Україні має дуже значне фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Це обумовлено перш за все пропорціями в розподілі ВВП, які склалися історично: в централізовано-плановій економіці основну масу доходів бюджету становили надходження від державних підприємств і досить незначну - податки з населення, оскільки штучно стримувався фонд споживання і збільшувався фонд нагромадження. В нинішніх умовах поступово вирівнюється співвідношення між фондом споживання і нагромадження, наслідком чого є поступове зменшення бюджетного значення податку на прибуток підприємств і збільшення – прибуткового податку з громадян.
Розвиток податку на прибуток в Україні характеризується не лише частою зміною об'єкта оподаткування, але й зміною складу платників, пільг, ставок, строків сплати, механізму стягнення.[1,127]
Згідно зі ст. 133 Податкового кодексу України (ПКУ), платниками цього податку є:
1) резиденти: українські юридичні особи – суб’єкти господарювання, в тому числі:
неприбуткові організації у разі отримання ними прибутку від неосновної діяльності чи доходів, що підлягають оподаткуванню;
відокремлені підрозділи, за винятком представництв;
2) нерезиденти: іноземні юридичні особи, які отримують доходи з джерелом походження з України, у тому числі постійні представництва нерезидентів.
Сума податку на прибуток визначається як різниця між доходами звітного податкового періоду, собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та іншими витратами звітного податкового періоду.
З урахуванням п. 10 підрозділу 4 Перехідних положень, ставка податку на прибуток становить:
з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. – 23%;
з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. – 21%;
з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. – 19%;
з 01.01.2014 р. – 16%.
Податковий кодекс передбачає також інші ставки податку на прибуток:
0% – при оподаткуванні страхової діяльності юридичних осіб, що здійснюють страхування життя (п. 151.2, 156.2 ПКУ);
0, 4, 6, 12, 15 і 20% – при оподаткуванні доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб з джерелом їх походження з України у випадках, встановлених ст. 160 ПКУ.
Об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного
періоду.[6]
Зір за спеціальне використання води
Згідно Податкового кодексу (ст.323) платниками збору є водокористувачі – суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів.
Об'єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання. Водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води та збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і рибництва щокварталу наростаючим підсумком з початку року, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту – починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснено таке використання.
Податок на додану вартість
Податок на додану вартість – це непрямий податок, який є часткою новоствореної вартості, входить до ціни реалізації товарів і сплачується споживачем до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів.
У загальній системі податків та обов'язкових платежів податок на додану вартість посідає особливе місце. Цей податок, що охоплює найбільшу кількість суб’єктів господарювання, є одним з основних джерел наповнення Державного бюджету України.
Ст.180 Податкового кодексу платниками податку є:
1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;
2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;
3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.[6]